Щоб люди масово виходили на демонстрації по всій країні - таке у Німеччині побачиш нечасто. Від Гамбурга на півночі до Мюнхену на півдні, від Котбуса на сході до Кельну на заході - тривога через зміцнення і радикалізацію крайніх правих, зокрема партії "Альтернатива для Німеччини", дається взнаки у всіх регіонах.

Протести спровокувало оприлюднене розслідування журналістського центру Correctiv. Журналісти 10 січня спричинили неабиякий резонанс своїм викриттям щодо небезпечних планів правих радикалів. Як стало відомо, ще наприкінці минулого року відбулася таємна зустріч між представниками партії АдН, правими екстремістами і представниками бізнесу, на якій обговорювалися плани масової депортації з країни людей з іноземним корінням - йшлося про мільйони людей, зокрема навіть тих, хто вже є громадянами Німеччини. Були серед учасників і поодинокі члени консервативного Християнсько-демократичного союзу.

На тлі таких шокуючих планів, оглядачі з новою силою застерігають від наслідків можливого приходу до влади представників "Альтернативи для Німеччини" після виборів до земельних парламентів на сході країни. Вже цього року відбудуться вибори у Саксонії, Бранденбурзі й Тюрингії. В усіх цих землях АдН має шанси на перемогу.

"Як довго протримається протест"?

Час від часу окремі демонстрації проти правих радикалів проходять у різних містах, однак такої хвилі солідарності між тими, хто відкидає расизм і ксенофобію, дотепер не було. Питання у тому, як довго протримається емоційна хвиля, що здійнялася після оприлюднення результатів розслідування щодо планів масових депортацій?

Беатріс Геллен (Beatrice Höllen) навчається у Берліні на вчительку. Вона вже викладає в одній зі шкіл у східній частині міста. У цих районах АдН є доволі популярною. Натомість Геллен підтримує протести проти правих радикалів. Її не полишає тривога. "Сьогодні сміливці вийшли на вулиці. Але чи на довго?", - запитує вона у розмові з DW. У повсякденній роботі у школі, зізнається вона, піднімати теми правого екстремізму і ксенофобії на уроках стало складно.

Чимало вчителів, розповідає Беатріс Геллен, воліють просто уникати незручних тем і дискусій. "Педагогам з активною позицією доводиться вислуховувати: чому ти, мовляв, створюєш собі головний біль? Ти впевнена, що воно тобі треба?", - переповідає вчителька запитання від колег.

Брак солідарності у протидії ксенофобії

Від вчителів регулярно доводиться чути нарікання на брак підтримки з боку колег, коли йдеться про протидію поширенню праворадикальних поглядів. Передовсім на сході Німеччини, де АдН має доволі міцні позиції. Лаура Нікель (Laura Nickel) та її колега Макс Теске (Max Teske) відкрито виступили проти праворадикальних поглядів, щойно в їхній школі у землі Бранденбург з'явилися на стінах перші малюнки зі свастикою і були зафіксовані випадки нацистських привітань серед школярів.

Зрештою, Нікель і Теске не відчули належної солідарності від колег, їх фактично вижили зі школи. Тоді вони відкрито на всю країну заговорили про те, що відбувається у їхній школі: "Школярі у коридорах вітаються між собою, "зигуючи", піднімаючи руку у нацистському привітанні. Всі меблі були у свастиках", - пригадує Лаура Нікель. Спершу небайдужі вчителі звернулися до керівництва школи, але нічого не відбулося. "Після того, як ми поспілкувалися з пресою, я отримала погрози вбивством", - зізналася Нікель у розмові з колегами з інших шкіл на семінарі, організованому однією з громадських організацій, які виступають на захист громадянського суспільства.

Семінар відбувся в меморіальному та освітньому центрі "Будинок Ванзейської конференції". У цій будівлі у 1942 році нацисти узгодили свій план масових депортацій і страт єврейського населення.

