Після нещодавньої прес-конференції президента Києво-Могилянської академії Сергія Квіта та оприлюднення його критичного листа на адресу президента Януковича у ЗМІ з’явилося чимало повідомлень під войовничими заголовками на кшталт «Війна Квіта з Табачником». Річ у тім, що «могилянка» виявилася чи не єдиним університетом України, який публічно виступив проти законодавчих ініціатив міністерства освіти. Невдовзі в університету виникли проблеми із затвердженням з боку міністерства свого статуту. Однак у відомстві Дмитра Табачника відкидають політичну складову конфлікту і висловлюють подив щодо протесту Сергія Квіта проти нової редакції закону "Про вищу освіту".

У міністерстві запевняють, що «будь-який учасник освітнього процесу міг взяти участь в обговоренні законопроекту і внести свої пропозиції. А від Квіта, мовляв, «надходив лише деструктив». Незабаром законопроект розглядатиметься у Верховній Раді і, цілком імовірно, без гучних дебатів буде схвалений пропрезидентською більшістю, як це вже було із сумнозвісним Податковим кодексом. Попри суспільну значущість реформи вищої освіти, за два роки «обговорення» відповідного законопроекту саме відкритий виступ Сергія Квіта проти його положень і персонально проти міністра Табачника вперше привернув увагу широкого загалу до цього питання.

Кінець університетської автономії?

Чому саме «могилянка», одна з провідних вищих шкіл України, бореться із новим законом "Про вищу освіту"? В університеті наголошують: йдеться передовсім про автономію вищої освіти. Директор докторської школи Києво-Могилянської академії (НауКМа) Михайло Винницький в інтерв’ю Deutsche Welle заявив, що замість розширювати автономію університетів, що відповідає європейській практиці, новий закон стане «бюрократичним ярмом».

«Автономія – це коли університет може сам визначатись зі своїм штатним розписом: які посади створювати і скільки платити за наукову або викладацьку роботу. У даному законопроекті ці права звужуються. Вже нині міністерство не хоче затверджувати наш статут, бо у нас є посади, яких немає у затвердженому міністерством переліку. Другий важливий момент: новим законом університети хочуть позбавити права самим визначати навчальні програми. Приміром, в Європі зараз дуже популярна магістерська програма «Європейські студії». Такого типу програми у затвердженому міністерством переліку спеціальностей немає», - зауважує Винницький.

Європейські студії – поза законом

Тобто, після прийняття нового закону, може виявитися «нелегальною», приміром, магістерська програма «Німецькі та європейські студії», яку Києво-Могилянська академія пропонує спільно з університетом німецького міста Єна. Викладач програми, політолог Андреас Умланд говорить про «закостенілість пострадянської освітньої системи», в дусі якої написаний і новий законопроект. «Проблема – в ієрархічній системі, на вершині якої стоїть міністерство освіти. Це відомство встановлює стандарти, видає розпорядження, які часто не мають сенсу, а лише обмежують університети в їхньому розвитку, в набутті власного профілю», - переконаний Умланд. Він вказує, зокрема, на важливість англійської і німецької мов викладання у «могилянці», які допомагають студентам працювати у європейському науковому середовищі. Нині міністерство освіти саме намагається заборонити тест на знання англійської як передумову вступу до Києво-Могилянської академії.

Так само як і магістерські програми, «нелегальними» можуть стати і програми докторської школи, які «могилянка» впровадила спільно з університетами-партнерами у різних країнах Європи. Адже перелік «дозволених» аспірантських програм (PhD) затверджується Вищою атестаційною комісією. Тобто, не самі університети, а чиновники «ВАКу» визначатимуть, що «можна», а що «не можна» вивчати в аспірантурі. Так само «ВАК» завідуватиме і захистом дисертацій, у руках чиновників міністерства, як і раніше, залишатиметься видача і визнання університетських дипломів.

Кембриджський диплом в Україні не визнається

«Принцип університетської автономії і взагалі Болонського процесу базується на тому, що дипломи видають університети, так само університети вирішують, чи визнавати їм дипломи інших університетів. А в Україні залишилася радянська практика - тут дипломи затверджує міністерство освіти, так само наукові ступені видають не університети, а держава», - каже директор докторських програм Києво-Могилянської академії.

До речі, кембриджський диплом Михайла Винницького в Україні досі не визнаний. А Кембридж в Україні, відповідно до нової редакції закону "Про вищу освіту", взагалі би не визнали університетом. Адже, на переконання українського міністерства освіти, університетом може називатися лише вища школа, на бакалаврських програмах якої навчається не менше десяти тисяч студентів. Кембридж до такого показника не дотягує.

Як розповідає директор докторської школи «могилянки», бюрократичні перепони вже нині стають на заваді становленню PhD-програм у відповідності до європейської практики. «Три роки тому ми запровадили програми підготовки докторів філософії за «болонською схемою». Ми свідомо намагаємося дати нашим докторантам можливість працювати з двома науковими керівниками. Бажано, щоби один з наукових керівників був з університету закордоном, бо це на перспективу включає наших молодих науковців у міжнародну наукову спільноту. Вони регулярно їздять закордон, вони мобільні. Натомість Вища атестаційна комісія забороняє мати двох наукових керівників. Більше того: наші дипломи PhD визнають наші університети-партнери по всьому світі. Лише в Україні їх не визнають», - обурюється професор.

Реформа: болонська чи «оболонська»?

На думку Винницького, Болонська реформа в Україні і надалі обмежується передовсім «зміною вивісок». Такий процес він жартома називає «оболонським» - за назвою одного з районів Києва. «Під соусом Болонського процесу в Україні провели чимало новацій, які нічого спільного не мають з гармонізацією європейської освітньої системи», - зауважує Михайло Винницький. Як приклад він наводить запровадження кредитно-трансферної системи. У результаті, українські студенти щотижня проводять в аудиторіях на 25-30 відсотків більше часу, ніж їхні колеги по всій Європі. Адже кредити за версію українського міносвіти становлять 36 годин замість європейської норми у 26-30 годин.

Загалом невідповідність змісту вищої освіти її (європейській) формі дуже обмежує мобільність українських студентів та молодих науковців, наголошує Винницький. Так само, як свого часу масово перейменувати «спеціалістів» у «бакалаврів» та «магістрів», зараз планують перетворити старі аспірантури на PhD-програми, вважає науковець.

України на освітній карті Європи немає

Загалом в Україні нині майже дві з половиною сотні вищих навчальних закладів. Тоді як у більшості європейських країн, а також у США і Канаді таких лише по декілька десятків, каже Михайло Винницький. Андреас Умланд додає: у відомих міжнародних рейтингах університетів не представлений жоден український. Що, на думку німецького професора, потрібно для конкурентоздатності?

«Автономія, самостійність, більше контактів з іноземними університетами – не лише із західними, але й з університетами Східної Європи. Варто і надалі залучати більше викладачів з усієї Європи. Що стосується студентського обміну – хотілося б, щоби він був не таким однобоким, як дотепер. Адже українці дедалі частіше їдуть закордон, натомість до України приїздять замало студентів як із Західної, так і зі Східної Європи», - підсумовує Андреас Умланд.

Михайло Винницький зауважує, що вже кілька років «могилянка» цілеспрямовано працює над тим, аби підвищити свій міжнародний рейтинг. Для цього, перш за все, необхідно більше публікацій у визнаних наукових виданнях Європи, США і Канади. Звісно, англійською мовою.

 

Автор: Євген Тейзе

Редактор: Тетяна Бондаренко