Українська правозахисниця, голова організації "Центр громадянських свобод", яка отримала 2022 року Нобелівську премію миру, Олександра Матвійчук в інтерв'ю DW на полях Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) в Давосі розповіла, чому вона вважає за необхідне створення окремого міжнародного трибуналу для розслідування воєнних злочинів, чому Україні не можна зупинятися на шляху демократичних перевтілень попри війну та чому вона не вірить у війну лише Путіна.

DW: Олександро, Ваша організація розслідує порушення Росією прав людини з моменту анексії Криму Росією у 2014 році. Як Ваша робота змінилася після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну?

Олександра Матвійчук: Ми зіткнулися з безпрецедентною кількістю воєнних злочинів, а отже - безпрецедентним рівнем людського болю. Я завжди кажу, що ми не просто документуємо порушення Женевської та Гаазької конвенцій. Ми документуємо людські страждання - коли Росія навмисно бомбардує житлові будинки, церкви, школи, лікарні, евакуаційні коридори, створює фільтраційні табори, примусово депортує населення, чинить вбивства, зґвалтування, тортури, викрадення та інші злочини щодо мирного населення.

У чому полягають найсерйозніші труднощі, з якими Ви стикаєтесь, документуючи ймовірні воєнні злочини Росії в Україні?

По-перше, міжнародна система безпеки не працює: вся система ООН не змогла зупинити звірства Росії. Тому мільйони українців щодня страждають від нових і нових воєнних злочинів Росії. А по-друге, я запитую себе: для кого ж ми документуємо всі ці злочини? Хто доб'ється правосуддя для сотень тисяч жертв цієї війни? Адже національна система (правосуддя. - Ред.) перевантажена через цю неймовірну кількість злочинів. А Міжнародний кримінальний суд (МКС) обмежить своє розслідування кількома вибраними випадками. Нам необхідно створити додатковий міжнародний трибунал, щоб притягнути до відповідальності Путіна, Лукашенка та інших воєнних злочинців.

Читайте також: Європарламент проголосував за трибунал для Путіна

"Україна не може чекати з демократичними реформами до кінця війни"

Ваша організація вже кілька років займається також просуванням демократії в Україні. Чи думаєте Ви, що ця війна може сприяти демократичним реформам в Україні?

Перемога України має призвести не лише до того, що російські війська підуть з України та відбудеться деокупація Криму та інших українських територій. Перемога України має призвести до демократичного перетворення та побудови стійких демократичних інституцій. Адже Путін розпочав цю війну не в лютому 2022 року, а в лютому 2014 року, коли ми мали шанс провести демократичні реформи після "Революції гідності". Щоб зупинити нас на цьому шляху, він анексував Крим та частини Донецької та Луганської областей. Отже, ми не можемо дозволити собі розкіш чекати до кінця війни. Минулого року ми набули статусу країни-кандидатки на вступ до ЄС, і нам потрібно продемонструвати позитивні зміни навіть під час війни, хоча це, звичайно ж, нелегко.

Війна в Україні - одна із ключових тем на цьогорічному ВЕФ у Давосі. Але є й інші теми: острах рецесії, висока інфляція, продовольча криза тощо. Чи достатньо уваги приділяється Україні, на Вашу думку?

Ми дуже багато чуємо про Україну під час переговорів, панельних дискусій, неформальних зустрічей. Але потрібно не лише говорити про Україну, про те, що відбувається, але й шукати рішення. Адже це не просто війна між двома державами, це війна між двома системами - авторитаризмом і демократією. А тому: як зупинити Росію, яка намагається окупувати нашу країну, - не лише українська проблема. Це завдання для всієї міжнародної спільноти

Читайте також: Центр громадянських свобод - що треба знати про лауреата Нобелівської премії миру з України?

"Демократія не повинна бути беззахисною"

Якої підтримки з боку міжнародних лідерів Україна потребує найбільше?

Нам потрібна історична відповідальність, аби було здійснено необхідні кроки, спрямовані на те, щоб допомогти Україні виграти цю війну. Бо Путін зупиниться лише тоді, коли його зупинять. Це логіка авторитарного лідера, який хоче силою відновити Російську Імперію. І у зв'язку з цим у нас є особливе прохання до Німеччини. На військовій базі в Рамштайні вирішуватиметься питання щодо нової військової допомоги Україні. Ми просимо Олафа Шольца (Olaf Scholz) передати Україні сучасні бойові танки.

Читайте також: Західні танки - вирішальний фактор розвитку війни в Україні

Це може врятувати тисячі життів. Я правозахисниця, і моє поле дії - це право. Тому ми просуваємо створення міжнародного трибуналу, щоб притягнути Путіна, Лукашенка та інших російських воєнних злочинців до відповідальності. Але до того потрібно дожити. Війна триває, щодня гинуть люди. Не лише на фронті, а й в окупації, у тилу. Буквально кілька днів тому російська ракета влучила у житловий будинок у Дніпрі. Це жахливі історії: коли донька втратила батьків, які були на кухні, а вона була в кімнаті; коли мати втратила однорічну дитину та свого чоловіка. Це просто роздирає серце. Тому нам потрібна військова підтримка. Росія зупиниться лише тоді, коли її зупинять. Нам потрібна сучасна військова техніка, сучасні танки, сучасні літаки. Демократія має захищатися. Вона не повинна бути беззахисною.

Після початку війни в Україні багато хто, зокрема й канцлер Німеччини Олаф Шольц, казав, що це війна Путіна, а не війна росіян. Що Ви можете відповісти на це?

Мені б теж хотілося, аби це було так, але дійсність виглядає інакше. Величезна кількість росіян підтримують цю війну, тому що Путін керує Росією не лише за допомогою репресій та цензури, а й за допомогою соціального контракту між кремлівською елітою та більшістю громадян Росії. Цей соціальний контракт базується на так званій Russian Glory, тобто російській величі. На жаль, у зв'язку зі своєю імперіалістичною культурою та невиконаними уроками історії більшість громадян Росії бачать свою велич як країни у відтворенні Російської Імперії. І тому 2014 року, коли окупували Крим, незалежне соціологічне агентство "Левада-Центр" показувало, що 94 відсотки росіян підтримують цю незаконну окупацію.

Читайте також: "Ця війна вплинула на весь світ" - Фіона Хілл про відповідальність Заходу перед Україною

Потрібно дивитися правді у вічі, бо те, як ми бачимо ситуацію, каже нам, як її вирішувати. У зв'язку з цим точно можна сказати, що успіх України - це можливість демократичного майбутнього і самої Росії, тому що перемога України у цій війні стимулюватиме громадян Росії переосмислити свою імперіалістичну культуру та зрозуміти, що у ХХІ столітті не місце територіальним окупаціям та насильству.

Наскільки насильство, яке ми спостерігаємо в Україні, пов'язане із "російською величчю", про яку Ви кажете?

Це пов'язано і з одним феноменом, який укоренився у російській культурі. Російська культура - це не просто Чайковський чи Пушкін, це - безкарність, і вона всюди, у житті самих росіян: вони самі беззахисні. Ми бачимо, що Росія здійснювала жахливі воєнні злочини в Чечні, Грузії, Молдові, Малі, Сирії, Лівії, і ніколи нікого не було покарано. Коли наші колеги, російські правозахисники намагалися просто порушити кримінальну справу проти росіян, які у Сирії на відео відрізали кінцівки та палили живцем людину, їм відмовили. Росіяни повірили, що можуть робити з людьми все що хочуть. І ось весь цей жах, який ми зараз в Україні переживаємо, - це наслідок безкарності.