"Прийшли двоє соціальних робітників. Поспілкувалися зі мною та з онукою, подивилися житло, подякували і пішли. Більше я від них нічого не чула", - розповідає українка Анна, яка з березня 2022 року перебуває у Німеччині у статусі біженки разом зі своєю онукою. Жінка тікала від війни з 13-річною донькою сина, отримавши нотаріальний дозвіл від батьків, які через обставини не мали можливості поїхати за кордон. У таких випадках місцеві адміністрації у Німеччині подекуди підключають соціальні служби, щоби пересвідчитися, чи у дитини все гаразд і чи потребують допомоги соціальних служб тимчасові опікуни з України.

Український омбудсмен: дітей можуть забрати

Зі свого досвіду спілкування зі службою з питань неповнолітніх Анна говорить про німецьку службу з питань неповнолітніх як про організацію, якій ситуація українських біженців радше нецікава. "Я питала їх, чи не пропонують вони підтримку дітям біженців, які не встигають у школі. Вони сказали, що не можуть допомогти. На українські папери особливо не дивилися", - розповідає жінка.

Натомість абсолютно інша картина складається зі слів уповноваженого з прав людини Верховної Ради України Дмитра Лубінця. Із заголовком "ЦЕ ЖАХ! В українських біженців забрали 240 дітей у Європі!" - український телеканал 1+1 минулого тижня поширив інтерв'ю з омбудсменом, в якому Лубінець застеріг українських біженців від загрози з боку органів у справах неповнолітніх у країнах Європи. Особлива група ризику, за словами омбудсмена - саме діти, які тікали від війни без батьків, а з бабусями чи іншими родичами. "Рідна бабуся, яка може з онукою вільно пересуватися територією України, щойно вона виїхала в Європу, вона не вважається офіційним опікуном. І соціальні служби можуть звертатись до суду, аби визначити опікуна з числа громадян країни, в якій вони перебувають", - заявив омбудсмен в ефірі "1+1" від 21 червня.

Читайте також: Чому українські діти стикаються з проблемами в німецьких школах

Забрали "на раз-два"?

Загроза залишитися без дітей, за словами Лубінця, цілком реальна не лише для бабусь і дідусів. Але й для батьків, які, "на думку соціальних служб, негідно поводяться з дитиною", як зазначив омбудсмен, посилаючись, зокрема, на конкретний випадок у Німеччині. На переконання Дмитра Лубінця, органи опіки в країнах ЄС забирають людей, не довго думаючи. "Ми в Україні, на відміну від європейських країн, намагаємося знайти баланс, щоб дитина залишилася у сім’ї. У нас це довготривалий процес, неодноразові засідання органів опіки і піклування. А в Європі максимально легко і швидко ухвалюють рішення вилучити дитину. А вже потім розбираються, чи біологічні батьки захищають права дитини", - заявляє український омбудсмен. За його даними, в країнах ЄС у батьківзабрали вже щонайменше 240 українських дітей.

Джерело цих цифр в офісі омбудсмена на запит DW не назвали. Так само немає відповіді і на запитання, скільки саме таких випадків припадає на Німеччину. Жодної статистики немає і у посольства України у Німеччині. Тим не менше, озвучена омбудсменом цифра викликала великий резонанс в українських ЗМІ. Співрозмовники DW серед фахівців соціальної сфери не під запис висловлюють стурбованість, що такий медійний ажіотаж на батьківщині може створити в українських біженців хибне уявлення про роботу і повноваження органів опіки у Німеччині. У форумах українських біженців у Німеччині і без того регулярно з'являються різноманітні чутки про те, що Jugendamt (відомство у справах неповнолітніх) забирає дітей без попередження, якщо надходять скарги.

Читайте також: Вакансії для біженців у Німеччині: українські вчителі в німецьких школах

Без рішення суду нічого не робиться

Матіас Лемкуль (Matthias Lehmkuhl) зі земельної координаційної спілки органів у справах неповнолітніх федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія (Landesjugendamt NRW) у розмові з DW наголосив, що будь-яке рішення забрати дитину під опіку має бути затверджене судом у справах сім’ї. "У випадках, коли є нагальна загроза життю і здоров’ю дитини, соціальні відомства можуть забрати дитину у безпечне місце і без рішення суду, однак навіть в екстрених випадках органи опіки звертаються до суду протягом 24 годин", - каже Лемкуль.

Суди, за словами експерта, ретельно перевіряють, чи є підстави обмежувати право батьків на виховання дітей і в разі необхідності долучають до справи незалежний експертний висновок щодо спроможності батьків до виховання дитини. Поки триває судова тяганина, контакт з батьками чи опікунами і надалі можливий", - каже Лемкуль. За його словами, в разі якщо батьки не можуть сплачувати послуги адвоката, їм надає правовий захист держава.

