У російських ЗМІ вже кілька тижнів одна зовнішньополітична топтема - саміт у Женеві. Президент Росії Володимир Путін у середу, 16 червня, зустрінеться у Швейцарії з американським президентом Джо Байденом. На всіх каналах російського телебачення аналізують, що принесе саміт і чи можливий поворот у відносинах двох країн. Повідомляють про найдрібніші подробиці, наприклад, про місце проведення переговорів - віллу XVIII століття - так, ніби мова йде про майже королівський прийом.

Кремль не піднімає планку очікувань високо, мовляв, прориву в Женеві очікувати не варто. Проте у словах президента проблискує й надія. Те, що глави США і РФ зустрінуться, "вже само собою непогано", сказав Путін в інтерв'ю Першому каналу російського ТБ на початку червня. "Я розраховую на позитивний результат", - зазначив господар Кремля. З його точки зору, це могла би бути домовленість про подальші кроки з "нормалізації російсько-американських відносин". В інтерв'ю американському телеканалу NBC Путін сказав, що ці відносини "погіршилися до найнижчого рівня за останні роки". Причину Кремль вбачає у внутрішній політиці США.

Прагнення Москви до переговорів на рівних                         

Напередодні саміту в Женеві "у Росії дуже сильно відчувається якийсь позитив", говорить запрошена експертка Московського Центру Карнегі Тетяна Станова. Зокрема, за її словами, глава Ради безпеки РФ Микола Патрушев недавно незвично позитивно висловився після зустрічі зі своїм американським колегою Джейком Салліваном. Обидва зустрічалися у травні в Женеві у межах підготовки саміту президентів. За підсумками Патрушев сказав виданню "Российская газета", що домовленості з США за деякими пунктами можливі, але подробиць не назвав. "Росіяни не очікували, що американці будуть настільки сприйнятливі до того, що говорить Росія", - зазначає Станова.

Після розвалу СРСР 30 років тому в заявах провідних російських політиків періодично лунає бажання знову говорити з Вашингтоном на рівних. Росія хоч і слабша за США економічно, але - оскільки ядерний арсенал приблизно однаковий - "все інше неважливо", пояснює Станова позицію Кремля. "Росія терміново потребує визнання її статусу як великої держави", - говорить колишній експерт берлінського фонду "Наука і політика" Ганс-Геннінґ Шредер (Hans-Henning Schröder). За його словами, широке висвітлення саміту в російських ЗМІ вказує на те, що він потрібен Путіну більше, ніж Байдену. Водночас російські експерти акцентують на тому, що саміт ініціював американський президент.

Читайте також: Саміт НАТО: Байден, розмови про ПДЧ для України та російська загроза

Асиметричний саміт у Женеві

Відносини США та РФ, що різко погіршилися після анексії Криму, пережили навесні ще кілька ударів. У березні Байден в інтерв'ю назвав Путіна "вбивцею", Москва відкликала посла з Вашингтона. Президент РФ запропонував главі Білого дому публічні дебати з прямою трансляцією, але останній відмовився. Відтак президент США посилив тиск і запровадив нові санкції проти РФ, у тому числі за ймовірну спробу втручання у президентські вибори 2020 року, яку Москва заперечує. Вашингтон серед іншого вислав російських дипломатів. Росія відповіла висилкою американських дипломатів і рекомендувала виїхати послу. Відтоді посольства обох країн працюють без керівництва. Одночасно Росія стягнула війська до кордону з Україною. На цьому тлі у квітні Байден подзвонив Путіну і запропонував зустріч.

Багато оглядачів вважають, що загрозою ескалації на Сході України Путін примусив Байдена до зустрічі. Директор Російської ради з міжнародних справ Андрій Кортунов не згоден з цією тезою. Проте він не виключає, що "мінікриза довкола України" могла створити "додаткові стимули" у президента США для зустрічі з Путіним.

Часи, коли за радянсько-американськими самітами, затамувавши подих, стежив увесь світ, минули, але для Росії вони важливіші, ніж для США, вважає Кортунов. "Такі саміти ставлять наші дві країни на один рівень, а це суттєво з точки зору статусу, положення Росії у світовій політиці", - вважає російський експерт. Тетяна Станова також відзначає "асиметричне ставлення" до зустрічі в Женеві у двох країнах. "Для Росії саміт - це все, а для Байдена - одна зі сходинок на шляху вирішення "китайської проблеми". За її словами, для США майбутні відносини з їхнім суперником Китаєм мають першорядне значення.

