До пандемії COVID-19 у Німеччині було заведено тиснути одне одному руки за будь-якої нагоди. Байдуже, чи в разі знайомства, чи під час офіційного привітання. Навіть діти інколи подавали одне одному руку. Хто зна, чи повернеться ця колись повсюдна традиція після пандемії? Однак наслідком пандемії є те, що не тиснути комусь руку більше не вважається неввічливим або ознакою зневаги.

Якщо ситуація неформальна, то за рукостисканням слідують поцілунки - іноді один, а подеколи два. Але поцілунки допустимі тільки між добрими знайомими. Щодо обіймів - це годиться лише між близькими друзями та членами сім'ї. Однак і тут пандемія все змінила, адже тепер на зміну поцілункам і обіймам прийшли лікті та ноги. Сьогодні багато хто двічі подумає, перш ніж обрати ту чи іншу форму привітання.

У Німеччині форма звертання залежить від того, чи йдеться про офіційну чи неформальну ситуацію. До незнайомих людей або під час офіційних заходів звертаються на ввічливе "Sie" тобто "ви". Неформальне "ти" вживають у приватному спілкуванні, але тільки між людьми одного віку або звертаючись до молодших за віком. До старших людей звертаються на "ви" - доти, доки ті не запропонують перейти на "ти".

Ввічливе "ви" також вживають при розмові телефоном. Перше, що потрібно зробити - це представитися: "Добрий день, мене звати ...". Тож не дивуйтесь, коли співрозмовник, якому ви зателефонували, піднявши слухавку, скаже не "Алло?", а відразу назве своє ім'я. Хоч для декого це й незвично, але натомість практично! Принаймні одразу знаєш, чи правильний набрав номер.

Якщо когось випадково зачепили або при зверненні до незнайомої людини за потрібною інформацією німці кажуть: "Entschuldigen Sie! - "Вибачте!". Або скорочено: "Entschuldigung". Коли йдеться про якісь дрібниці, то часто можна почути англійське "Sorry". Щоправда це англійське слово німці використовують швидше за неформальних обставин й не так надмірно часто, як в англомовних країнах.

Традицію стукати у двері придумали не німці. Але вони розробили її власну версію. Приміром, якщо стукаєте в двері чиєїсь оселі чи приватної кімнати, то треба чекати, поки господар їх відчинить. Але, скажімо, коли лікар заходить у процедурний кабінет, то він стукає й одразу ж заходить у приміщення. Деякі колеги по роботі можуть робити так само щодо стуку в двері робочого кабінету.

Німці люблять дарувати подарунки, особливо коли їх кудись запрошують. Зазвичай господарям приносять пляшку вина, цукерки або квіти. До речі, букети часто дарують навіть тим, з ким не дуже добре знайомі. Скажімо, як подарунок на знак подяки або на день народження.

Пунктуальність - це, мабуть, найвідоміша німецька риса й беззаперечна необхідність для офіційних зустрічей та заходів. Натомість під час неформальних зустрічей між друзями незначні запізнення - цілком нормально. Утім, запізнення більш ніж на 15 хвилин вважається поганим тоном. У такому разі краще попередити про запізнення телефонним дзвінком або текстовим повідомленням і заздалегідь перепросити.

Серед німців заведено роззуватися, звісно, коли приходите до когось додому. Тоді взуття залишають у коридорі або - якщо на вулиці брудно й мокро - на килимку перед вхідними дверима. Тож варто обрати правильні шкарпетки. Можете не сумніватися, що власник оселі цьому лише зрадіє, адже йому не доведеться потім прибирати після гостей.

Як тільки німці приходять додому, вони перевзуваються з однієї пари взуття в іншу, а саме в капці. Цей ритуал має двояке значення. З одного боку, підлога залишається чистою. По-друге, капці вселяють відчуття домашнього затишку. Деякі німці під час гостювання навіть приносять капці з собою, а особливо якщо у них є діти - і таким чином теж виявляють повагу до господаря.

Хорошим тоном вважається покласти руки (але в жодному разі не лікті) на стіл під час їжі. Крім того, виделка й ніж мають чітко визначену роль: виделку слід тримати в лівій руці, а ніж - у правій. Келих для вина належить тримати за ніжку, тоді буде милозвучнішим дзенькіт під час чаркування.

