Користувачі побутової техніки в Європі постійно стикаються з проблемою: навіть якщо поламані міксери, холодильники або посудомийки можна відремонтувати, їх все одно доводиться викидати і купувати нові. Річ у тому, що запасні частини або настільки дорогі, що замінювати їх безглуздо, або просто недоступні. Крім того, через конструкцію деяких побутових електроприладів відремонтувати їх вкрай складно, а то й зовсім неможливо.

Багато виробників навмисне розробляють свої продукти так, щоб ті у разі поломки доводилося змінювати, а не ремонтувати, стверджує Іен Вільямс із Саутгемптонського університету. Керівник програми ООН "Сталі цикли" (SCYCLE) Рюдіґер Кюр (Rüdiger Kühr) також вважає, що деякі відомі бренди намагаються не допускати своєї продукції навіть до дрібного ремонту, тому що "хочуть контролювати цей бізнес". Кюр - співавтор останньої доповіді ООН "Глобальний моніторинг електронних відходів" (Global E-waste Monitor), що щорічно складається Навчальним та науково-дослідним інститутом ООН (ЮНІТАР).

Звісно, компанії, відкидають такі звинувачення. Вони стверджують, що не перешкоджають ремонту, а причиною складнощів з ремонтом їхньої продукції називають проблеми відповідальності за якість продукції, що виникають при ремонті третіми особами.

Читайте також: Зламаний електропристрій - випадковий дефект чи хитрий задум виробника?

Кількість електронного сміття зростатиме

У звіті про електронні відходи за 2024 рік йдеться, що їх обсяг уже понад десятиліття збільшується щорічно в середньому на 2,6 млн тонн. Якщо у 2010 році у світі було вироблено понад 34 млн тонн електронного сміття, то до 2022 року це число сягнуло 62 млн тонн. Лише невелику частину цих відходів (близько 22%) збирають та переробляють. Тим часом ООН очікує зниження цього показника до 2030 року до 20% "через зростаючу різницю між зусиллями з переробки електронного сміття та стрімким зростанням його виробництва в усьому світі".

За даними за 2022 рік, електронних відходів на душу населення в Європі виробляють більше, ніж у будь-якому іншому регіоні світу, але водночас європейці можуть похвалитися і найвищими показниками збору та переробки сміття. Протилежна ситуація простежується у більшості країн, що розвиваються: там на душу населення припадає значно менше електронних відходів, але процвітає культура ремонту техніки, що зламалася. Те, що ремонт товарів залишається тут буденністю, Карстен Нойгофф (Karsten Neuhoff), який очолює відділ кліматичної політики в Німецькому інституті економічних досліджень (DIW), пояснює набагато нижчою вартістю робочої сили порівняно з витратами на матеріали та енергію.

"Мені здається, ми, європейці, втратили частину нашої культури ремонту через те, що вартість робочої сили зросла, а ціни на товари знизилися, - каже Нойгофф у розмові з DW. - Люди відчули, що зручніше, простіше і в якомусь. сенсі більш пристойно купувати нові товари, а не ремонтувати старі. Це спонукало виробників випускати продукцію, яка служить не так довго".

Очевидно, додає експерт, таким станом речей задоволені і європейські споживачі, і виробники. Тим часом Рюдіґер Кюр побоюється, що зростання добробуту в таких країнах, як Індія, може призвести до того, що вони наздоженуть європейських споживачів.

Директива ЄС щодо права на ремонт спрямована на боротьбу з електронними відходами

Наприкінці травня Рада ЄС ухвалила так звану Директиву про право на ремонт (Right to Repair Directive, R2RD), яку 27 країн Єврососюзу мають включити до національних законодавчих актів протягом двох років. Мета цього документа – стимулювати ремонт та скоротити кількість електронного сміття.

Одним із ініціаторів ухвалення цієї директиви був німецький соціал-демократ, депутат Європарламенту Рене Рапсі (Rene Rapsi). За його словами, в ній зазначається, що ціна запчастин має бути доступною, і забороняється перешкоджати ремонту електроприладів, що вийшли з ладу внаслідок поломки.

Директива поширюється на такі категорії товарів, як пральні машини, сушарки, пилососи та смартфони. Вона передбачає можливість продовження на 12 місяців встановленого законом гарантійного терміну, а також зобов'язує виробників ремонтувати товари і після закінчення гарантійного строку. Крім того, буде створено онлайн-платформу, яка допоможе споживачам знаходити ремонтні майстерні або ремонт-кафе, а також продавців відремонтованих товарів та покупців зламаних пристроїв.

Читайте також: Токіо-2020: медалі зі старих смартфонів та ноутбуків

Більше робочих місць та зміна ставлення споживачів

На думку Іена Вільямса, директива ЄС насамперед підвищить популярність майстрів-ремонтників, сприятиме створенню робочих місць та збільшить можливості вибору для споживачів.

Аналітик DIW Нойгофф також убачає потенціал для створення нових робочих місць. "Якщо ви лагодите товар - неважливо, вітчизняного він виробництва чи імпортного, - то ремонтні майстерні зазвичай знаходяться поблизу, у тій же країні. Тому, коли продукти ремонтуються, а не замінюються, це може створити робочі місця".

Він сподівається і на те, що зміниться ставлення споживачів до ремонту товарів: ремонт не виглядатиме старомодним, люди пишатимуться своїми речами, зберігатимуть пов'язані з ними спогади, і будуть більше зацікавлені зберігати їх у цілісності та безпеці.

Проте експерт ООН з електронних відходів Кюр не такий оптимістичний. Він сумнівається, що трудомісткий ремонтний бізнес створить "безліч робочих місць". Однак очікує, що директива надасть "більш широкий та довготривалий психологічний вплив": "Компанії, уряди, банки можуть приділяти більше уваги аспектам закінчення терміну служби та ремонту товарів при купівлі".

За оцінками Єврокомісії, у найближчі 15 років продавці та виробники заощадять близько 15,6 млрд євро (16,77 млрд доларів) на тому, що ремонтуватимуть товари замість їхньої безкоштовної заміни в рамках гарантії. Зростання економіки та інвестицій також зросте на 4,8 млрд євро. А споживачі, як очікується, заощадять за цей період загалом 176,5 млрд євро.