Аукціон із продажу АТ "Одеський припортовий завод" (ОПЗ) не відбувся - на нього не зареєструвався жоден учасник. "У вівторок, 25 листопада, в системі "Прозорро.Продажі" був запланований аукціон з приватизації АТ "Одеський припортовий завод" зі стартовою ціною 4,49 мільярда гривень. Через відсутність зареєстрованих учасників аукціон визнано таким, що не відбувся", - повідомив Фонд держмайна України (ФДМУ) повідомив у Facebook.

Уряд готує новий конкурс з продажу ОПЗ

У повідомленні наголошується, що серед інвестиційних зобов'язань, що стоять перед потенційним інвестором, є збереження основних видів діяльності заводу, інвестування у модернізацію потужностей та розвиток виробництва не менше 500 мільйонів гривень, поетапне погашення простроченої кредиторської заборгованості, за винятком кредиторів з РФ та Білорусі, які перебувають під санкціями, дотримуватись екологічних та соціальних стандартів та погашення протягом 12 місяців боргів із заробітної плати та перед бюджетом, які станом на кінець червня 2025 року складають понад 366 мільйонів гривень. "Відсутність попиту на стартових умовах може свідчити про те, що початкова ціна перевищує ринкову в сукупності з іншими фінансовими зобов'язаннями, що їх має взяти на себе покупець", - констатують у ФДМУ.

Після цього міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України одразу ж оголосило, що держава готує повторний аукціон з приватизації ОПЗ і, можливо, зі зниженням ціни. У відомстві додали, що у нинішніх умовах воєнного стану та високих ризиків великі промислові активи стикаються з низкою об'єктивних викликів: для ОПЗ це не лише ринкова кон'юнктура та безпекові фактори, а й сукупна вартість, яка може перевищувати стартову ціну, зокрема, інвестиційні зобов'язання.

"Аби підвищити шанси на продаж активів за ринковою вартістю, міністерство підтримало законопроєкт групи народних депутатів, який передбачає можливість виставлення великих об'єктів приватизації з поетапним зниженням стартової ціни", - зазначило мінекономіки у Telegram.

Специфіка ОПЗ впливає на можливість його продати

Одеський припортовий завод намагалися продати щонайменше чотири рази - у 2009, двічі у 2016 та у 2018 роках - поки що безуспішно. П'ята, нинішня спроба, виявилася теж марною. Старший економіст CASE Україна Центру соціально-економічних досліджень Володимир Дубровський вважає, що проблеми з продажем ОПЗ криються в його специфіці. Адже окрім виробництва добрив, частиною цього заводу був термінал для експорту аміаку, аміакопровід Одеса-Тольяті, через який відбувався експорт аміаку не тільки українського, а й російського. Саме через цю інфраструктурну функцію завод не потрапив під велику приватизацію в 90-ті роки, адже той, хто його тоді приватизував би, міг би контролювати експортні можливості всіх інших виробників аміаку в регіоні.

Тому всі спроби продати цей завод супроводжували гучні політичні та корупційні скандали. Перша спроба була ще в 2009-му році. Але тоді результати конкурсу були скасовані вже через годину після його проведення. Тодішній президент Віктор Ющенко і тодішня прем'єрка Юлія Тимошенко, а слідом за ними і конкурсна комісія визнали ціну в 5 мільярдів гривень заниженою - нібито внаслідок змови учасників аукціону.

У 2016-му році Одеський припортовий завод виставлявся на продаж двічі: спочатку за нього просили понад 13 мільярдів гривень. Оскільки заявок від покупців так і не надійшло, ціну знизили в кілька разів - до 5,16 мільярда гривень. Але й ця спроба не принесла успіху. У 2018 році Фонд держмайна України почав підготовку до четвертого конкурсу з продажу ОПЗ, який зрештою так і не відбувся. Тодішньому голові Фонду держмайна Дмитру Сенниченку, який очолював фонд в 2019-2022 роках, НАБУ та САП повідомили про підозру. Він, за твердженням слідства, очолював злочинне угруповання, котре протягом 2019-2021 років заволоділо понад 500 мільйонами гривень коштів держпідприємств, зокрема й АТ "Одеський припортовий завод".

Чому інвестори не зацікавлені у купівлі ОПЗ?

Нині ж, на думку Дубровського, спроба продати ОПЗ провалилася через відсутність російського газу, який використовувався для виробництва добрив, й безперспективність використання аміакопроводу. "ОПЗ будувався за радянських часів і його рентабельність базувалася на тому, що Україна буде отримувати дешевий російський газ, який потрібен для виробництва азотних добрив. Коли Україна відмовилася від російського газу, то власного газовидобутку зараз ледь вистачає на побутові потреби, інфраструктуру, опалення, на енергетику. Треба використовувати імпортований газ, але в такому разі завод неконкурентоздатний", - сказав Володимир Дубровський в коментарі DW. Саме цим, на його переконання, обумовлена відсутність інтересу інвесторів вкладатися в актив, який не буде рентабельним ще досить довго.

Він вважає, що перепрофіліювання ОПЗ в зерновий логістичний хаб, як намагався зробити нинішній менеджмент підприємства, не вигідний для інвесторів. "Переробити азотний завод на зерновий хаб - це дуже велика робота. Це те ж саме, що купувати його як металобрухт, зносити і на його місці будувати зовсім інше. Це зовсім інша задача, ніж зробити завод прибутковим, коли для цього є можливості", - вважає експерт.

До цього ще додаються безпекові ризики війни. Адже ОПЗ розташований у місті Південне, що стоїть на Чорному морі, звідки важко його захистити. "Перед ним море, й, відповідно, це дуже слабкий захист. Тобто неможливо там розмістити мобільні групи, які би збивали там дрони чи ППО, яке збиває ракети. Тому це э об'єктом з підвищеною можливостю руйнування. Враховуючи, що там постійно прилітає, то будь-який інвестор не зацікавлений вкладати кошти, якщо він розуміє, що, виходячи зі статистики прильотів, в будь-який момент по території заводу може пролетіти і повністю нівелювати всі вкладені інвестиції", - наголошує експерт "Мережі захисту національних інтересів ANTS" Ілля Несходовський.

Приватизація ОПЗ не на часі - експерти

Експерти сходяться на тому, що зараз не найкращий час виставляти ОПЗ на продаж, адже, враховуючи всі обставини, за цей державний актив інвестори, скоріш за все, пропонуватимуть нижчу за собівартість ціну. Натомість ціна може зрости після завершення війни.

"Зараз ОПЗ повністю розробив свої інвестиційні пріоритети, привабливість, які були у цього об'єкту. І тому поки що нема сенсу його продавати. Продаж варто поставити на паузу щонайменше до завершення воєнних дій. Щойно війна закінчиться, його ціна множиться на два", - висловив переконання в коментарі DW Несходовський.  Він також не виключає, що після завершення війни найбільш ефективною формою управління ОПЗ може стати державно-приватне партнерство.

Читайте також: Приватизація під час війни: розпродаж держмайна чи залучення коштів на оборону?