"Максимально легко і швидко", якщо скористатись словами українського омбудсмена, забирають дітей під тимчасову опіку лише у нагальних і кричущих випадках, таких як жорстоке насильство над дітьми. Однак, зазначає Матіас Лемкуль, крім судового контролю, такі рішення підпадають і під внутрішній контроль: до суду звертаються лише тоді, коли це вважають невідкладним щонайменше двоє соціальних працівників. Про жоден випадок, коли в українських біженців забрали дітей, Лемкулю невідомо. Натомість він стикався з поодинокими претензіями органів опіки до роботи українських вихователів, які евакуювали до Німеччини із зони бойових дій цілі дитячі будинки. 

Взяття під опіку - це крайній захід

Не зустрічалася у своїй практиці з українцями, в яких забрали дітей і адвокатка у сімейних справах Крістіна Віланд (Christina Wieland). "Взяття дитини під опіку - це крайній захід. До цього вдаються в абсолютно екстремальних ситуаціях", - каже юристка. Як приклад вона наводить обґрунтовані підозри у сексуальному насильстві над дітьми, або випадки, коли через проблеми з наркотиками чи алкоголем батьки повністю занедбали дитину. "Навіть самі по собі проблеми з алкоголем не призводять автоматично до втрати батьківських прав. Соціальні служби намагаються допомогти, не забираючи дітей у батьків", - каже адвокатка, посилаючись на свій 30-річний досвід роботи у цій сфері.

Матіас Лемкуль зазначає, що навіть у випадках, коли соціальні служби вважають вичерпаними всі можлиівості допомогти сім’ї, на забираючи дитину, суди у сімейних справах все одно ретельно перевіряють обґрунтовантість передачі права опіки. "Пріоритетом завжди є спроба виправити ситуацію, залишаючи дитину у сім’ї. Цим же пріоритетом керуються і суди у справах сім’ї, подекуди вони у своїх рішеннях констатують, що батьки не справляються. Але своїм рішенням залишають дітей у сім’ї, приписуючи, наприклад, щоденні відвідини сім’ї соціальним працівником", - зазначає експерт.

Дороге задоволення

За словами співрозмовників DW, органи з питань неповнолітніх не надто поспішають брати дітей під опіку хоча би навіть з фінансових міркувань. Витрати на одну дитину в інтернаті становлять пересічно чотири тисячі євро на місяць. За такі самі або й менші гроші можна запропонувати молодим мамам, які не справляються з побутом, повсякденними проблемами і вихованням дітей, переселитися на деякий час у спеціальні будинки матері й дитини, де жінкам і дітям надається допомога соціальних працівників - від побутових питань, до питань виховання дитини. 

З упередженнями до роботи органів опіки серед біженців стикалася і Гелен Зундермаєр (Helen Sundermeyer) з неурядової організації BUMF (Bundesfachverband unbegleitete minderjährige Flüchtlinge e.V.), яка займається захистом неповнолітніх біженців. З весни минулого року соцпрацівниця координує проєкт допомоги біженцям з України. "Допомога - це значно більший обсяг роботи, ніж власне контроль. Але серед біженців мало хто про це знає, натомість серед них переважає страх, що служби у справах неповнолітніх хочуть для них чогось поганого", - каже Зундермаєр.

Бракує часу і ресурсів

Представниця BUMF критикує однак, що на роботу з біженцями органам опіки бракує часу і ресурсів. Зокрема, за словами Гелен Зундермаєр, замало уваги приділяється дітям, які приїхали до Німеччини без батьків. "Органи у справах неповнолітніх залишають бабусь чи дідусів наодинці з їхніми проблемами. Крім того, їх залишають без додаткових соціальних виплат, не пояснюючи законодавство. Якщо би вони у Німеччині офіційно оформлювали би опікунство над онуками - це інший статус, в якому надається додаткова фінансова підтримка", - каже соціальна працівниця. За її словами, оформлення опікунства дозволяє уникнути цілої низки потенційних бюрократичних проблем, таких як оформлення сімейного медичного страхування, яке зазвичай надається батькам та їхнім дітям.

Випадки, коли би в українських бабусь або матерів у Німеччині силою забирали дітей, Гелен Зундермаєр також невідомі.  "Навпаки - до нас зверталися за консультацією біженці похилого віку з України, які просили взяти онуків під опіку, бо вони не могли повноцінно впоратися з вихованням і розв'язанням всіх проблем у країні, де вони навіть мову не знають", - каже Зундермаєр. Вона констатує, що для того, аби приділяти належну увагу українським сім’ям, у німецьких соціальних службах бракує персоналу зі знанням української мови.