Ось уже рівно рік Німеччина живе без газу з Росії, хоч не збиралася від нього відмовлятися. Причому припинилися постачання не через диверсію, яка зруйнувала "Північний потік" і пошкодила "Північний потік-2". "Газпром" сам перекрив газопровід 31 серпня 2022 року - майже за місяць до підводних вибухів.

З нагоди річниці закінчення півстолітньої газової співпраці ФРН та РФ DW вирішила нагадати, як тоді все відбувалося і якими є наслідки "відключення німцям газу", тим більше, що тодішні події обросли деякими міфами.

Читайте також: Коментар: Путін програв газову війну проти Німеччини

Турбіна Siemens, позаплановий ремонт та візит до Києва

19 серпня 2022 року"Газпром" оголосив, що з 31 серпня по 2 вересня на три дні повністю зупинить постачання газу до Німеччини та інших країн ЄС "Північним потоком" з метою "проведення технічного обслуговування та планово-попереджувальних робіт". Це була вже друга за півтора місяця повна зупинка газопроводу, причому цього разу позапланова. До цього, з 11-го по 21 липня, проводився ремонт згідно із заздалегідь опублікованим графіком.

Напередодні нової зупинки "Північного потоку" ціни на газ у ЄС злетіли до абсолютного максимуму за всю історію галузі, перевищивши 340 євро за мегават-годину, що здавались раніше просто неймовірними, або 3500 доларів за тисячу кубометрів. Для порівняння: зараз, через рік, ціни приблизно удесятеро нижчі і становлять приблизно 35 євро за мегават-годину.

31 серпня 2022 року "Газпром" справді припинив прокачування газу, але у п'ятницю 2 вересня його не відновив під приводом витоку мастила. Так закінчилася історія постачань російського газу цим підводним трубопроводом на Балтиці, яка почалася в листопаді 2011 - і водночас піввікова історія газової співпраці ФРН спочатку з Радянським Союзом, а потім із Росією. Почалося життя після "Газпрому". Через три з половиною тижні, 26 вересня, обидві нитки "Північного потоку" було зруйновано в ході диверсії. Хто їх підірвав, досі не з'ясовано.

Версія, згідно з якою у руйнуванні газопроводу була зацікавлена Росія, ґрунтується, зокрема, на припущенні, що таким чином Москва спробувала позбавити "Газпром" майбутніх багатомільярдних позовів з боку німецьких та інших європейських імпортерів російського газу через зрив контрактних зобов'язань, адже підрив газопроводу - це той форс-мажор, на який можна напирати в арбітражних судах. Та попри це ціла низка енергокомпаній мають намір через суди вимагати від російського держконцерну компенсувати їхні збитки через непоставлені обсяги.

Адже прописані в довгострокових контрактах обсяги газу не надходили не лише між 31 серпня та 26 вересня 2022 року. "Газпром" ще у червні різко скоротив прокачування: з 14 червня Німеччина отримувала на 40 відсотків менше газу, з 16 червня - на 60 відсотків менше. Тоді ж припинилися постачання до Франції та зменшилися - до Італії. Це день у день збіглося з приїздом до Києва 16 червня Олафа Шольца (Olaf Scholz), Еммануеля Макрона та Маріо Драгі. У ході цього візиту політичні лідери трьох провідних країн Євросоюзу виступили за надання Україні статусу країни-кандидатки на вступ до ЄС.

Російська сторона пояснювала скорочення поставок тим, що на компресорній станції "Портова", де починається "Північний потік", із шести газоперекачувальних агрегатів у робочому стані виявився лише один і що доставці туди турбіни Siemens Energy, відремонтованої в Канаді, заважають санкції проти РФ. У липні турбіна прибула до Німеччини та була готова до відправки до Росії, але "Газпром" її так і не вивіз.

Читайте також: Експерти: ФРН з газом, але ризики залишаються

Уряд ФРН не хотів відмовлятися від газу з РФ

Отже, міф про те, ніби постачання "Північним потоком" припинилося через руйнування газопроводу, спростовується простим зіставленням дат. Ні, ці постачання свідомо припинила російська сторона. Твердження, ніби Німеччина сама покарала себе, відмовившись від дешевого російського газу, теж є міфом, оскільки уряд ФРН, підтримавши запровадження санкцій ЄС проти вугілля, нафти та нафтопродуктів з Росії, виступав проти обмежень на російський газ.

Читайте також: Економіка ФРН таки у рецесії. Чи винна дорога енергія?

