Рідкісноземельні метали є ключовими не лише для виробництва смартфонів, електрокарів та іншої цивільної техніки, але й для виготовлення зброї. Зокрема, вони необхідні для виробництва бойових літаків, а також підводних човнів. Крім того, вони використовуються у спеціально загартованих боєприпасах та броньованих автомобілях, у двигунах та сенсорах. Приміром, винищувач F-35 має в собі понад 400 кілограмів рідкісноземельних металів.

Левова частка рідкісноземельних металів, які використовуються у виробництві в Німеччині, походить із Китаю. І саме тут ховається проблема. Адже попри те, що голова КНР Сі Цзіньпін домовився з президентом США Дональдом Трампом відкласти запровадження додаткових обмежень на експорт рідкісноземельних металів, державний контроль за ним і без того є суворим. Серед нещодавніх погроз Китаю була, зокрема, повна заборона експорту металів для військових цілей. Уже зараз процедура отримання дозволу на купівлю в Китаї металів для виробництва зброї є складною.

Зокрема, фірми, які подають заявку на експорт із Китаю, повинні подавати детальні дані, які частково є таємними. Особливо для виробників зброї це делікатний момент. "Зазначення кінцевого отримувача, високі бюрократичні перепони та доступ до логістичних даних - це, по суті, гарна форма промислового шпіонажу", - каже в розмові з DW Якоб Куллік (Jakob Kullik), політолог з Технічного університету Хемніца.

Федеральне об'єднання німецької промисловості (BDI) ще більш різко критикує Пекін: "Новий контроль (за експортом рідкісноземельних металів. - Ред.) можна трактувати як прямий напад на нове озброєння Заходу". Останнім часом німецька оборонна промисловість суттєво збільшила свої потужності, аби Бундесвер міг бути озброєний сучасними системами з огляду на загрозу з боку Росії. Інша мета збільшення виробничих потужностей - військова допомога Україні, а це, ймовірно, дошкуляє партнеру РФ Китаю.

Німецькі виробники зброї заспокоюють

Як реагує на ситуацію сама німецька військова промисловість? "Паніки в нас немає", - каже в розмові з DW Ганс Крістоф Атцподін, керівник Німецької спілки безпекової та оборонної промисловості. За його словами, оборонна галузь використовує "радше невеликі обсяги" рідкісноземельних металів. Крім того, підприємства сектора "вжили заходів", аби підтримувати виробництво на необхідному рівні найближчими місяцями.

Тим не менш, експерти вважають ризики дефіциту певної сировини реальними. Китай контролює 80 відсотків світового видобутку і понад 90 відсотків обробки рідкісноземельних металів. "Якщо ситуація загостриться, то велике питання буде: де оборонним підприємствам взяти альтернативи? І тут варіантів особливо немає", - каже політолог Куллік, який вивчає стратегічне значення сировини для військової безпеки.

Альтернативи Китаю поки що немає

Пошук альтернативи Китаю триватиме багато років, навіть якщо розпочати його прямо зараз, визнає Ганс Крістоф Атцподін. "Ми вважаємо, що необхідно невідкладно діяти, аби нам у Європі загалом стати більш незалежними", - наголошує він від імені німецької оборонної галузі. Він вважає, що Європа сама має розбудувати потужності для обробки рідкісноземельних металів. "Для цього потрібні послаблення щодо відповідних екологічних дозволів", - каже він.

Видобуток рідкісноземельних металів - справа складна, брудна та дорога. 17 хімічних елементів, про які йдеться, коли говорять про рідкісноземельні метали, не так уже й рідко трапляються у земній корі. Утім, їхня концентрація зазвичай надзвичайно низька. Аби їх отримати, потрібно дістати з землі велику кількість породи й руди, а для виділення елементів із цієї маси часто необхідні спеціальні хімікалії.

Рідкісноземельні метали - неприбутковий бізнес?

Найбільші запаси рідкісноземельних металів розташовані в Китаї, В'єтнамі, Бразилії, Росії, Австралії та Гренландії, а також у США. Утім, вкладатися у гірничі компанії через високі затрати на видобуток невигідно. Через це чимало шахт у США та Австралії було закрито. Натомість Китай рано спрогнозував зростання попиту на рідкісноземельні метали та розширив їхній видобуток та обробку.

Тож як для німецького уряду, так і для промисловості ставка на імпорт рідкісноземельних металів завжди була найпростішим шляхом. "Обробку в минулому ми залюбки віддавали Китаю, але зараз так уже не можна", - констатують у Німецькій спілці безпекової та оборонної промисловості.

Японія вже мала справу з повною забороною Китаю

Те, що Китай, будучи квазімонополістом, має в руках потужний інструмент геополітичного тиску, вже можна було спостерігати 2010 року. Тоді Китай на певний час повністю припинив поставки рідкісноземельних металів Японії через територіальні суперечки в Східнокитайському морі. Відтоді Японія суттєво зменшила власну залежність від рідкісноземельних мінералів з Китаю.

США зараз також рухаються подібним шляхом. Президент Дональд Трамп останніми місяцями намагався забезпечити контроль США над запасами рідкісноземельних металів у різних куточках світу. Одним із них стала Україна, з якою США уклали угоду про доступ до її земельних ресурсів.  Утім, без Китаю поки що все одно ніяк. Саме тому Трампу під час зустрічі з Сі так важливо було домовитися про те, аби китайці поки не запроваджували додаткових обмежень на експорт рідкісноземельних металів.

А що Німеччина?

Те, що Німеччині також варто було б розширити джерела постачання рідкісноземельних металів, уже давно є предметом обговорення в колах політиків та виробників. Утім, конкретики поки що мало. "Держава та виробники перекидають відповідальність одне на одного, - каже політолог Куллік. - У міністерстві економіки Німеччині зрештою сказали: якщо виробники нічого не робить, то й ми нічого не робитимемо. А виробники кажуть: якщо ситуація не критична, то нам не потрібно створювати додаткові запаси, а також нам не потрібне втручання держави".

Тож залишається відкритою низка питань: хто візьметься за те, аби забезпечити постачання необхідних ресурсів із альтернативних джерел? А також - хто візьме на себе ризик та інвестує гроші в розробку родовищ?

Відродження гірничо-видобувної промисловості в Німеччині?

У Німеччині також є запаси рідкісноземельних металів, приміром, у Рудних горах на кордон з Чехією. Утім, вони майже не розвідані. "У нас уже немає великих гірничо-видобувних підприємств у Німеччині, які б мали відповідне ноу-хау. Це означає, що навіть якщо німецький уряд захотів би вкластись і виділив би в ідеалі 10 мільярдів євро чи більше, то питання того, хто буде займатися розробкою, залишається відкритим", - каже Куллік.

І хоч німецькі оборонні підприємства й запевняють, що вони достатньо забезпечені необхідними для виробництва ресурсами, Китай зі своєю квазімонополією на рідкісноземельні метали має в руках "ідеальну геоекономічну зброю". Якщо він надалі буде її застосовувати, це може принаймні ускладнити або затягнути забезпечення Бундесверу сучасною зброєю.