69-річну Валентину Іванівну Сень родичі змогли поховати на міському кладовищі у Бучі лише через кілька тижнів по її смерті. Російські окупанти розстріляли її 25 березня 2022 року на власному подвір'ї, тіло пролежало там до звільнення міста. Донька пенсіонерки Тетяна перші тижні окупації була поруч з мамою, але саме у день її вбивства вдома не перебувала - напередодні Тетяна з дитиною евакуювалися до Києва. Мама Валентина їхати не захотіла.

Родичі загиблих знають про розслідування небагато

Те, що сталося з Валентоною, бачили сусіди. Вона ходила по воду на вулиці Склозаводській, якраз туди, де тоді стояли російські солдати. Того дня вони заїхали у двір та почали просто стріляти. "На день вони вбивали мінімум по дві людини у дворах. Моя мама розмовляла по телефону, як побачила їх і почула постріли, злякалась і почала бігти. Вона встигла забігти додому, але через двері у неї влучила куля. Вона пробила їй печінку, і мама просто стікла кров'ю", - розповідає зі слів сусідів донька Валентини Тетяна.

Через рік після вбивства матері Тетяна ще жодного разу не була на допиті у слідчих. Каже, що їй жодного разу не телефонували з СБУ, і родина навіть не знає, чи по факту убивства Валентини Іванівни офіційно заведена справа. Тільки один раз у квітні 2022-го покази давав син Тетяни, який знайшов бабусю мертвою, коли до Бучі зайшли ЗСУ, а потім її ховав. 

Читайте також: "Знову на зв'язку!": як після деокупації жителям Київщини повертали зв'язок

У схожій ситуації минулого року опинився бучанин Сергій. Його батька - Олександра Яреміча - росіяни убили 25 березня, незадовго до деокупації Київщини. Він розносив місцевим у Бучі харчі та воду неподалік російських блокпостів. Вісьмох його приятелів на початку місяця розстріляли на вулиці Яблунській. Самого Олександра - за два тижні після них так само неподалік Яблунської після одного з обшуків у будинку.

Сергій розповідає, що усе сталося, коли російські військові знайшли у його батька телефон. Перед цим він ще встиг востаннє подзвонити. Після обшуку росіяни завели чоловіка у ліс і там розстріляли. Офіційно по факту вбивства відкрите кримінальне провадження. Син Олександра протягом року щомісяця дзвонив правоохоронцям, аби з'ясувати, на якому етапі перебуває розслідування. Втім, спершу тривала ексгумація та збір доказів, через кілька місяців змінився слідчий. Лише зараз у Сергія відбувся перший допит.

"Повільно, але прогрес все ж таки є. Вони звітують, що зробили, кажуть, який етап наступний. Але наразі це довготривалий процес. Сумніваюся, що навіть через рік це закінчиться", - констатує син загиблого.

Воєнні злочини на Київщині: сім тисяч кримінальних проваджень, 118 підозрюваних

За весь минулий рік, констатують у Київській обласній прокуратурі, слідчі СБУ за підтримки поліцейських здійснили повне обстеження деокупованої території регіону, провели ексгумації та зібрали усі докази по наявним справам. Щодо усіх виявлених на сьогодні випадків воєнних злочинів на території Київщини зареєстровано понад сім тисяч кримінальних проваджень, підозрюваних - 118. Заочно перед судом постали 50 осіб, з них чотирьом винесені вироки. Допомагали слідчим зі збором такої кількості даних про воєнні злочини волонтери у складі груп з документування. Причина тривалого слідства, пояснюють у обласній прокуратурі, комплексна: ускладненене встановлення осіб злочинців та неможливість затримати цих людей фізично.

Читайте також: Як неурядові організації допомагають розслідувати воєнні злочини армії РФ

"Головною метою на даному етапі слідства був збір повної доказової бази та свідчень. Нерідко встановити особу того чи іншого воєнного злочинця вдавалося завдяки допитам російських військовополонених", - пояснює DW заступник керівника Київської обласної прокуратури Олег Ткаленко. Ті, каже, самі викривають імена солдат після того, як убивці хваляться кількістю своїх жертв, місцем тортур або характером знущань над цивільними.

Олег Ткаленко додає, що попри затягнуті процедури загального розслідування таких справ та фрагментарність доказів, обласна прокуратура Київщини планує цьогоріч направити до суду та отримати вироки щодо багатьох підозрюваних. "Після цього людина перебуватиме у міжнародному розшуку. Україною підписано низку міжнародних правових угод щодо видачі таких злочинців. Будемо очікувати, що деякі з них будуть затримані за кордоном і доправлені сюди на відбування покарання ще під час війни. Після нашої перемоги знайдемо всіх інших", - наголошує Олег Ткаленко.

Читайте також: Українські біженці у Німеччині як свідки воєнних злочинів

Крім розслідувань всередині України, наразі понад 20 країн світу відкрили в межах, визначених їх національним законодавством, провадження по воєнним злочинам Росії. Окремим напрямом слідства є провадження щодо злочинів з боку вищого політичного керівництва Російської Федерації. Ідеться про 642 підозрюваних, серед яких очільники російського міноборони, генштабу, розвідки, депутати Держдуми тощо. Нещодавно ордери на арешт президента Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини в Росії Марії Львової-Бєлової видав Міжнародний кримінальний суд (МКС).

"Це тільки початок"

Українські правники впевнені, що це хоч і початок, втім уже вагомий крок у притягненні злочинців до відповідальності. Як каже Денис Азаров з Києво-Могилянського центру верховенства права, ордер від МКС має надзвичайно велике значення не тільки тому, що є фактичним визнанням наявності доказів злочину, а ще й тому, що відтепер лідер РФ визнається підозрюваним, а отже - оцінка його діянь може трансформуватися, і вони можуть бути перекваліфіковані, зокрема, на геноцид.

Читайте також: Коментар: Ордер МКС на арешт Путіна - німб недоторканості зірвано

Втім, що стосується підвищення ефективності розслідувань воєнних злочинів, учинених російською стороною під час окупації, то правник Денис Азаров вбачає кілька напрямків роботи для українського та міжнародного слідства. Перший - створення в Україні окремої спеціальної групи, яка займатиметься розслідуванням воєнних злочинів, вчинених російськими солдатами. Інший напрямок - міжнародне доведення факту геноциду щодо українського народу з боку РФ, пояснює Азаров, який є членом групи експертів, що виробляють пропозиції для покращення стратегії розслідувань.

Наразі ж, констатує експерт, родичі вбитих цивільних внаслідок окупації з боку РФ поки не мають офіційного статусу, а окремі докази та свідчення є лише накопиченими, але не закріпленими юридично на підставі спеціальних рішень суду. Він пояснює, що подібної практики розслідувань масових воєнних злочинів з часів Другої світової у Європі не було, тож Україна поки не має єдиного вектора щодо ведення тисяч таких справ, переконаний Денис Азаров. "Треба мати чітку стратегію і розуміти, які посягання будуть розслідуватися суто в межах національного законодавства, а які мають бути передані на розгляд Міжнародного кримінального суду", - пояснив експерт.

Читайте також: Правник-міжнародник з ФРН: "Путін - не єдиний підозрюваний"