Від часу повалення його батька - останнього шаха Ірану Мохаммеда Рези Пахлаві - Реза Пахлаві прожив майже пів століття у вигнанні в Сполучених Штатах. Однак під час повстань останніх років, зокрема й тих, що тривають з кінця 2025 року, Реза Пахлаві поширював соцмережами заклики до мітингарів активніше виходити й діяти на вулицях Ірану. Поки протести в країні тривають, він позиціює себе як світський і продемократичний голос на підтримку повалення нинішнього режиму.

Реза Пахлаві народився 1960 року та є старшим сином шаха Мохаммеда Рези Пахлаві та його дружини Фарах Пахлаві. Його офіційно проголи кронпринцом у віці семи років під час коронації його батька у 1967 році. Однак Реза Пахлаві не мав змоги повернутися до Ірану після повалення союзної до Сполучених Штатів монархії під час ісламської революції у 1979 році. Та революція стала відповіддю на політичні репресії та зростання нерівності й призвела до встановлення теократичного режиму, який відтоді керує країною.

На момент ісламської революції Реза Пахлаві відбував вишкіл на пілота літака-винищувача на одній із баз Військово-повітряних сил США. Згодом він вивчав політологію в Університеті Південної Каліфорнії та остаточно оселився в Сполучених Штатах. Зараз він виступає проти нинішнього іранського режиму та позиціює себе як затятого прихильника демократії.

Який план виношує Реза Пахлаві?

"Моя єдина місія в житті - зробити так, щоб іранський народ міг зрештою визначити власне майбутнє на вільних і чесних виборах", - сказав Реза Пахлаві в інтерв'ю DW у 2023 році. "Той день, коли іранці підуть на виборчі дільниці, щоб вирішити свою долю, стане днем виконання моєї місії та завершенням мого політичного шляху", - додав він тоді.

Хоча він публічно заявляв про підтримку референдумів, які дозволили б іранцям визначити майбутню форму правління, Реза Пахлаві також прагне посісти ключову роль у перехідний період і, можливо, отримати довгострокову лідерську посаду в Ірані.

Під час 12-денної війни Ізраїлю проти Ірану в червні 2025 року Реза Пахлаві запропонував свою кандидатуру як тимчасового лідера на випадок краху нинішньої влади. "Я тут сьогодні, щоб запропонувати свою кандидатуру своїм співвітчизникам і вести їх цим шляхом миру та демократичного переходу", - заявляв він тоді на пресконференції в Парижі. "Я не прагну політичної влади, а лише хочу допомогти нашій великій нації пройти крізь цю критичну годину до стабільності, свободи та справедливості", - запевняв Пахлаві.

На тій пресконференції він оголосив кілька планів і стратегій демократичного переходу для Ірану, заснованих на принципах "територіальної цілісності, індивідуальних свобод, рівності всіх громадян та відокремлення релігії від держави". "Остаточну форму цієї майбутньої демократії, якої ми прагнемо, вирішить іранський народ на загальнонаціональному референдумі", - наголосив він.

Реза Пахлаві також припустив можливість перетворення Ірану на конституційну монархію, подібну до інших держав, де монарх є лише символічною фігурою, а виконавча влада належить парламенту, можливо, з виборним главою держави.

Реза Пахлаві в ролі "політичного символу"

Перебуваючи у вигнанні вже майже 50 років, Реза Пахлаві та його родина досі отримують підтримку від іранської діаспори. Багато іранських груп, які найбільш активно підтримують Резу Пахлаві, мають потужну присутність у медіа та соцмережах. Проте в самому Ірані доступ до них суворо обмежений, що ускладнює оцінку того, як власне до нього ставляться всередині самої країни.

З огляду на те, що кілька поколінь іранців ніколи не знали монархії, ключовим запитанням залишається, чи підтримає країна її повернення у 2026 році. Однак Реза Пахлаві міг би відіграти роль у перехідний період після повалення нинішньої влади. "У певний момент цьому руху знадобиться політичний символ як керівник, якщо не як фігура для об'єднання", - зазначив в письмовій відповіді на запит DW Алекс Ватанка - експерт з питань регіональної безпеки з Інституту Близького Сходу в США. "Ніхто інший не має такого впізнаваного імені та походження, як Реза Пахлаві, хоча йому доведеться пройти складний шлях, щоб переконати численних скептиків у тому, що він зможе бути надійним керівником переходу до Ірану після Алі Хаменеї, а не захопить владу для себе самого за першої ж нагоди", - припустив аналітик.

Насправді дії самого Рези Пахлаві на міжнародній арені можуть підірвати його підтримку всередині Ірану. В останні роки він шукав прихильності глав держав та впливових осіб по всьому світу. Зокрема, навесні 2023 року під час візиту до Ізраїлю він зустрівся з Біньяміном Нетаньяху, і ізраїльський прем'єр-міністр залишається одним із головних прихильників вигнаного кронпринца. А з огляду на десятиліття ворожнечі між Іраном та Ізраїлем, це партнерство є проблематичним для багатьох іранців, які вважають уряд Нетаньяху агресором, особливо після 12-денного конфлікту між двома країнами в червні 2025 року.

Швидкий перехід від Ісламської Республіки малоймовірний

Серед оглядачів і аналітиків панує неабияка невизначеність щодо того, чи зможуть нинішні протести призвести до повалення режиму в Ірані. У повідомленнях у соцмережах Реза Пахлаві закликав не припиняти загальнонаціональні страйки та протести проти режиму. Проте останні повідомлення стали обережнішими, особливо після жорстоких розправ іранських силовиків над мітингувальниками.

Хоча опозицію підбадьорила участь у протестах торговців у Тегерані, які історично підтримували режим, оглядачі скептично налаштовані щодо перспективи раптової появи демократичного Ірану. "Іранська держава дуже міцно вкорінена і має імунітет до криз - як інституційно, так і з погляду органів безпеки", - розповів DW Аршин Адіб-Моггаддам, співголова Центру іранських досліджень SOAS Лондонського університету. "Тож самі лише ці демонстрації не повалять системи. Серйозні дослідники Ірану знають, що більшість того, що ми чуємо про країну, є політичною оманою і далеким від реальності на місцях", - додав оглядач.

Цю думку поділяє й Алекс Ватанка, який зазначив, що спроможність нинішнього режиму утримувати владу залежить від того, чи зможе він знову вистояти під тиском громадської опозиції, а також від спроможності зовнішніх акторів, як-от США та іранська діаспора, "впливати на події" з-за кордону. "Питання не лише в тому, чи зможуть вони придушити ці протести, а й у тому, чи знайдуть вони сили стримати наступні, які точно не за горами, навіть якщо ці не призведуть до падіння режиму", - пояснив Алекс Ватанка.