43 листи видатного німецького вченого Альберта Ейнштейна (Albert Einstein, 1879-1955), адресовані його першій дружині Мілеві Марич, написані в період з лютого 1898 року до вересня 1903 року, виставили на аукціон у лондонському Christie's. Вартість лота попередньо оцінювали в 700 000 - 1 000 000 британських фунтів (848 624 - 1 212 320 євро). Зрештою листи продали за 441 тисячу фунтів (535 393 євро).

Найбільш ранній із них - 1898 року. Ейнштейн написав його у віці 19 років, коли він навчався на другому курсі Політехнікуму в Цюриху. Останній лист - 1903 року: Ейнштейн уже одружений, батько позашлюбної дитини, службовець Федерального патентного відомства в Берні та автор чотирьох опублікованих наукових робіт. Листи написані в Цюриху, Мілані, Меттменштеттені, Мельхталі, Вінтертурі, Шаффхаузені та Берні.

Найбільш креативна фаза Альберта Ейнштейна

Загалом лот, який продали на аукціонних торгах у Лондоні, містить 54 документи, десять з яких - листи Мілеви Марич. Це майже 60 відсотків листів, що збереглися. Вони написані між 1898 та 1903 роками. Листування цього періоду опублікували 1987 року в США у збірці "Collected Papers of Albert Einstein". Активну участь у її укладанні взяв німецький науковець Юрґен Ренн (Jürgen Renn).

"Ці листи тоді щойно виявили, - згадує він в інтерв'ю DW. - Моя робота полягала в тому, щоб читати їх, коментувати та класифікувати з урахуванням історичного контексту". Ренн досі зачарований прочитаним: "Це був сенсаційний матеріал, бо містив не лише прояв кохання, а й науковий матеріал найбільш креативної фази Ейнштейна, про що він інтенсивно обмінювався зі своєю подругою, яка згодом стала його дружиною". Історик, професор Інституту геоантропології Товариства Макса Планка в Єні Юрґен Ренн 2005 року окремо видав любовні листи Альберта Ейнштейна та Мілеви Марич у Німеччині - збірка називається "Am Sonntag küss' ich dich mündlich" ("У неділю я поцілую тебе в губи"). 

Початок любовних стосунків із Мілевою Марич

147 сторінок листування, проданих з аукціону в Лондоні, є важливим свідченням життя молодого Альберта Ейнтштейна та становлення його наукового мислення. З листів читач дізнається про стосунки з його першою дружиною Мілевою Марич та про їхню позашлюбну доньку Лізерль.

Ранні листи він підписував як Альберт Ейнштейн або просто Альберт, а до своєї подруги звертався формально - "Шановна фройляйн". У першому листі він вітає її повернення до Цюриха після семестру, проведеного в Гейдельберзі, підсумовує зміст пропущеного нею курсу й уїдливо змальовує одного з викладачів. Два листи, написані в наступні місяці, цікаві тим, що вони написані на уже вживаному папері й містять деякі з найбільш ранніх наукових розрахунків Ейнштейна. Роком пізніше в листах, написаних у будинку його батьків у Мілані під час весняних канікул, присутні перші натяки на його незалежну наукову думку.

У листах 1900 року спостерігається помітна зміна тону: Ейнштейн уперше звертається до Мілеви на "ти". Пізніше він називає її Doxerl - "лялечка" на швабському діалекті (рідне місто Альберта Ейнштейна Ульм розташоване в історичній області Швабія), а сам підписується варіантами свого пестливого імені Йоганнцель - Johannzel або Johonzel. З листів, відправлених під час літніх канікул 1900 року, які він провів у Мельхталі зі своєю матір'ю та сестрою, стає зрозуміло, що Ейнштейн повідомив їх про свій намір одружитися з Мілевою - це спричинило серйозний сімейний конфлікт. Він передає першу реакцію матері: "Ти губиш своє майбутнє...". 