Читайте також: Коментар: Байден накреслив для Путіна червоні лінії

"Стратегічна стабільність" як головне бажання РФ

Різниця в підходах відбилася і в підготовці саміту. Чільний російський дипломат скаржився на небажання США обговорювати в Женеві максимально широкий спектр двосторонніх відносин. Москва з радянських часів воліє "домовлятися про великі принципові питання, а потім спускатися до ситуативних речей", говорить Андрій Кортунов. За його словами, у США прямо протилежний підхід - спочатку домовленості щодо конкретних аспектів, щодо яких інтереси збігаються.

Читайте також: Кулеба бачить інтереси України у зустрічі Байдена з Путіним

Чи можливий прорив у питанні України?

Нестачі тем у Путіна і Байдена в Женеві не буде. Головною для Москви буде "стратегічна стабільність", говорить Кортунов. Схоже оцінює ситуацію і Ганс-Геннінґ Шредер: "Вони (росіяни. - Ред.) хочуть домовиться щодо стратегічної ядерної зброї". Після того, як США вийшли з низки двосторонніх угод, Байден зупинив тенденцію, продовживши у січні договір СНО-III. Москва, очевидно, хотіла б відштовхнутися від цього рішення і піти далі. За словами Кортунова, мова може йти не тільки про традиційну ядерну зброю, а й космос, кібератаки або використання безпілотників. Закінчення дипломатичної конфронтації - також у списку російських пріоритетів.

Водночас з питань України і прав людини в самій Росії експерти не чекають зближення. Москва лише готова вислухати критику Байдена як частину його "домашнього завдання", вважає Тетяна Станова. Тому, на її думку, російські надії на початок змін у відносинах США примарні. Станова не виключила, що провал переговорів у Женеві може підштовхнути Москву "поводитися більш агресивно, без оглядки на Захід", в тому числі у внутрішній політиці.

Своєю чергою, експерт Ради з міжнародних відносин Чарльз Купчан переконаний, що президент Байден за жодних обставин не поступатиметься принциповими питаннями суверенітету та добробуту України. "Коли я працював у Білому домі за президентства Обами, я шість разів літав до України разом із віцепрезидентом, який зараз став президентом. Він був постійно на телефоні з українським президентом та українським прем'єр-міністром. Він глибоко піклується про довгостроковий добробут України", - підкреслює Купчан.

Колишній посол США в Україні, а нині експерт Академії Роберта Боша Стівен Пайфер вважає, що прогрес на Донбасі можливий лише за умови змін у позиціях і підходах Кремля. "І це буде важко, оскільки Путін, швидше за все, заперечить, що Росія є частиною конфлікту", - каже Пайфер.

Опитані DW американські експерти також не вважають "зрадою" певну зміну позиції Вашингтона щодо "Північного потоку-2" після недавніх заяв держсекретаря США. Ентоні Блінкен сказав, що завершення цього газогону - вже "доконаний факт" і нові санкції не вплинули б на фізичне завершення добудови проєкту.

Читайте також: Путін VS Байден: як США можуть покласти край війні на Донбасі

У Києві не очікують сенсацій

А от у Києві наразі жодних проривів від зустрічі Байдена й Путіна не очікують. Головне сподівання - що американський президент чітко пояснить Путіну, що буде, якщо він і надалі порушуватиме міжнародне право, втручатиметься у вибори в інших державах та нехтуватиме правами людини у себе в країні. За словами аналітика київського центру "Нова Європа" Сергія Солодкого, Байден запропонує Путіну "санкційне меню", в якому може бути відключення від платіжної системи SWIFT, інші фінансові обмеження, а також ще дошкульніші санкції проти найближчого оточення Путіна.

З російської ж точки зору одна мета була досягнута ще до саміту - зустріч відбудеться. Але трибуну для спілкування зі ЗМІ, якої домагався Путін, російський президент не отримає. Від спільної пресконференції в Женеві Байден відмовився.