Нещодавно під час теледебатів між кандидатами в президенти Тайваню пролунало запитання: "Чи віддані ви конституції Республіки Китай?" Запитання непросте, хоч і лаконічне. Адже йшлося про відносини між Тайванем і материком, тобто між Республікою Китай (РК) - як офіційно називається Тайвань - і Китайською Народною Республікою (КНР). Йшлося про правове поле для маневру у формуванні цих відносин, що за найгіршого сценарію можуть спровокувати світову війну у ХХІ столітті.

Китайська Народна Республіка як "єдиний законний уряд Китаю"

Згідно з міжнародним правом, Республіка Китай, тобто Тайвань, перебуває значною мірою в ізоляції. З початку 1970-х Організація Об'єднаних Націй (ООН) і більшість країн світу визнали комуністичну Китайську Народну Республіку (КНР) єдиним законним урядом Китаю. Вони, як до речі й Німеччина, не підтримують дипломатичних відносин з Тайванем. Лише 13 країн визнали Тайвань, тобто Республіку Китай, та й то це - переважно невеликі держави Латинської Америки та Тихоокеанського регіону, а також Святий престол у Ватикані.

Китайська Народна Республіка вважає Тайвань не більше, ніж відпалою провінцією, що рано чи пізно буде приєднана до території КНР. У преамбулі Конституції Китаю зазначено: "Тайвань є невіддільною частиною священної території Китайської Народної Республіки".

Саме тому майбутні "президентські вибори" не називаються на материку "президентськими", а лише "регіональними виборами на Тайвані". В очах Пекіна термін "Тайвань" є політично дражливим словом. Насамперед мається на увазі погляд на політичні сили на острові, які прагнуть незалежності. У міжнародних організаціях Тайвань називають "Китайським Тайбеєм", як у Міжнародному олімпійському комітеті (МОК), або "Окремою митною територією Тайваню, Пенху, Кінмен і Мацу", як у Світовій організації торгівлі (СОТ). Це - назви Тайваню та трьох островів, що перебувають під його управлінням.

2005 року Всекитайські збори народних представників, що формально є найвищим органом законодавчої влади, спираючись на конституцію КНР, схвалили "закон проти відокремлення", який легітимізує застосування збройної сили для завоювання Тайваню, якщо ця острівна територія проголосить себе незалежною державою. Численні китайські ракети вже націлені на стратегічні цілі на Тайвані. Так само китайські винищувачі неодноразово перетинають так звану серединну лінію в протоці між материком і островом - Тайванській протоці.

На Тайвані офіційно вважають материковий Китай теж своєю територією

Однак на Тайвані досі діє Конституція Республіки Китай у редакції 1947 року. Після закінчення Другої світової війни в Азії в 1945 році уряд, сформований Гоміньданом - Китайська національна партія, яку заснував ще перший президент держави Сунь Ятсен, - ще чотири роки протистояв у громадянській війні проти комуністів під керівництвом Мао Цзедуна. Програвши війну, Гоміньдан зі своїми прибічниками відступив на острів Тайвань у 1949 році.

Читайте також: Тайвань відреагував на слова Сі про "неминучість возз'єднання з Китаєм"

Показово, що Конституція Республіки Китай не визначає державного кордону. У статті 4 основного закону від 1947 року, яка є чинною і сьогодні, зазначається: "Територія Республіки Китай у межах наявних держкордонів не може бути змінена інакше, як за рішенням Національних зборів".

З 1947 року Національні збори Республіки Китай, тобто Тайваню, не ухвалювали рішення про державний кордон. Це означає, що материк також є частиною Республіки Китай згідно з чинною конституцією 1947 року. Тож проголошення незалежності Тайваню не відповідатиме навіть ... його власній Конституції.

США в ролі покровителя

Коли в 1979 році США встановили дипломатичні відносини з Китаєм, у квітні того ж року американський Конгрес ухвалив "Закон про відносини з Тайванем". Цей нормативний акт створює основу для неформальних відносин з урядом у Тайбеї. Він також вимагає від уряду США "надати Тайваню оборонні озброєння" і "підтримувати здатність Сполучених Штатів протистояти будь-якому застосуванню сили або іншим формам примусу, які можуть поставити під загрозу безпеку або соціальну чи економічну систему народу Тайваню".

