В останні дні переговори про завершення війни Росії проти України отримали новий імпульс. Цьому передувала поява "мирного плану" з 28 пунктів. Як повідомлялося, цей план розробили представники США та РФ. Після цього в Женеві відбулись мирні переговори за участю делегацій з Європейського Союзу, США та України. Результатом цих перемовин став оновлений варіант пропозицій уже з урахуванням позиції Києва. DW поспілкувалась з німецьким депутатом Європарламенту від групи "зелених" Сергієм Лагодинським (Sergey Lagodinsky) про позицію ЄС під час обговорення шляхів завершення війни, а також про його очікування від нинішніх переговорів.

DW: Як ви оцінюєте нинішні переговори? Чи мають вони шанс на успіх?

Сергій Лагодинський: Гадаю, це найреальніший шанс за всю історію цієї агресії. Я вважаю, що ми досить далеко просунулися. Як і в минулі рази, зараз це залежатиме від Кремля. Наскільки він буде готовий поступитися принципами та прийняти (пропозиції. - Ред.).

Усе почалося з прокремлівської позиції Трампа - він відкрив цим гру. Потім прокинулися європейці, котрі повернули Україну й себе за стіл переговорів, виступивши зі своєю пропозицією. Було зрозуміло, що ця пропозиція - теж однобока перспектива. Зрозуміло, що вона написана з європейської точки зору. Вийшли дві крайні перспективи. І те, з чим погодилися українці та американці, це вже щось середнє. Тепер питання за Кремлем - наскільки в РФ готові до цього приєднатися.

Я думаю, що за правилами переговорів, пропозиція Америки та України буде якимось чином зміщена за рахунок України. Якщо Росія серйозно вступить у гру, то будуть якісь зрушення в бік інтересів РФ - такою є класична динаміка. Я думаю, що крок президента України Володимира Зеленського, який каже, що готовий приїхати підписати мирну угоду вже завтра - це теж така тактика, щоб сказати "м'яч на боці Росії". Я не думаю, що це буде так, тому що Кремль почне накручувати якісь свої умови.

Що б стало абсолютно неприйнятним для європейців у можливому остаточному варіанті цього мирного плану?

По-перше, будь-яка ситуація, коли гарантії безпеки не будуть чіткими. Коли Європу та США не вбудують у ці гарантії. Не в плані "даю вам чесне слово" - це вже було в нас у Будапешті - а в плані конкретики. На мій погляд, той факт, що Росія наполягає, щоб "натовських чобіт в жодному разі не було на території України", вже показує, що Москва розраховує на те, що все це буде під чесне слово. Гарантії безпеки сильні тоді, коли ті, хто їх надає, відправляють до країни свої війська або інструкторів - щоб там була якась присутність. Тоді це справді гарантії, оскільки в разі нападу, то він буде вже безпосередньо на громадян цієї країни-гаранта.

Друге питання в тому, що з боку ЄС будуть проблеми з численними спробами "турбонормалізації" відносин з Росією. ЄС - це не тільки Португалія, Іспанія і Франція. Це і балтійські країни, Польща - ті країни, для яких це не тільки моральний заповіт, але й питання безпеки. Згадайте ситуацію з "Північним потоком-2", коли історія все розставила на свої місця. Стало зрозуміло, що Польща мала рацію, а Німеччина намагалася на її горбі заробити гроші й дешевий газ та відкидала її геостратегічні побоювання. Це не повинно повторитися. А на моральному рівні - це буде дуже складно зараз раптом, як ні в чому не бувало, починати проєкти з тими ж самими корупційними бізнесами з Росії, у яких по лікті руки в крові, тому що вони, зрозуміло, на цій війні теж заробили.

Ви особисто вірите в те, що з цього плану вийде щось стабільне?

Я вірю, що з цього плану щось вийде. У будь-якому разі, до цього все йде. Трампу це потрібно, і він своє проштовхне. Чи вийде щось стабільне, залежить від того, що ми розуміємо під стабільністю - рік, два, п'ять років? Якщо з'являться гарантії безпеки, котрі працюють, щось на кшталт швидкого прийому України в ЄС, де теж є гарантії безпеки, то тоді, можливо, буде шанс на якусь стабілізацію, але тільки коли ми інтегруємо Україну в НАТО або ЄС. На мою думку, і те, й інше було б ще краще.