Коли Петро Філіповіч, який воює на сході України, має вільний час, то він, зокрема, читає новини з Угорщини. Особливо останніми днями, стежачи за передвиборчою кампанією прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана напередодні парламентських виборів в країні, які відбудуться 12 квітня. Адже здебільшого в цій кампанії ідеться про його батьківщину - Україну, яку він, як український угорець із Закарпаття, обороняє від російських військ.

Віктор Орбан та політики з його партії "Фідес" називають Україну "корумпованою мафіозною та терористичною державою". У їхніх передвиборчих відео, наприклад, без жодних доказів стверджується, що президент України Володимир Зеленський на європейські мільярди, які Україна отримує з Брюсселя, будує собі золоті туалети.

Нещодавно, розповідає Петро Філіповіч у розмові з DW по відеодзв'язку, він читав про скандал довкола реконструкції будівлі Національного банку в Будапешті. Йдеться про те, як колишній голова Національного банку Угорщини Дьєрдь Матолчі облаштував у будівлі банку туалети з золотими тримачами для туалетного паперу. Й на відміну від тверджень про Зеленського, ця історія є правдивою. "Коли я це прочитав, - розповідає Петро Філіповіч, - я подумав: якщо в Угорщині говорять про корупцію в Україні, то їм спершу варто подивитися в дзеркало".

Петру Філіповічу 42 роки, він родом із західноукраїнського прикордонного міста Чоп. Нині він є командиром одного з підрозділів на сході України - де саме і в якому роді військ, з міркувань безпеки не розголошується. За словами Філіповіча, як український угорець він аж ніяк не є винятком в українському війську. Таких, як він, за його словами, багато: людей, які з власних переконань перебувають на фронті та сприймають угорську урядову пропаганду як образу.

Співпраця Орбана з Кремлем

Українські угорці вже давно перебувають у центрі уваги громадськості. Нині, за неофіційними оцінками, в Україні проживає близько 80 тисяч етнічних угорців - громада проживає майже виключно на Закарпатті. Ця національна меншина становить приблизно 0,23 відсотка від близько 35-мільйонного населення України. Водночас Віктор Орбан зробив її однією з центральних тем своєї зовнішньої політики, а також власної передвиборчої кампанії.

Орбан та його уряд уже багато років стверджують, що українські угорці зазнають в Україні утисків. Чоловіків призовного віку з угорської меншини нібито особливо жорстоко й масово "примусово мобілізують", а інколи закатовують до смерті. Водночас уряд Орбана у співпраці з Кремлем періодично організовує перевезення українських військовополонених угорського походження з Росії до Угорщини - без інформування при цьому українських органів влади. Кремль позиціонує це як "гуманітарний жест", а уряд Орбана - як "рятувальну місію".

Що про все це говорять ті, кого це безпосередньо стосується в Україні, українська влада, політики угорської меншини та експерти на Закарпатті? DW побувала на Закарпатті, порівняла угорську пропаганду з реальністю на місцях і поспілкувалася з зацікавленими сторонами.

Чи мобілізують "примусово" угорців?

Термін "примусова мобілізація", який в Угорщині використовують уряд Орбана та наближені до влади медіа, відкидається незалежними угорськими оглядачами, адже мобілізація за умов війни завжди містить примусовий елемент, а сам цей термін опосередковано також ставить під сумнів легітимність оборони України від російської агресії.

В Україні за призов і мобілізацію відповідають Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Їхні патрулі непопулярні серед населення, оскільки вони частково мобілізують чоловіків призовного віку просто на вулиці, інколи із застосуванням сили. У соціальних мережах регулярно з'являються відео насильницьких сутичок зі співробітниками центрів комплектування, частина з яких є фейковими. Є дані, що наближені до угорського уряду медіа поширюють саме такі фейкові відео, часто російського походження.

Водночас уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець у своєму нещодавньому звіті різко розкритикував серйозні порушення законодавства та антисанітарні умови у ТЦК в Ужгороді. Загалом систему рекрутингу необхідно змінити, зазначає Лубінець. При цьому публічна критика та дискусія щодо реформи системи мобілізації в Україні тривають уже давно.

Через страх бути мобілізованими під час вуличної перевірки нині багато українців призовного віку в Україні майже не залишають своїх помешкань. Це помітно й на Закарпатті - особливо в селах на вулицях майже не видно чоловіків призовного віку. Ласло Зубанич, голова Демократичної спілки угорців України (UMDSZ), у розмові з DW підтверджує усім відомий в Україні факт: багато українських чоловіків переховуються вдома.