Напади стають агресивнішими

Дебора Гартманн (Deborah Hartmann), керівниця освітнього центру, який працює в історичній будівлі, де відбулася злощасна нарада на озері Ванзее, спостерігає вкрай тривожну тенденцію у Німеччині. "Демократична культура зазнає нападів з боку дедалі більшої кількості людей", - заявила вона на щорічному освітньому симпозіумі у будинку на озері Ванзее. Напади стають дедалі агресивнішими, застерігає вона.

Як і багато інших освітян і діячів культури, які займаються критичним осмисленням злочинів націонал-соціалізму, Дебора Гартманн зазнає тиску з боку правих радикалів, зокрема з боку партії АдН. Політики від цієї партії, зокрема, зловживають своїм правом робити депутатські запити державним установам і фондам, які фінансуються державою. Взагалі цей інструмент існує як засіб демократичного контролю державних інститутів. Однак у руках правих популістів він перетворився на інструмент цькування. Вони використовують запити для своїх кампаній у соцмережах, аби провокувати, маніпулювати і ставити під питання доцільність існування за державні кошти освітніх установ і музеїв, присвячених пам'яті про злочини націонал-соціалістів. З 2017 по 2021 рік фракція АдН у Бундестазі зробила більш як 3100 таких запитів - більше, за будь-яку іншу фракцію. Крім зловживання відповідями для маніпуляцій, запити з довжелезними переліками запитань мають ще одну особливість - вони створюють величезний бюрократичний клопіт для наукових співробітників фондів і установ, відволікаючи їх від безпосередньої роботи. Якими б не були зрештою їхні відповіді на запити, їхня публікація провокує хвилю інформаційних атак і агресію з боку правих радикалів.

"Налагоджуйте зв'язки!"

Чимало політиків АдН виступають проти збереження пам'яті про злочини націонал-соціалізму та критичного осмислення доби "третього рейху" в освітніх програмах. Голова земельного осередку "Альтернативи для Німеччини" Бйорн Геке (Björn Höcke) кілька років тому назвав освітні заходи про злочини нацистів "пришелепкуватими" і згодом висловився за "розворот на 180 градусів" у питаннях політики національної пам'яті. Геке вважається найрадикальнішим серед провідних діячів АдН. Згідно з рішенням суду, його можна називати "фашистом" без загрози позову за наклеп. 2019 року суд визнав, що визначення "фашист" стосовно Геке є оцінкою, "що ґрунтується на фактах, які можна об'єктивно перевірити".

На думку Дебори Гартманн, відкриті й безперервні публічні напади на демократію з боку політиків мають вплив на суспільний дискурс. Як результат: багато пересічних людей прогинаються під тиском і мовчать. "Важливо, щоби ми не лише ходили на великі демонстрації, але щоб для нас було саме собою зрозумілим демонструвати нашу громадянську позицію у повсякденному житті. Вирішальним є саме те, як ми діємо у повсякденні", - каже очільниця будинку-музею на Ванзее.

Після того, як Лаура Нікель пішла зі школи, вона разом з іншими вчителями створила громадське об'єднання "Школа за демократію". "Найважливіше - налагоджувати зв'язки, не бути самотніми", - каже вчителька. Вона впевнена, що у кожній школі є вчителі, які стикалися з проявами расизму і ксенофобії.

Читайте також: Дискусія в Німеччині: як не допустити до влади "фашиста" з "Альтернативи для Німеччини"?

Лише короткий сплеск активності?

Лале Їлдрім сподівається, що нинішні демонстрації проти правих радикалів не стануть лише коротким сплеском активності. Професорка досліджує вивчення історії у школах Німеччини. "Я поділяю занепокоєння, що це залишиться поодинокою акцією. Сьогодні у багатьох містах демонстрації, а наступного тижня будуть якісь зовсім інші масові заходи", - зазначає жінка. Вона зізнається, що їй страшно і припускає, що це стосується багатьох мігрантів. "Якщо вже й білі йдуть на демонстрацію, то у нас, певно, вже серйозні проблеми", - каже Їлдрім.