На початку 1901 року Ейнштейн активно розсилає заявки про прийом на роботу, намагаючись влаштуватись на посаду асистента викладача. Таким чином він сподівається отримати фінансову незалежність, щоб одружитися з Мілевою, хоча й нарікає на труднощі, спричинені антисемітизмом у Німеччині. 27 березня він пише про свою віру в їхні стосунки і вказує на внесок Мілеви в розвиток його наукових поглядів: "Я знаю, що з усіх людей ти любиш мене найбільше й розумієш мене найкраще... Яким я буду щасливим і гордим, коли ми вдвох доведемо нашу роботу з відносності руху до переможного завершення!" Наприкінці квітня 1901 року Ейнштейн радіє перспективі відпустки з Мілевою на озері Комо в Італії. Імовірно, під час цих канікул Мілева вперше завагітніла. Восени того ж року в їхніх листах майбутнє маля згадується як Лізерль.

Альберт Ейнштейн та Мілева Марич одружилися 6 січня 1903 року - до лота на аукціоні Christie's входило й оголошення про їхнє одруження. В останньому листі з листування, проданого з аукціону в Лондоні, згадується нова вагітність Мілеви (їхній син Ганс Альберт народився 14 травня 1904 року) та обговорюється хвороба доньки Лізерль. Більше про Лізерль нічого не відомо, припускають, що вона померла від скарлатини незабаром після цього листа. 

Перша дружина Ейнштейна

Народжена в сербській родині в місті Тітеле (Австро-Угорська Імперія), Мілева Марич з юного віку виявляла інтерес до точних наук. Переїхавши після гімназії до Швейцарії, де для жінок не було обмежень на здобуття вищої освіти, вона вступила до Політехнікуму в Цюриху (сьогодні - Вища технічна школа Цюриха), де була єдиною жінкою на потоці. З Альбертом Ейнштейном, який був молодший за неї на три роки, вона познайомилася на дипломному курсі з фізики та математики.

Ейнштейну, ймовірно, подобалася унікальність його дещо похмурої та замкненої однокурсниці. У цей час він захоплювався Шопенгауером та антибуржуазними настроями. Між Мілевою та Альбертом виник особливий зв'язок: "З нею Ейнштейн зміг поєднати своє любовне життя з науковим, - каже Ренн, - вони могли говорити буквально про все!" Мілева явно була на рівні зі своїм Альбертом у математичних питаннях. Існує міф, що перші роботи Ейнштейна, які сприяли створенню теорії відносності, - також її заслуга. І хоча було безліч спроб його розвінчати, донині фахівці розмірковують про роль Мілеви.

Шлюб протримався понад десять років. Через небажання Мілеви жити в Берліні, куди запросили працювати Ейнштейна, почалися розбіжності. Останні роки подружжя жило порізно - Мілева повернулася до Цюриха, взявши з собою двох синів. У 1914 році пара розлучилася. В угоді про розлучення Ейнштейн обіцяє Мілеві гроші від Нобелівської премії, якої у нього ще навіть не було. 

Альберт Ейнштейн - геній і ловелас

Невдовзі після розлучення з Мілевою Ейнштейн одружився зі своєю кузиною акторкою Ельзою Левенталь (Elsa Löwenthal), яка доглядала за ним під час хвороби в Берліні. У шлюбі було багато сварок і розбіжностей - почасти через нехтування вченим правилами гігієни. Це, однак, не применшувало його впливу на жінок - швидше навпаки. Куди б він не прийшов, навколо нього завжди збиралися дами. Під час своїх частих поїздок із лекціями Ейнштейн підтримував і любовні зв'язки. Навіть у Берліні, як пише біограф Армін Германн (Armin Hermann), крім шлюбу з Ельзою, у нього була коханка. Пізніше також стало зрозуміло, що зв'язок Ейнштейна з його першою подругою Марією Вінтелер був чимось більшим, ніж просто юнацьким фліртом.

Листи Альберта Ейнштейна, що довго зберігалися в Бернському історичному музеї, опублікували 2018 року. В них геній століття проявляється як романтик зі схильністю до кітчу: "Яким нескінченним щастям є почуття: ми разом - єдина душа, - захоплюється він. - Любов робить нас великими й багатими, і жоден Бог не може відібрати її у нас".

Любовні листи Ейнштейна насамперед свідчать: фізик любив науку і мав слабкість до жінок. Він був не лише генієм, яким усі захоплюються, а й абсолютно звичайною людиною, котрій не були чужими й любовні пристрасті.