Президент ФРН назвав Нюрнберзький процес революцією
Микола Кондратенко
20 листопада 2020 р.
На думку Франка-Вальтера Штайнмаєра, Нюрнберзький процес став революцією і увійшов не тільки в історію права, а й у світову історію. Без нього сьогодні не було б Міжнародного кримінального суду, впевнений президент ФРН.
Реклама
Через 75 років після початку Нюрнберзького процесу президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) наголосив на його революційному значенні для розвитку міжнародного кримінального права. "Процес над головними воєнними злочинцями став революцією - він увійшов не тільки в історію права, а й у світову історію", - заявив Штайнмаєр в п'ятницю, 20 листопада, на ювілейній церемонії в історичному залі № 600 Нюрнберзького Палацу правосуддя, де проходили судові засідання Нюрнберзького процесу.
Глава німецької держави нагадав, що до відкриття Нюрнберзького процесу 20 листопада 1945 року міжнародне право стосувалося держав в цілому, а не окремих особистостей. "У Нюрнберзі вперше перед судом постали лідери держави, вони були звинувачені в найтяжчих злочинах, які коли-небудь бачила світова історія - за розв'язання агресивної війни, за воєнні злочини і за злочини проти людяності", - зазначив Штайнмаєр.
Штайнмаєр охарактеризував ідею Нюрнберзького процесу над головними воєнними злочинцями і дванадцяти наступних судових процесів як "новаторську": високопоставлені державні чиновники, які віддавали злочинні накази, не могли більше користуватися імунітетом згідно з міжнародним правом, а ті, хто виконує такі розпорядження, більше не могли посилатися на те, що були змушені виконувати протизаконний наказ.
Реклама
"Нюрнберг визначив нову історію"
За словами президента Німеччини, Нюрнберзький судовий процес над головними воєнними злочинцями "визначив нову, іншу історію - появу міжнародної кримінальної юрисдикції". "Це сталося пізно, тільки після "холодної війни" - дорога була важкою і відзначена невдачами, і все ж: це був серйозний прорив, без суду над головними воєнними злочинцями в Нюрнберзі Міжнародного кримінального суду в Гаазі сьогодні не існувало б".
Нюрнберзький процес став першим міжнародним кримінальним процесом в історії. Суд над високопоставленими представниками нацистського режиму, у тому числі над заступником "фюрера" по НСДАП Рудольфом Гессом і міністром авіації Німеччини Германом Герінгом, почався 20 листопада 1945 року і завершився після 218 днів слухань 1 жовтня 1946 року. Судді з США, Великобританії, Франції та Радянського Союзу винесли дванадцять смертних вироків (один з них заочно), три вироки про довічне і чотири про тривалі терміни позбавлення волі. Троє обвинувачених були виправдані.
Нюрнберзький процес очима очевидців 75 років по тому (20.11.2020)
03:30
Нюрнберзький трибунал: нацисти, що постали перед судом
75 років тому провідні німецькі націонал-соціалісти постали перед створеним союзниками у Нюрнберзі Міжнародним воєнним трибуналом. Цей судовий процес викрив весь масштаб злочинів, які приніс нацистський режим.
Фото: picture-alliance/dpa/D. Kalker
Воєнні злочинці на лаві підсудних
Вони були партійними функціонерами, військовими, чиновниками, дипломатами та промисловцями. Всі вони служили режиму Гітлера. 20 листопада 1945 року розпочався процес проти 21 підсудного в рамках трибуналу, створеного союзниками, аби покарати винних у нацистських злочинах.
Представники Радянського Союзу вважали, що процес мав проходити у Берліні. Однак будівля Нюрнберзького палацу юстиції була майже неушкодженою і великою, тоді як більшість великих будівель Берліна були зруйновані. Крім того, у Нюрнберзі при палаці юстиції була в'язниця. Нюрнберг також має символічне значення як місце проведення масштабних партійних з'їздів націонал-соціалістів.
