У зв'язку з ескалацією конфлікту навколо України у НАТО як ніколи поділені у питанні про те, як поводитися з Росією. "США та Великобританія виступають за жорстку лінію та стримування; Німеччина, Франція та Італія наголошують на діалозі; третя група - Болгарія, Угорщина та Словаччина хоче залишитися осторонь конфлікту та переміщення військ. Зазвичай Німеччина виступає в ролі сполучної ланки між цими групами - зараз це не вдається через слабкість керівництва країни", - розповів DW Штефан Майстер (Stefan Meister) із Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP). "Крім того, позиції Заходу ослаблені тенденціями популізму, Трампом та Brexit. Президент Росії Володимир Путін намагається використати це, щоб застовпити за собою новий порядок безпеки в Європі - без США", - продовжує експерт зі Східної Європи. У цій ситуації країнам НАТО у Центральній та Південно-Східній Європі випадає надзвичайно важлива роль. Але їхня позиція неоднозначна.

До втручання не закликали

Президент Хорватії Зоран Міланович викликав роздратування у Брюсселі, коли наприкінці січня 2022 року оголосив про неучасть його країни у можливому конфлікті між Росією та Україною. "Якщо справа дійде до ескалації, ми відведемо наші війська до останнього хорватського солдата", - заявив він, не уточнивши, що має на увазі, але змусив уряд країни, яка входить до ЄС та НАТО, надавати роз'яснення. "Президент каже не за Хорватію, а за себе. Ми були і залишаємося вірним членом НАТО", - заявив глава МЗС Хорватії Гордан Грліч-Радман в інтерв'ю газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Заяви хорватського президента були особливо дивні з огляду на те, що ні НАТО, ні США, ні Україна не закликали Хорватію до військового втручання. "Заяви Мілановича слугують внутрішньополітичним цілям; їх слід розглядати на тлі його постійного конфлікту з прем'єр-міністром Андреєм Пленковичем", - пояснив DW доктор Філіп Мілачич (Filip Milacic) з фонду Фрідріха Еберта у Відні. "Останнім часом Міланович, схоже, розігрує націоналістичну карту, називаючи "партнером" лідера боснійських сербів Мілорада Додіка, та потураючи мріям хорватських націоналістів про перекроювання кордонів у Боснії за підтримки Росії", - зазначив він.

Агент впливу - історія

У своєму виступі на болгарському телебаченні 1 лютого посолка Росії Елеонора Митрофанова ясно дала зрозуміти, чого вимагає Москва: повернення військової структури НАТО до кордонів 1997 року та виведення всіх військ та баз альянсу з таких країн, як Румунія та Болгарія. Формально, зазначила Митрофанова, ці країни можуть залишатися членами НАТО.

Міністр оборони Болгарії Стефан Янев, мабуть, не проти ідеї "фіктивного членства в НАТО". У грудні його публічно відчитав прем'єр-міністр Кирил Пєтков після того, як глава оборонного відомства висловився у Facebook проти перекидання військ НАТО до Болгарії. Під час парламентських слухань у січні Янев закликав: "Ми маємо припинити читати іноземну пресу та будувати домисли. Ми маємо бути "болгарофілами" і думати про національні інтереси Болгарії". Якщо війська НАТО будуть розміщені в Болгарії, вони повинні бути виключно болгарськими, вважає Янев.

Акцент на "національних інтересах" та "болгарському суверенітеті" також має передісторію: з моменту свого проходу до парламенту у грудні націоналісти з партії "Відродження" неодноразово дестабілізували ситуацію. Посолка Митрофанова знає про традиційно проросійську позицію болгарських націоналістів. "За рахунок нашої спільної історії Росія має вплив у Болгарії. Це найважливіший лобіст у наших відносинах", - упевнена вона.

Читайте також: Болгарія: наскільки проросійським є переобраний президент Радев?

60-відсоткове схвалення НАТО в Румунії

У Румунії все зовсім інакше. Крім Німеччини та Польщі, це одна з країн, де вже розміщено додаткові війська США та НАТО. За даними опитування, проведеного інститутом INSCOP Research, НАТО має тут найвищий рівень довіри у населення - 60 відсотків схвалення. "Додаткові війська в країні не лише вітаються, а й є політичним активом для уряду. Навіть націоналісти не наважуються виступати проти цього", - каже DW політолог із бухарестської Expert Group Сорін Іоніца.

Читайте також: Румунія вимагатиме розширення присутності НАТО на своїй території

"Путінський пінчер" у Будапешті

Щодо можливого розміщення військ Угорщина також перебуває у фокусі уваги НАТО. Вона, як і Румунія, не лише межує з Україною, а й має українську меншину. Прем'єр-міністр країни Віктор Орбан упродовж багатьох років підтримує "особливі відносини" з Росією. Його публічне захоплення авторитарним стилем правління російського президента та неприйняття санкцій проти РФ принесли йому прізвисько "пінчер Путіна". Будапешт уникає дискусій щодо активнішої участі Угорщини в НАТО.

Читайте також: Польща, Угорщина й Чехія відзначили в Варшаві 20-річчя вступу до НАТО

Хода канатом на Босфорі

Туреччина, стратегічно важливий член НАТО, має особливо складні відносини з Росією: Путін і Ердоган співпрацюють у громадянській війні в Сирії, але підтримують різні угруповання в Лівії. З одного боку, Ердоган, всупереч попередженням партнерів по НАТО, купив російські протиповітряні системи С-400, з іншого боку, Анкара постачає Україні військові безпілотники. І так само, як Німеччина, Угорщина чи Болгарія, Туреччина залежить від російського газу та нафти.

"Для Анкари це хода тонким канатом. Ердоган має особливий зв'язок з Україною і підтримуватиме її та НАТО; з іншого боку, він не повинен роздратувати Путіна настільки, щоб той відключив газ або почав мститися у Сирії", - каже DW Аслі Айдінтасбаш з Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR). У разі ескалації конфлікту, Анкара, ймовірно, надасть турецькі військові контингенти та поставить Україні безпілотники, але водночас дозволить російському флоту пройти у Чорне море, упевнений експерт.

Читайте також: Турецький шпагат. Як пройшов візит Ердогана до Києва

Путін не зможе розколоти НАТО

"На відміну від Заходу, Росія точно знає, чого вона хоче у Східній Європі: відновити владу та сфери впливу, які вона втратила після 1991 року", - прокоментував ситуацію в британській газеті The Guardian експерт зі Східної Європи професор Тімоті Еш. Для досягнення цієї мети Кремль використовує дешевий газ та націоналізм. "Росія пропонує націоналістичним елітам те, чого Захід не пропонує і не повинен пропонувати: обіцянку перекроїти кордони на Балканах", - пояснює Філіп Мілачіч.

Але дешевого газу, націоналізму та роз'єднаності буде недостатньо, щоб розколоти НАТО у разі конфлікту, упевнений Штефан Майстер. "США, як провідна держава, нині може наполягати на своєму, у НАТО відносно єдині у питаннях стримування, і навіть якщо невеликі держави ведуть двояку політику, вони в екстреному випадку не поставлять під сумнів лояльність альянсу. Зброю постачають, війська зміцнюють і завдяки цьому виграється час у відносинах із Росією", - наголосив експерт.