У багатьох містах Куби відбулися масові протести проти соціалістичного уряду, який в умовах однопартійної системи, править країною. За повідомленнями ЗМІ, учасники акцій скандують "Геть диктатуру!" та "Ми хочемо свободи".

Побачити протестувальників на вулицях кубинської столиці Гавани, як це було минулими вихідними, можна дуже нечасто, адже зазвичай влада жорстко реагує на будь-який вияв масового невдоволення. Нещодавно, наприклад, було заарештовано митців та інтелектуалів, які критикували декрет, що посилював контроль держави за публічними виступами. Це призвело до появи руху, що вимагав демократизації системи.

До Гавани та інших міст було стягнуто багато військових та поліції. Поліцейські застосовували сльозогінний газ проти учасників демонстрації. Щонайменше десятеро осіб, як і чоловіка на фотографії, було затримано. Журналісти також зафіксували, як правоохоронці били демонстрантів пластиковими кийками.

У місті Сан-Антоніо-де-лос-Баньос у близько 30 кілометрах від Гавани на вулицях зібралися тисячі переважно молодих людей. Президент Мігель Діас-Канель у супроводі партійних функціонерів вирішив розвідати обстановку. Перед об'єктивами камер він закликав прибічників уряду виступити проти антиурядових протестів: "Якщо вони хочуть розпочати революцію, їм доведеться переступити через наші трупи".

По всій країні минулими вихідними, згідно з даними сайту Inventario, відбулося близько 40 спонтанних протестів - навіть попри те, що доступ до інтернету у неділю здебільшого було відрізано. Гнів демонстрантів вилився, зокрема, у кидання каміння в правоохоронців та трощення поліцейських автомобілів.

Головною причиною масових протестів є важка економічна криза, у якій Куба перебуває вже роками, і яка ще більш посилилася через більш жорсткі санкції США та пандемію COVID-19. Перебої з електропостачанням та пусті полиці супермаркетів і аптек - норма життя. При цьому ізольований від світу острів зараз переживає рекордні показники інфікування коронавірусом.

У багатьох містах Куби відбулися масові протести проти соціалістичного уряду, який в умовах однопартійної системи, править країною. За повідомленнями ЗМІ, учасники акцій скандують "Геть диктатуру!" та "Ми хочемо свободи".

Побачити протестувальників на вулицях кубинської столиці Гавани, як це було минулими вихідними, можна дуже нечасто, адже зазвичай влада жорстко реагує на будь-який вияв масового невдоволення. Нещодавно, наприклад, було заарештовано митців та інтелектуалів, які критикували декрет, що посилював контроль держави за публічними виступами. Це призвело до появи руху, що вимагав демократизації системи.

До Гавани та інших міст було стягнуто багато військових та поліції. Поліцейські застосовували сльозогінний газ проти учасників демонстрації. Щонайменше десятеро осіб, як і чоловіка на фотографії, було затримано. Журналісти також зафіксували, як правоохоронці били демонстрантів пластиковими кийками.

У місті Сан-Антоніо-де-лос-Баньос у близько 30 кілометрах від Гавани на вулицях зібралися тисячі переважно молодих людей. Президент Мігель Діас-Канель у супроводі партійних функціонерів вирішив розвідати обстановку. Перед об'єктивами камер він закликав прибічників уряду виступити проти антиурядових протестів: "Якщо вони хочуть розпочати революцію, їм доведеться переступити через наші трупи".

По всій країні минулими вихідними, згідно з даними сайту Inventario, відбулося близько 40 спонтанних протестів - навіть попри те, що доступ до інтернету у неділю здебільшого було відрізано. Гнів демонстрантів вилився, зокрема, у кидання каміння в правоохоронців та трощення поліцейських автомобілів.

Головною причиною масових протестів є важка економічна криза, у якій Куба перебуває вже роками, і яка ще більш посилилася через більш жорсткі санкції США та пандемію COVID-19. Перебої з електропостачанням та пусті полиці супермаркетів і аптек - норма життя. При цьому ізольований від світу острів зараз переживає рекордні показники інфікування коронавірусом.

Інтелектуал Кастро одним з перших усвідомив важливість піару у революційній боротьбі. Репортажі з кубинських таборів повстанців забезпечили "барбудос" світову славу.

Саме Кастро став автором міфу про групу героїчних "барбудос", які не мали жодних шансів на перемогу, однак в результаті переграли регулярну армію та захопили владу. Перші роки його правління - роки ейфорії та масових репресій.

Вважається, що Кастро до останнього зволікав з оголошенням Кубою "соціалістичного курсу". Однак після зближення з СРСР Кастро залишався йому вірним до останнього. Москва ж отримала найбільш харизматичного союзника.