Чи непропорційно багато українських угорців на фронті?

Збройні сили України не ведуть статистики етнічного походження військових. За загальноприйнятими оцінками угорських політиків Закарпаття, зокрема й тих, хто є близьким до Орбана, зараз на фронті служать приблизно 400-500 українських угорців. Це незрівнянно менше за частку українців у нинішній армії чисельністю близько 850 тисяч осіб і, у пропорційному співвідношенні, також менше за частку угорців у загальній чисельності населення країни.

Офіційно ТЦК та СП у Закарпатській області відмовився від коментарів для DW. Водночас один з його співробітників у розмові з DW, за умови анонімності, зазначає, що, за його враженням, пропорція мобілізованих українських угорців справді є нижчою за їхню пропорцію у загальній кількості населення.

До речі, один з найвідоміших та найуспішніших командирів української армії, командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді ("Мадяр"), має угорське походження і є родом із Закарпаття. Угорський уряд заборонив йому в'їзд до країни у серпні 2025 року, стверджуючи, що він є відповідальним за атаки на нафтопровід "Дружба".

Чому військовополонені потрапляють до Угорщини?

Останнє перевезення двох військовополонених угорського походження з Росії до Угорщини відбулося на початку березня 2026 року - під час візиту міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто до Москви. Про одного з двох полонених угорське державне телебачення раніше показало російське пропагандистське відео, в якому поранений чоловік розповідає, що українська армія нібито покинула його напризволяще. Водночас він дякує своїм російським "визволителям". З дозволу президента Росії Володимира Путіна Сіярто забрав обох військовополонених на урядовому літаку та виклав відповідне відео у соцмережі Facebook. Згодом Орбан навідав двох солдатів в одній з угорських лікарень і також опублікував відео у Facebook.

Передача військовополонених до третіх держав без залучення держави їхнього походження є порушенням міжнародного права. Згідно з доповідями Організації Об'єднаних Націй та численних правозахисних організацій, українських військовополонених у Росії утримують із порушенням Женевської конвенції про поводження з військовополоненими та майже без винятку піддають тяжким тортурам. Саме тому дії, до яких вдається Орбан та його урядовці, грають на руку російській пропаганді.

Українська активістка Власта Репайші з Ужгорода, яка вже багато років опікується на Закарпатті колишніми військовополоненими, зазначає в розмові з DW, що важливо "не засуджувати і тим більше не вважати зрадниками" військовополонених, якщо в пропагандистських відео вони негативно висловлюються про Україну. "Їхні висловлювання були зроблені під тиском у Росії і, ймовірно, також в Угорщині. Ми не знаємо, через що їм довелося пройти", - застерігає Репайші.

Колишньому військовополоненому Олексію Чорпіті 23 роки, він родом із Чопа і у травні 2022 року потрапив у російський полон. У розмові з DW він розповідає, що у 2023 році в Росії йому запропонували перевезення до Угорщини. "За це я мав на відео робити негативні заяви про Україну та закликати українську армію скласти зброю. Я відмовився", - розповідає Чорпіта. За це йому довелося провести ще півтора року в неволі, перш ніж у квітні 2025 року його обміняли. Нині він проходить медичну та психологічну реабілітацію у місті Мукачево, зокрема через наслідки тортур у полоні.

Боротьба проти російських окупантів

Петро Філіповіч воював ще у 2014 році - як доброволець у складі Збройних сил України, коли Росія розпочала війну на сході України. Згодом він кілька років працював за кордоном, зокрема, у 2021-22 роках, маляром на меблевій фабриці в Чехії. Наприкінці лютого 2022 року, за кілька днів після початку повномасштабної російської війни проти України, він повернувся на батьківщину і пішов до армії добровольцем. З березня 2022 року він безперервно перебуває на фронті, кілька разів був поранений і отримав низку нагород.

Його мрією, розповідає Філіповіч, є повернення після війни до Чопа, де у селі неподалік цього прикордонного містечка живуть його батьки. Покидати Україну він не збирається, а тим паче - їхати до Угорщини під керівництвом Орбана, насамперед через її надто проросійську позицію. "Я не хочу мати таку країну як Росія та російських окупантів. Саме тому я тут, на фронті, і за це я воюю", - пояснює чоловік.

Читайте також: Угорці в Україні: між двома вогнями