У разі перерви під час їжі, виделку на тарілці слід класти по діагоналі ліворуч, а ніж - праворуч, тобто виделка на 8-й годині, а ніж - на 4-й годині. Це означатиме, що ви ще не завершили їсти. Якщо ж, навпаки, ви вже наситились, то виделку складають до ножа (на фото). Тоді кельнер знатиме, що цей гість уже більше нічого не замовлятиме.

Початок спільної трапези німцями знаменує побажання "Guten Appetit", тобто "Смачного". Ці слова легко і з задоволенням злітають з вуст. А загалом гарні манери для німців не тягар - радше навпаки, вони значно полегшують їм життя.

Його висота майже 160 метрів. Шпилі велично здіймаються в небо: Кельнський собор - це справжній символ міста Кельн. Це один з найбільших і вражаючих соборів, зведених у готичному стилі. Щорічно цей об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО відвідують близько 6 мільйонів чоловік.

Місто на річці Неккар під назвоню Гейдельберг належить до найпопулярніших туристичних цілей Німеччини. А рештки замку, що став символом німецького романтизму, можливо, є чи не найвідомішими руїнами в Німеччині. Перша згадка про замок датується 13 століттям.

Баварський король Людвіг II побудував казковий замок неподалік від Фюссена: він шукав спокою та усамотнення, оскільки йому набридла публічність. Лише за кілька тижнів після його смерті в 1886 році замок відкрили для відвідувачів. Відтоді Нойшванштайн став одним з найбільш відомих та відвідуваних замків у Європі.

Бранденбурзькі ворота Берлін - найбільший туристичний магніт Німеччини. У 2018 році в місті було зареєстровано майже 33 мільйони ночівель. Бранденбурзькі ворота, пам'ятка національного значення та символ возз'єднання Німеччини, є одним з найпопулярніших місць для відвідування.

Ще один привабливий туристичний об'єкт Берліна - "Музейний острів" посеред річки Шпрее. На острові розташовано відразу п'ять провідних музеїв. Їхні експозиції розповідають і про доісторичні часи, і про добу античності, тут представлено й мистецтво 19-го століття. Однією з пам'яток світового рівня є відомий бюст єгипетської цариці Нефертіті.

Літня резиденція прусського короля Фрідріха II, відомого під прізвиськом "Старий Фріц", розташована в Потсдамі. Назва "Сан-Сусі", в перекладі означає "безтурботний", говорить про бажання короля знайти затишний притулок. Палац і парк часто називають прусським Версалем, і з 1990 року вони є частиною Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Церква Фрауенкірхе в Дрездені для багатьох людей в усьому світу є меморіалом проти війни. Вона довгий час лежала в руїнах, нагадуючи таким чином про бомбардування Дрездена британською авіацією наприкінці Другої світової війни. З моменту реконструкції та освячення в 2005 році церква заввишки 91 метр стала одним з найпопулярніших місць для німецьких та іноземних туристів.

У Тюрінгії замок Вартбург височіє над містом Ейзенах. Саме тут Мартін Лютер переклав Новий Завіт на початку XVI століття. Він був заснований у 1067 році. Легенда про заснування замку стверджує, що коли граф Людвіг Стрибун був на полюванні, він вигукнув "Почекай, гора! Ти повинна нести мій замок" (німецькою - "Wart, der Berg!"). Звідси і пішла назва замку.

Порта Нігра або Чорна брама "Чорна Брама" в Трірі - ворота, які чудово збереглися ще з античних часів. Колишні римські міські ворота використовувалися в якості церкви майже тисячу років, перш ніж Наполеон в 1802 році наказав відновити їх первісний вигляд.

Ахенський собор відомий тим, що майже всі німецькі королі до 1531 року коронувалися в його каплиці. Тут був похований імператор Карл Великий. Ця велична історична пам'ятка стала першим німецьким об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Хольстенські ворота, що колись були західним кордоном Любека, тепер є символом цього міста. Це частина історичного середмістя, яке розташоване на острові, оточеному залишками фортечних валів. Також Любек може похвалитися сотнею будинків зі статусом історичної архітектурної пам’ятки.

Площа Марієнплац, назва якої перекладається як площа Святої Марії, є найвідомішою площею міста і розташована в самому серці старого міста в Мюнхені. Кілька разів на день туристи можуть помилуватися виставою на дзвіниці Нової ратуші. Під музику маленькі фігурки обертаються на високих висотах, розігруючи історичні сцени.