Відносини Кастро з НДР ще чекають на свого літописця. У 1972 році Кастро прибув до Східного Берліна з подарунком: він назвав один з кубинських островів на честь німецького комуніста Ернста Тельмана. Після возз'єднання Німеччини шириличь чутки, що Кастро подарував цей острів НДР, що означає, ніби на Карибах є частинка Німеччини. На жаль, це все чутки.

Юрій Гагарін (л) та Фідель Кастро - дві ікони соціалізму обмінюються головними уборами в Гавані у 1976 році. Це ще й символ "медового місяця" у відносинах між Кубою та СРСР та увічнювання цих чоловіків у статусі національних героїв.

Німецькі туристи, які відвідують Кубу, до цих пір зустрічають там багато людей, які навчались у НДР, а тому вітають їх гарною німецькою мовою. А сам Кастро у НДР був як справжня поп-зірка.

Кастро був блискучим оратором, його багатогодинні промови зачаровували. За однією з легенд, Фіделя внесли до "Книги рекордів Гіннеса" за два досягнення: він пережив 638 невдалих замахів та висловив найдовшу в історії політичну промову, що тривала 27 годин.

У 1990-ті здавалось, що Фідель був і буде завжди. Він пережив крах Радянського Союзу та більшість своїх політичних друзів і супротивників. Німецький канцлер Ґергард Шредер пішов у відставку в 2005 році. Фідель Кастро - лише у 2008-му.

У 2015 році Фідель чи не востаннє з'явився на фото у ЗМІ. Кастро зустрівся з Папою Римським Франциском, який відвідав Кубу. Агенції повідомили, що зустріч відбулась в "дуже сердечній обстановці".

Біля кубинського посольства у Берліні лежать квіти. Їх не дуже багато - Кастро дещо забули, а багато з його прихильників і самі розчарувались, постарішали чи пішли з життя. Прийшли лише найвитриваліші.

У 1950-ті роки комуністи світу виношували план: комунізм мав стати кращим за капіталізм. І в жодному разі - не поклонятися капіталізму. На Кубі був відомий вислів: "Не наздоганяти, а обігнати". Обігнати кубинцям було дуже важко, оскільки їздили вони на немічних олдтаймерах.

Причиною того, що Кубою їздять автомобілі кам'яної доби, є революція 1958-1959 років. Після її перемоги Фідель Кастро із соратниками хоча й дозволив приватну власність на автомашини, але лише на ті, що вже були на острові до революції. А це й були…

...американські автомобілі 1940-их та 1950-их років. Таких, наприклад, марок як олдсмобіль, шевроле або плімут (зліва направо). Відтоді на острові з'являлися деякі радянські, французські та азійські автомобілі. Однак їх можна було мати лише обраним урядовцям, бізнесменам та "зіркам", і лише за спеціальним дозволом.

Але власникам цих автомобілів теж не позаздриш: ані запчастин, ані кондиціонера, ані комфорту. До того ж, на 100 кілометрів споживають часто понад 20 літрів бензину. Кмітливі кубинці знаходили вихід – вони ремонтували те, що вже не піддавалося ремонту.

А коли двигуни на 150 кінських сил нарешті віддавали кінці, не залишалося нічого іншого як користуватись однією кінською силою. Таких візків на острові багато. Як влучно казали у колишній НДР: "Соціалізм на повній ході не спинити ані бику, ані віслюку."

Зареєструвати олдтаймер як таксі – прекрасний бізнес-хід. Туристи на Кубі готові доплачувати за такий колорит. Нині їх приїздить три мільйони на рік, переважно із Канади.

Але невдовзі кубинські вулиці стануть іншими. Цього хоче Рауль Кастро (праворуч), керівник держави та брат свого легендарного попередника Фіделя Кастро. Економіці Куби, відірваній від решти світу, йдеться погано. Дозвіл на придбання автомобілів – це лише маленький крок у напрямку ринкової економіки.

Автомобілі мають продаватися вільно і за "ринковими цінами", сказано у газеті офіційних оголошень. Проте незрозуміло, скільки із 11 мільйонів мешканців узагалі можуть дозволити собі приватні транспортні засоби. Державні службовці отримують лише близько 20 доларів на місяць.

... Куба може стати схожою на сусідній острів Ямайку: тут все забито міцними, дещо "у роках", малолітражками азійського виробництва. Але для того, щоб обганяти, Кубі знадобилися б, певно, інші моделі...

Наприклад, Mercedes. Німецький автовиробник для рекламного плакату зробив фотомонтаж, прикріпивши до берета Че Гевари мерседесівську зірочку. І відлякав багатьох кубинців. Ще краще підійшла б Кубі оця модель RX-8 японського виробника Mazda. Адже її рекламне гасло - "Drive the Revolution" - "Кермуй революцією".