Україна не вноситиме в Конституцію особливий статус Донбасу
Микола Кондратенко
18 вересня 2020 р.
Віцепрем'єр Олексій Резніков також прогнозує, що "безпечна реінтеграція" окупованих територій Донбасу може тривати до 25 років.
Реклама
Віцепрем'єр-міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков під час години запитань до уряду у Верховній Раді в п'ятницю, 18 вересня, заявив, що українська влада не планує внесення жодних змін до Конституції, які закріплюватимуть особливий статус Донбасу.
"Президент під час грудневого саміту лідерів "нормандського формату" дав чітке розуміння, що жодних змін в Конституції України щодо включення туди якогось особливого статусу не буде і це виключено", - заявив Резніков під час виступу у Верховній Раді.
Резніков, який також є першим заступником голови української делегації у Тристоронній контактній групі (ТКГ), зауважив, що Зеленський неодноразово говорив про необхідність зміни мінських угод. "Це позиція, яку ми обстоюємо у Тристоронній контактній групі", - пояснив Резніков.
"Безпечна реінтеграція" Донбасу
Віцепрем'єр висловив думку, що "безпечна реінтеграція" тимчасово окупованих територій Донбасу може тривати до 25 років.
"Чому я говорю, що реінтеграція триватиме 25 років? Я так кажу, тому що це правда. Реінтеграція територій, які зараз тимчасово окуповані, не відбуватиметься відразу після завершення війни. Кінець війни та реінтеграція не збігатимуться в часі, оскільки ми говоримо про безпечну реінтеграцію. Таку, яка не розірве країну й не створить нових ризиків. Безпечна реінтеграція триватиме мінімум одне покоління", - сказав Резніков, цитує агентство новин "Інтерфакс-Україна".
У зв'язку з цим він зазначив, що після завершення гарячої фази конфлікту настає перехідний період, у якому важливо передбачити механізми перехідного правосуддя.
Виборів у ОРДЛО не буде
Також Резніков назвав нісенітницею повідомлення про таємну підготовку до проведення місцевих виборів в ОРДЛО.
"Ще один міф, що в ТКГ начебто підкилимно готують вибори в ОРДЛО на 25 жовтня цього року і начебто тому весь цей клопіт навколо відомої постанови парламенту. Вибачте, але це нісенітниця", - сказав він.
Водночас Резніков зауважив, що ухвалення постанови про неможливість місцевих виборів на Донбасі ускладнило переговорний процес в ТКГ, зокрема, опоненти заблокували питання обміну утримуваними особами.
Жити на Донбасі, говорити українською: історії з Луганщини (28.08.2020)
03:27
Золоте: занепад, шахти та війна
Шахтарське містечко Золоте опинилось на самісінькій лінії фронту, а частина його контролюється "ЛНР". Саме тут планується наступний етап розведення військ на Донбасі. Мирне та військове життя Золотого - у фотодобірці DW.
Фото: DW/M. Berdnyk
Історична шахта
Шахта "Золоте" - одна з двох, що діють на території міста. Їй понад 100 років. Як і більшість державних шахт, ця є дотаційним підприємством. Нині вона розташована практично на лінії фронту. Крім війни, проблем додає те, що "Золоте" бореться з підтопленням водами тих шахт, що розташовані на окупованій території. Таке підтоплення створює величезну екологічну небезпеку для регіону.
Фото: DW/M. Berdnyk
Прифронтові шахтарі
Антон (ліворуч) та Андрій (праворуч) все життя працюють на шахті. Шахтарі живуть у скруті - їм місяцями не платять зарплату. Андрієві трошки легше - він вже отримує пенсію і менше залежить від зарплатні. Каже, що майбутнього не бачить ані у шахти, ані у Золотого. Втім, залишати рідне місто не хоче. Чорні круги навколо очей у Антона - від вугільного пилу.
Фото: DW/M. Berdnyk
Згадка про "золоту епоху" Золотого
Про минулі "золоті" часи нагадує позолочена скульптура шахтаря у місцевому парку. Приналежність до шахтарської професії досі має велике значення для місцевої ідентичності на Донбасі. Адже за Радянського Союзу гірники мали високий соціальний статус. Шахтарі і сьогодні гордяться своєю професією, що давно втратила колишній престиж.
