"Німеччина і канцлер особисто доклали зусиль для того, щоб у грудні 2023 року Грузії було надано статус кандидата в члени ЄС", - сказав на урядовій пресконференції в Берліні заступник офіційного представника канцлера Вольфґанґ Бюхнер (Wolfgang Büchner), відповідаючи на запитання кореспондента DW.

"Німецький уряд, - продовжив він, - підтримує тих людей у Грузії, які виступають за європейські цінності, демократію, свободу думки і права людини та очікують від свого уряду відповідного коригування його курсу".

Опитані DW німецькі експерти кажуть про вкрай нестійку ситуацію в країні і не виключають подальшої ескалації насильства.

МЗС Німеччини: "Двері до ЄС залишаються відкритими"

Прессекретар німецького МЗС Себастіан Фішер (Sebastian Fischer) на тій самій пресконференції нагадав про те, що мета вступу до Євросоюзу прописана в конституції Грузії. "Уряд країни тепер поставив цю мету під сумнів, що і призвело до масових протестів, - заявив він. - Ми з тривогою стежимо за розвитком подій, і з нашого боку весь час чітко заявляємо, що підтримуємо процес приєднання Грузії і бачимо її в майбутньому частиною Європейського Союзу. Масові протести останніх днів чітко показують, що дуже багато людей у Грузії, як і раніше, хочуть європейського майбутнього для своєї країни. Двері для приєднання Грузії до ЄС залишаються відкритими, але важливо, щоб Грузія цим шляхом і йшла".

Читайте також: Протести в Грузії на тлі глибокої політичної кризи

Але який сенс тримати ці двері відкритими, якщо уряд Грузії входити в них не хоче?

"Уряд зв'язаний нормами конституції, - відповів Фішер на запитання кореспондента DW. - До того ж, у країні є ще президентка, яка дуже чітко висловлюється на користь проєвропейського курсу Грузії. І згідно з опитуваннями, переважна більшість - до 80 відсотків громадян Грузії - також хочуть зближення своєї країни з Євросоюзом. Уряд країни натомість проводить курс, що суперечить таким намірам".

На чиєму боці грузинська армія?

Німецький політолог Ганс Ґутброд (Hans Gutbrod) оцінює ситуацію як "дуже глибоку конституційну кризу", а спроби уряду взяти під контроль інші органи влади порівнює навіть із "державним переворотом". Щоправда, певним стримувальним фактором він вважає грузинську армію, яка, за його словами, загалом, якщо не зважати на її вище керівництво, "має прозахідні, проамериканські позиції та не відчуває особливих симпатій ні до Росії та Кремля, ні до Бідзіни Іванішвілі". Тож правляча "Грузинська мрія", констатує політолог, не може розраховувати на підтримку з боку армії.

Читайте також: Шостий день протестів у Грузії: силовики знову розганяли демонстрантів

Аналогічної точки зору дотримується експерт Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) Штефан Майстер (Stefan Meister). Армія, вважає він, не втручатиметься і не стане на бік "Грузинської мрії". На відміну від апарату безпеки і спецслужб, пояснює експерт, армія ближче до народу і краще, ніж високо проплачені урядом силовики, розуміє інтереси людей.

Але і президентка Саломе Зурабішвілі, яка не визнає результатів минулих парламентських виборів, згідно з якими перемогла "Грузинська мрія", і заявила, що залишиться на своїй посаді, доки не буде сформовано "законно обраний парламент", не може розраховувати на підтримку військових. Річ у тім, пояснює в інтерв'ю DW директор тбіліського представництва німецького Фонду Фрідріха Еберта (Friedrich-Ebert-Stiftung) Марсель Ретіґ (Marcel Röthig), що "президент є верховним головнокомандувачем тільки в ситуації воєнного стану, який може запровадити тільки парламент".

У чому інтереси "Грузинської мрії" і Бідзіни Іванішвілі?

Але у президентки є два інших козирі, додає керівник тбіліського офісу Фонду Конрада Аденауера (Konrad-Adenauer-Stiftung) Штефан Малеріус (Stephan Malerius): "По-перше, це підтримка людей. У Зурабішвілі є повага і авторитет серед широких верств населення. А по-друге, у неї є підтримка Заходу, ЄС і американців".

Штефан Малеріус не знає, як "грузинський уряд вийде з глухого кута, у який його завів прем'єр Іраклій Кобахідзе, який заявив, з одного боку, про те, що він призупиняє процес вступу Грузії до ЄС, але водночас має намір і далі вести країну європейським шляхом". 

Малеріус, як і інші німецькі експерти, ставить питання про роль в усій цій історії засновника "Грузинської мрії", мільярдера Бідзіни Іванішвілі та його інтереси. Штефан Майстер з DGAP вважає, що інтерес "Грузинської мрії" та Іванішвілі полягає в тому, щоб "залишатися відкритими на всі боки і з усіма торгувати, стати своєрідним хабом, використовуючи економічні переваги, які надають зв'язки як з Росією, так і з ЄС, але так, щоб Євросоюз нічого не наказував Грузії".

Труднощі, за його словами, полягають у гострому конфлікті між Росією і глобальним Заходом, частиною якого є і ЄС, що унеможливлює рівновіддаленість від цих двох полюсів. "У тій чи іншій формі Грузії доведеться зробити вибір, а якщо його не робити, то країна виявиться затертою з двох сторін, що зараз і відбувається", - вважає Майстер.

Експерти розмірковують також про те, що спонукало прем'єр-міністра Іраклія Кобахідзе виступити із заявою про призупинення процесу вступу до ЄС. Одні припускають, що таку вказівку йому дав Іванішвілі, інші, як, зокрема, Марсель Ретіґ, називають це емоційною реакцією.

"Заява Кобахідзе про припинення процесу євроінтеграції була емоційною реакцією на резолюцію Європарламенту, який закликав Єврокомісію не визнавати жовтневі вибори в Грузії та запровадити санкції проти очільників "Грузинської мрії", і це ще до того, як був представлений офіційний звіт місії спостерігачів ОБСЄ про вибори", - каже він.

Що буде в Грузії далі? Прогнози експертів

З прогнозами німецькі експерти обережні. Штефан Майстер бачить рух Грузії "у бік авторитарної держави, готової застосовувати насильство щодо частини свого суспільства". Водночас "лукашенізації" Грузії він поки що не бачить, і Росія, за його оцінкою, не стане настільки ж активно втручатися у внутрішні справи в Грузії, як вона це робить у Білорусі.

Марсель Ретіґ із Фонду Аденауера називає три можливі сценарії подальшого розвитку ситуації. "Не виключений силовий варіант - чи то ініційований прихильниками ще радикальнішого вуличного протесту, чи то навпаки - силовими структурами, які втратили контроль над собою або над ситуацією, - перераховує він. - Може також бути, що в держапараті виникне критична маса на користь повернення Грузії на шлях євроінтеграції. Але протести можуть і просто зійти нанівець, тому що на вулиці холодно і йдуть дощі".

Розв'язка, за його оцінкою, настане наприкінці грудня, коли виборники оберуть нового главу держави, а президентка Саломе Зурабішвілі відмовиться йти зі своєї посади.