Власне, санкцій на нього немає донині, тому партії зрідженого газу, як і раніше, доставляються до портів Західної Європи, а трубопровідний газ продовжує надходити через Україну до Австрії та "Турецьким потоком" до південно-східних країн ЄС, хоча в незрівнянно менших обсягах, ніж раніше.

Іншими словами, Німеччина, довівши у попередні роки свою залежність від російського газу до 55 відсотків, зовсім не хотіла припинення співпраці з "Газпромом". Про це свідчить і те, що найбільший німецький імпортер Uniper навіть погодився на те, що в Росії назвали "оплатою в рублях": він відкрив спеціальний рахунок у євро в "Газпромбанку" і наприкінці травня 2022 здійснив через нього перший платіж.

Та й Росія навіть після руйнування "Північного потоку" могла б, якби хотіла, продовжити постачання до Німеччини. Для цього можна було б збільшити транзит через Україну до Австрії та/або відновити постачання газогоном "Ямал-Європа" через Білорусь та Польщу. РФ, щоправда, навесні 2022 року наклала на нього санкції у відповідь на обмежувальні заходи польського уряду, проте спільно з Німеччиною тут напевно можна було б знайти взаємоприйнятне рішення, як це вдалося, наприклад, у 2023 році з транзитом казахстанської нафти польською територією нафтопроводом "Дружба".

Читайте також: Український транзит: "Газпром" погрожує "Нафтогазу" та Австрії

Німеччина краще тримає удар, ніж очікували в Москві

Однак у Москві явно прагнули "відключити Німеччині газ", що важко інтерпретувати інакше ніж спробу тиску на уряд ФРН із метою змусити його скоротити або навіть зовсім припинити підтримку України. Звідси й посилене просування минулого літа і осені різними каналами тези про те, що без російського газу "німці замерзнуть", а "німецька економіка зупиниться".

Читайте також: Чому Німеччина не замерзає без російського газу?

Але минув рік. Німці минулої зими не замерзли, економіка не зупинилася, тож газовий шантаж не спрацював. У Москві явно недооцінили політичну рішучість Берліна, фінансову міць Німеччини, гнучкість її бізнесу та самодисципліну її жителів, які відгукнулися на заклики влади та забезпечили, разом із промисловістю, в умовах дефіциту реальну економію енергії та особливо газу.

Цієї економії досягли у тому числі завдяки тому, що енергомісткі галузі промисловості ФРН скоротили виробництво. Разом із рекордною інфляцією, що знизила споживчу та інвестиційну активність, це призвело до рецесії. У результаті ВВП Німеччини за підсумками 2023 року, згідно з новітніми прогнозами, може скоротитися в межах 0,5 відсотка.

Це, безперечно, криза, але це зовсім не депресія, яка цілком могла вибухнути після того, як країна за один рік втратила свого найважливішого постачальника газу, нафти й вугілля. Для порівняння: у 2020 році, на початку пандемії COVID-19, ВВП Німеччини скоротився на 3,8 відсотка. Тож на цьому тлі німецька економіка дуже непогано тримає нинішній удар. А уряд ФРН цими днями посилено шукає можливості дати імпульс економіці, що буксує. Так, принципове рішення про зниження податкового навантаження на бізнес вже ухвалено, дискусія про субсидування електроенергії для промислових підприємств поки що триває.

Читайте також: Як ФРН житиме без газу з Росії наступної зими і далі?

"Газпром" втратив свій головний експортний ринок

Що ж до Росії, то через політику її керівництва державний концерн "Газпром" рік тому втратив свій головний експортний ринок. У безхмарному передпандемійному 2019 році "Газпром" продав до країн так званого "дальнього зарубіжжя" майже 200 мільярдів кубометрів газу, з яких близько 55 мільярдів кубометрів купила Німеччина. Понад чверть усіх постачань! Тепер цей ще недавно найкращий клієнт купує 0 (нуль) кубометрів. Від російського трубопровідного газу відмовилися й багато інших країн Євросоюзу, який десятиліттями був основним закордонним ринком збуту газовиків РФ. Але заради війни в Україні Путін зруйнував бізнес-модель "Газпрому".

До того ж у Берліні ухвалили політичне рішення більше не імпортувати російський газ - ані трубопровідний, ані зріджений, яке неважко буде реалізувати, оскільки два найважливіші імпортери - Uniper і Sefe (колишня Gazprom Germania) - націоналізовані і, відповідно, перебувають під контролем держави.

Причому політичне рішення більше не мати справу з російським газом ухвалено не лише через війну в Україні. Рік тому, 31 серпня 2022 року, Росія остаточно зарекомендувала себе в очах німців як ненадійний постачальник.