Фото: DW/M. Berdnyk
Шахтар-арт
Речі, пов'язані з шахтарською працею, можна побачити навіть на дитячому майданчику. Цих бедриків змайстрували з шахтарських шоломів.
Фото: DW/M. Berdnyk
Місто, що вмирає
Проблеми у Золотому почалися ще до війни - із занепадом вугільної промисловості. Наприкінці 1960-х років місто налічувало майже 28000 мешканців. Сьогодні - вдвічі менше. Під час активної фази бойових дій війни, що триває з 2014 року, місто потерпало від обстрілів. За період війни тут загинули 16 цивільних. Частина Золотого - селище Золоте-5 - зараз контролюється бойовиками "ЛНР".
Фото: DW/M. Berdnyk
В очікуванні розведення військ
У прифронтових районах міста досі небезпечно. Мешканці селища Золоте-4, подружжя пенсіонерів Олександр і Тетяна, сподіваються, що після анонсованого розведення сторін менше стрілятимуть. Місцева волонтерка Марина Данилкіна (праворуч) з ними не згодна. Вона боїться, що після відходу української армії бойовики самопроголошеної "ЛНР" мститимуться мешканцям Золотого, котрі мають проукраїнську позицію.
Фото: DW/M. Berdnyk
Військові на позиціях біля Золотого
Більшість українських військових у Золотому теж не в захваті від анонсованого розведення. Бійці не довіряють противнику - бояться, що сепаратисти не відійдуть, а займуть позиції, які залишить українська армія.
Фото: DW/M. Berdnyk
Нагадування про мирне життя
Місцеві, які залишили свої квартири на околиці Золотого через постійні обстріли, забрали не всі свої речі. Часом тут можна натрапити на зовсім неочікувані знахідки - як-от баян на балконі. Зараз музики у цьому місці не почути - лунають хіба що постріли.
Фото: DW/M. Berdnyk
"Напіввідкритий" КПВВ
КПВВ "Золоте" - чи не єдине, що було побудовано, а не зруйновано у Золотому за останні роки. Втім, своєї функції він не виконує: перетнути лінію розмежування тут неможливо. Адже сепаратисти не відкривають пункт пропуску зі свого боку. Відкриття "Золотого" дозволило б розвантажити КПВВ у Станиці Луганській, що наразі є єдиним діючим на Луганщині, і суттєво покращити гуманітарну ситуацію.
Фото: DW/M. Berdnyk
КПВВ працює як звичайний блок-пост
Наразі КПВВ "Золоте" працює фактично як звичайний блок-пост: тут контролюють людей, які прямують із прифронтових, але підконтрольних уряду селищ. При цьому у "Золотому", як і на інших КПВВ на лінії зіткнення, працюють прикордонники і представники фіскальної служби, які перевіряють поодинокі автівки і пішоходів. Також тут є вся необхідна інфраструктура - зокрема, укриття від обстрілів.
Фото: DW/M. Berdnyk
Незручності для місцевих
Перевірки тут більш прискіпливі, ніж на звичайних блок-постах. До того ж "Золоте", як і інші КПВВ, не працює вночі. Це - додаткові незручності для місцевих. Зокрема для шахтарів, адже шахти працюють цілодобово. Місцеві часто об'їжджають КПВВ ґрунтовими шляхами. Втім, це можливо лише за гарної погоди. У дощ, коли дороги розмиті, КПВВ - єдина можливість потрапити до цивілізації і повернутись додому.
Фото: DW/M. Berdnyk
Дорога на "той бік"
Дорога, що веде від КПВВ до окупованого Первомайська, наразі перекрита. До війни у Первомайську працювали багато мешканців Золотого. Раніше дістатися туди можна було менше ніж за годину. Зараз потрапити до Первомайська з Золотого можна лише через інші КПВВ - приміром, у Станиці Луганській. Така дорога займе цілий день.