Фото: picture-alliance/dpa/D. Kalker
Франц фон Папен - провісник Гітлера
Будучи віцеканцлером, фон Папен сподівався приборкати Гітлера політичними зобов'язаннями в рамках урядової коаліції націонал-консервативних сил. Та невдовзі він відійшов на задній план як політична фігура. У Нюрнберзі фон Папена виправдали. Але згодом визнали "ключовим винуватцем" в рамках судового процесу щодо денацифікації і засудили до 8 років виправних робіт, але вже 1949 року звільнили.
Фото: picture-alliance/dpa
"Рейхсмаршал" Герман Герінг
Він був найбільш високопоставленим націонал-соціалістом на лаві підсудних. За роки правління Гітлера Герінг обріс численними посадами. Відповідно високою була і його відповідальність. Тим не менше, він стверджував, що нічого не знав про концентраційні табори. Герінга було засуджено до смертної кари. Напередодні страти він вкоротив собі віку, проковтнувши капсулу з ціанистим калієм.
Фото: dpa
Рудольф Гес - заступник
Він вихваляв безапеляційну відданість Гітлеру як чесноту і був призначений "фюрером" своїм заступником на чолі партії. 1941 року Гес літав до Шотландії, аби, як він стверджував, схилити британський уряд до мирної угоди. Геса у Нюрнберзі було засуджено до довічного ув'язнення. 1987 року, у віці 93 років він вчинив суїцид у військовій в'язниці у берлінському районі Шпандау.
Фото: Getty Images/Central Press
Ганс Франк - "кат Польщі"
Будучи генерал-губернатором окупованої Польщі, Франк організував нищівну експлуатацію країни. На його совісті вбивства сотень тисяч поляків і євреїв. Про євреїв він 1939 року сказав: "Що більше їх помре, тим краще". Напередодні смерті на ешафоті Франк став набожним католиком, а про смертний вирок сказав: "Я на нього заслуговую і очікую його".
Фото: Wikipedia/Bundesarchiv
Йоахім фон Ріббентроп - міністр закордонних справ
Ріббентроп був уособленням того, що зовнішньополітичне відомство - так само як і вермахт - були глибоко інтегровані у злочини режиму. Наприклад, дипломатичні місії за кордоном у питанні масового вбивства євреїв тісно співпрацювали з СС та іншими організаціями. Ріббентроп у Нюрнберзі не проявив жодного каяття. Він був повішений першим з тих, кого було засуджено до смертної кари.
Фото: akg-images/picture alliance
Альберт Шпеер - улюблений архітектор Гітлера
Шпеер (другий зліва) був головним архітектором за нацистів. Гітлер був у захваті від його проєктів монументальних будівель. Утім, трибунал цікавила роль Шпеера як міністра з питань озброєння. Йому зрештою вдалося уникнути смертного вироку, приховавши свою справжню роль у розбудові концтаборів і вдаючи із себе збитого з пантелику ідеаліста. Шпеера було засуджено до 20 років в'язниці.
Фото: Getty Images/Hulton Archive
Ґустав Крупп фон Болен унд Гальбах - збройний магнат
Одружившись зі спадкоємицею династії магнатів Бертою Крупп, дипломат фон Болен унд Гальбах (на фото праворуч) став промисловцем. Спершу він тримався осторонь Гітлера, однак згодом став співпрацювати з режимом в інтересах оборонної промисловості. На заводах концерну працювали до ста тисяч примусових робітників. Через поганий стан здоров'я Круппа судовий процес проти нього був припинений.
Фото: picture-alliance/dpa
Карл Деніц - останній "президент рейху"
Як головнокомандувач військово-морських сил Деніц (посередині поміж Гітлером і Муссоліні) віддавав вбивчі накази і часто відправляв екіпажі підводних човнів на самогубство. Незадовго до своєї смерті Гітлер призначив його "президентом рейху". Деніц після війни відсидів 10 років у тюрмі. До кінця життя залишався переконаним нацистом, однак на публіці поставав аполітичним професійним офіцером.