Підрозділи РДК, легіону "Свобода Росії" та "Сибірського батальйону" в ніч проти вівторка, 12 березня, перетнули українсько-російський кордон і зайшли на територію Грайворонського району Бєлгородської області й на територію Курської області РФ. Одночасно з боями в прикордонних з Україною областях РФ надходили повідомлення про низку ударів дронів по російських інфраструктурних об'єктах. Про вплив цих подій на перебіг війни, а також про їхній політичний аспект напередодні виборів президента РФ, DW розпитала військову експертку з лондонського Кінгс-коледжу Марину Мірон.

DW: Пані Мірон, як ви оцінюєте останній прорив кордону РФ проукраїнськими військовими групами, і що тут важливіше: результати на полі бою або психологічний ефект?

Марина Мірон:  Що ж, нам слід розуміти вибір часу для цих вторгнень і те, де вони відбулися. Наскільки я розумію, ці групи добровольців справді хочуть воювати за вільну Росію. Але порівнюючи їхні військові можливості з російськими збройними силами, не думаю, що вони можуть бути успішними, зважаючи на те, що територія Росії величезна.

Торік на BBC вийшла стаття, в якій стверджується, що ці угруповання підтримуються Збройними силами України й діють спільно та в координації з ними. І я бачу в цьому сенс, адже це допомагає відвернути увагу російських військ, які, можливо, збираються розпочати наступ на Харків і Куп'янськ, тому є сенс в тому, щоби здійснити ці атаки в цьому районі. При цьому росіяни готувалися до приходу диверсійних груп ще з 2014 року і навіть раніше - перші згадки про використання таких угруповань є у Стратегії національної безпеки від 2015 року - розділ 4, пункт 43, де конкретно згадуються такі групи. Та з початку війни, і від часу першого з цих вторгнень, Росія так і не посилила охорону свого кордону.

Ці атаки відбуваються скоріше для отримання інформаційно-психологічного ефекту, в координації з ударами безпілотників, щоби потенційно вплинути на ситуацію перед виборами (президента РФ. - Ред.).Тому їхній інформаційно-психологічний вплив є більшим, ніж будь-який воєнний.

А як тоді щодо ефективності ударів дронів? Розвідка Великобританії в огляді від 9 березня зазначає, що удари по російських нафтопереробних заводах призвели до принаймні тимчасового, але скорочення цих потужностей?

Ми знаємо, що дрони використовували й для атак на російські аеродроми. Я вважаю це дуже цікавим асиметричним інструментом завдання Росії збитків без фактичних великих інвестицій, адже дрони дешеві, але шкода, яку вони можуть завдавати, є великою. І це дуже вміле використання безпілотників. Зокрема, ми маємо розуміти, що в Росії неможливо захистити кожен окремий об'єкт критичної інфраструктури.

Такий об'єкт навіть може бути під захистом, але проблема в тому, що досить легко налаштувати безпілотник так, щоби він уникав російські системи радіоелектронної боротьби (РЕБ), такі як "Сапфір", спеціально використовувані для захисту об'єктів критичної інфраструктури.

Тому тут постійно йде "гра в наздоганялки", і це те, що робить ці дрони дуже ефективними, адже ніколи не знаєш, які частоти будуть використані наступного разу, їх легко перепрограмувати.

Гадаю, що успіх тут не просто у створенні психологічного ефекту: так, люди бачать як вони (дрони - Ред.) врізаються у будівлі, вони бояться, це має психологічний ефект. Але йдеться також і про реальні збитки, адже жителі прикордонних регіонів, і навіть аж до Санкт-Петербурга, мають бути напоготові, зважати на ці напади. І, звісно, для Кремля це те, що згризає моральний дух.

Я не думаю, що це зможе спричинити аж такі великі збитки, щоби призвели до розвалу російської воєнної машини, але все ж таки це демонстрація української волі.

Якщо повернутися до питання про вибір часу, таймінг інтенсифікації цих атак, то тут серед оглядачів немає єдності: з одного боку є думка, що психологічний ефект від цих атак змушує росіян замислитись про наслідки війни і для них самих. З іншого - припускають, що й тепер Кремль зможе використати ситуацію для консолідації влади, як це вже було перед президентськими виборами в 2000 році на тлі війни в Чечні…

Гадаю, нам треба бути дуже обережними у намаганнях аналізувати російське населення, адже воно неоднорідне. Жителі міст дуже відрізняються від мешканців віддалених поселень, навіть у тому, що стосується підтримки Путіна. І ті, хто його підтримує, вважають, що це прийнятний статус-кво. Вони знають, чого очікувати, а альтернатива може бути небезпечною, особливо зараз. А ці атаки безпілотників можуть спровокувати певний страх і збентеження серед тих, хто знаходиться в цих регіонах, і вони можуть поставити під сумнів здатність влади захистити їх.

Якщо ми згадаємо 2000 рік, то пригадуються терористичні атаки, які Путін використовував у своїй кампанії, а також і дуже грубу лексику про те, щоби "мочити в сортирах" терористів. Тому думаю, що знову цей сценарій може розігратися і тут, адже хто контролює інформаційне середовище в Росії? Воно захищене. Тож Кремль, гадаю, зможе цим скористатися, щоб сказати, що це, мовляв, те, про що ми й говорили, вони атакують нас безпілотниками, саме тому ми й проводимо "спеціальну військову операцію" (війна проти України - Ред.), і тому ми в Україні, адже ці люди є для нас загрозою.

Тож вважаю, що цей наратив справді можна використати таким чином і це дає Кремлю можливість ще посилити безпеку всередині країни, мовляв, нам потрібно більше роботи спецслужб на вулицях і посилення спостереження.