DW: Пане Ігнат, в якому стані нині перебуває парк бойових літаків повітряних сил ЗСУ - що стосується їхнього технічного стану та відповідності сучасним вимогам?

Юрій Ігнат: Стан, зрозуміло, важкий. Наймолодший літак, який ми маємо на озброєнні, це Су-27 1991 року випуску. Літаки, які ми експлуатуємо, вдвічі старші за своїх пілотів. Існують умови експлуатації для мирного часу та для воєнного часу. У воєнний час знімаються певні обмеження для техніки. Навіть якщо в мирний час її не можна було б запускати в небо, то у воєнний час вона літає. Зрозуміло, що пілоти ризикують своїм життям, виконуючи завдання на цій техніці, адже можуть бути певні відмови. І вони, на жаль, були. Проте наші авіаційні підрозділи щодня завдають близько десяти авіаударів по російських позиціях. Це групові удари, а не один-два літаки. Це можуть бути чотири, п'ять, шість - до десяти літаків, а також гелікоптерів.

Наскільки значною є перевага Росії в авіації?

Дуже значною. Росія має багато техніки. На сорока летовищах, які Росія використовує для атак на Україну, було понад 700 літаків та вертольотів різних типів. Ті, що знищуються, замінюють на інші. Авіаційні угруповання на цих сорока летовищах переважають Україну за кількістю літаків та гелікоптерів в п'ять, а то й більше разів. А технології на дві голови вищі. Радар російського винищувача бачить вдвічі далі, російський винищувач може випустити ракету теж вдвічі далі, ніж наш. Наш пілот навіть не бачить, коли по ньому випущено ракету. Тобто йому можна лише донести інформацію засобами радіозв'язку, що по ньому працюють. А коли ракета наближається, в нього вже менше часу зреагувати.

Під час дискусії про надання Україні бойових літаків згадуються дуже різні зразки: американські F-16, шведські Gripen, французькі Rafale. Який з них був би найкращим для України?

Якщо ми говоримо про шведський Gripen, то цей літак дійсно є одним з найдешевших в обслуговуванні. Він підходить під наш клімат, має озброєння НАТО. Але скільки цих літаків може надати нам Швеція? Скільки вона може їх виготовити в найближчій перспективі? Якщо переозброюватися, скажімо, на той самий Gripen, на це можуть піти десятиліття. Якщо говорити про інші типи, це така ж сама історія. А літаки нам потрібні вже зараз.

Читайте також: Війна РФ проти України: західні винищувачі - вже скоро в небі України?

Крім того, йдеться про вартість. Французький Rafale - один із найдорожчих літаків. Тут треба дати можливість нашим партнерам і нашій владі визначитися. Але F-16 - це найпоширеніший літак у світі. Його банально є де взяти. В різних країнах було виготовлено чотири з половиною тисячі цих машин. Понад двадцять країн його експлуатують. Він універсальний та відповідає нашим нинішнім вимогам щодо освоєння, обслуговування тощо. Крім того, зрозуміло, які країни можуть нам надати ці літаки та в якій кількості. Саме тому це, мабуть, найкращий кандидат для України.

Скільки багатоцільових літаків загалом потрібно для переозброєння?

У візії повітряних сил, ухваленій декілька років тому, мова йшла про те, що у нас на всій території держави мають бути розосереджені до п'яти бригад тактичної авіації, які виконуватимуть функції захисту. Це до двохсот літаків, включно з навчальними. Зрозуміло, що це не буде одномоментна заміна усього радянського парку. Зрозуміло, що, якщо буде ухвалене рішення (про надання багатоцільових літаків. - Ред.), цей процес почнеться з кількох авіаційних підрозділів - це ескадрильї. Ескадрилья - це, за нашими мірками, дванадцять літаків. В НАТО, можливо, буде інша цифра, але це авіаційний підрозділ, здатний вже повноцінно виконувати завдання.

ЗМІ повідомляли, що Україна навесні 2022 року отримала від Польщі декілька МіГ-29. Чи це дійсно так?

Так, були літаки. Але ці літаки стали радше ремкомплектом. Запчастини, агрегати - все це потрібно, адже техніка виходить з ладу. І ось доля тих літаків, які нам були передані, стала більше такою. Але це теж надзвичайно потужна допомога.

Тобто вони не літали, а використовувались лише як донори запчастин?

Мабуть, так. Я не маю точної інформації. Радше це був ремкомплект.

Крім Польщі, МіГ-29 є на озброєнні й інших східноєвропейських країн-членів НАТО - приміром, Болгарії та Словаччини. Чи було б постачання цих літаків, а не західних моделей, виходом для України?

Чи став комплекс протиповітряної оборони С-300, який Словаччина передала Україні, виходом для України? Очевидно, що ні, адже їх треба багато. Але це був сигнал іншим країнам, щоб вони надавали озброєння. І пізніше ми побачили і NASAMS, і чудовий німецький зенітно-ракетний комплекс IRIS-T. Так само і з літаками. Але радянські літаки не можуть сьогодні змінити хід війни. Так, ми адаптували до наших винищувачів ракети HARM (американська високошвидкісна протирадіолокаційна ракета. - Ред.). Ці ракети б'ють ППО противника, проте їхній функціонал значно нижчий, ніж якби їх випускали з F-16. Тож треба все-таки переходити (на західні літаки. - Ред.).

Скільки часу може пройти від ухвалення політичного рішення про надання літаків до початку їхнього застосування на полі бою?

Україна вже фактично почала готуватися до цього. Візьмімо, приміром, F-16, який потребує адаптації інфраструктури. Для нього потрібні злітно-посадкові смуги з бетонним покриттям, а не аеродромні плити, які у нас зазвичай на військових аеродромах. Шви, вибоїни можуть стати проблемою для F-16, у якого маленькі колеса. І тому вже зараз міністерство інфраструктури, міністерство оборони та інші профільні відомства опікуються цими питаннями. І за деякими напрямками вже проведена робота щодо прийому літаків.

Скільки часу може піти на навчання українських пілотів на західних літаках?

F-16 уже були в Україні у 2012 році, F-15 Eagle були у нас у 2018 році, під час цих навчань українські пілоти вже навіть пробували ними керувати - в "спарках" (навчально-бойовий літак. - Ред.). Освоєння пілотування, зліт, посадка - це кілька тижнів, і вони вже будуть літати без проблем. Але навчитися застосовувати всі типи озброєння, працювати у складі підрозділів, таких як пара, ланка, ескадрилья, завдавати ударів по повітряних та наземних цілях - на це потрібен час, це може бути до пів року. Це такий сценарій, коли пілот вже буде повністю готовий. В умовах війни це теж важко, адже для того щоб відправити групу льотчиків на навчання, їх треба зняти з бойових завдань. Інженерна авіаційна служба - не менш важливий напрямок. Ці фахівці щодня підтримують боєздатний стан літаків, а інколи роблять серйозні ремонти. Серед них вже визначаються ті, хто може бути направлений на навчання. Так само є список льотчиків - він уже затверджений командувачем повітряних сил. Щойно буде рішення (про постачання літаків. - Ред.), ці люди зберуть валізи та поїдуть на навчання.