Однак, США не обтяжені обов'язком захищати Тайвань від агресії Китаю, у разі, якщо Пекін таки піде на загострення й першим завдасть удару по Тайваню. Втім, у Вашингтоні також обговорюється, чи повинен Білий дім взяти на себе більш чіткі зобов'язання щодо захисту Тайваню.

Читайте також: Що стоїть за зміною командування Ракетних військ КНР?

"Передумовою для цих дискусій є поширене у Вашингтоні уявлення про те, що військовий баланс сил в Азії зміщується на користь Китаю, - пише політолог Марко Овергаус (Marco Overhaus) з берлінського Фонду науки й політики (Stiftung Wissenschaft und Politik). - Крім того, Китай роками інвестує в так звані засоби протидії доступу чи/або забороні доступу до певної території, як-от балістичні та крилаті ракети. Ці засоби вкрай ускладнять змогу США прийти на допомогу Тайваню в разі конфлікту".

Читайте також: США вперше дадуть зброю Тайваню за програмою для суверенних держав

Засоби протидії доступу або заборона доступу до певної території, відома як Anti-Access/Area-Denial (A2AD), ускладнює або унеможливлює доступ противника до району операцій і обмежує його свободу дій. На практиці, це означає, що ціла країна може бути відрізана від зовнішнього світу.

Квадратура кола

Повертаючись до запитання до кандидатів у президенти про їхню відданість Конституції Республіки Китай, можна констатувати, що нинішня складна правова ситуація в Тайвані унеможливлює проголошення незалежності острівної республіки. Це було б явним порушенням її власної Конституції. Однак, згідно з опитуваннями, більшість населення відкидає возз'єднання з материком за тим сценарієм, який обстоює комуністичний уряд у Пекіні.

Таким чином, правові відносини між Тайванем і материковим Китаєм є суто теоретичним питанням, але все одно залишається вагомим у виборчій кампанії. Втім, відповіді кандидатів на суперечливе запитання містили помітні нюанси.

Найперспективніший кандидат від керівної партії Вільям Лай Чінте дав ухильну відповідь і звів Конституцію до громадянських прав, гарантованих державою, і демократичної форми правління. "На практиці в цей час на Тайвані застосовуються тільки поправки до Конституції", - уточнив Лай. Ще у 2017 році Лай зазнав критики за свою заяву про те, що він є політичним діячем, який виступає за "незалежність Тайваню".

Читайте також: Колишні німецькі офіцери працюють інструкторами в Китаї - розслідування

З моменту демократизації Тайваню в 1990-х роках до Конституції сім разів вносилися поправки, щоб прокласти шлях до консолідації демократії. Деякі пункти Основного закону були скасовані або змінені. Однак визначення державної території не було змінено. Було лише додано новий термін, а саме "вільна зона", яка де-юре управляється урядом у Тайбеї - на відміну від "материка", що перебуває під управлінням Пекіна. Термін "вільна зона" регулює, зокрема, право голосу на виборах на державні посади в Республіці Китай.

Опозиційний кандидат Хоу Юй-Ї каже, що Конституція викарбувана в його серці. "Вільна зона" і материк можуть мати мирне співіснування лише у тому разі, якщо вони "не визнають державний суверенітет опонента, але й не заперечують уряд опонента".

Третій кандидат, Ко Веньчже, відповів риторично: "Ми втрьох балотуємося не на посаду губернатора штату США, не на посаду губернатора китайської провінції, а на посаду президента Республіки Китай. Навіщо ми взагалі тут стоїмо, якщо ми не дотримуємося Конституції?"

Як голова молодої політичної сили, Тайванської народної партії (ТНП), Ко, який донедавна протягом восьми років був мером столиці Тайбею, висловився лаконічно: "Чому ми обговорюємо питання, на яке немає відповіді? Це було б марною тратою нашого часу та енергії. На цей час ні возз'єднання, ні незалежність не є реальним політичним вибором. Все, що залишається - це статус-кво".