1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Ринок газу ЄС без українського транзиту: як почався 2025 рік

6 січня 2025 р.

"Газпром" позбувся найстарішого маршруту поставок до Європи. А як Євросоюз почувається без російського газу? Що з цінами, запасами в ПСГ, газопостачанням Австрії та Словаччини?

Газокомпресорна станція на кордоні Німеччини та Чехії
Газокомпресорна станція на кордоні Німеччини та ЧехіїФото: Michael Cizek/AFP/Getty Images

Постачання російського трубопровідного газу до Європи транзитом через Україну закінчилися рано вранці в перший день нового, 2025 року, і 2 січня торги на основній європейській газовій біржі, нідерландській TTF, розпочалися з котирувань поблизу 51 євро за мегават-годину (МВт-год). Це приблизно 540 доларів за 1000 кубометрів.

Біржові ціни на газ: тимчасовий стрибок всупереч тренду?

Настільки високих цін на цьому торговому майданчику не було з осені 2023 року. Тож європейський ринок відреагував на закриття найстарішого російського експортного газопровідного маршруту, яким "Газпром" прокачав 2024 року до країн ЄС приблизно 15 мільярдів кубічних метрів, істотним підвищенням цін на ф'ючерсні контракти. Зазначимо, що 1 жовтня, коли офіційно розпочався нинішній опалювальний сезон, газ коштував на TTF 40 євро. Тож котирування зросли відтоді на 25 відсотків.

Проте вони все ще майже в сім разів нижчі за рекордні показники серпня 2022 року, коли котирування злітали до 340 євро, і нижчі за середні ціни 2023 року, що трималися тоді аж до листопада істотно вище 50 євро. Так, два роки тому ф'ючерсні контракти піднімалися в перших числах січня до 70 євро, свідчать дані на сайті Intercontinental Exchange (ICE).

СПГ-термінал і резервуари для скрапленого газу в нідерландському порту РоттердамФото: Siebe Swart/luchtfotografie/ANP/imago images

Іншими словами, така історична подія, як припинення транзиту газу через Україну великих обсягів спочатку радянського, а потім російського газу, який тривав понад півстоліття, не могла не призвести до помітного зростання котирувань на TTF. Цього слід було очікувати. Однак цілком можливо, що ми маємо справу лише з короткостроковим сплеском цін на тлі цілком очевидного середньострокового тренду до їх відносного зниження.

На користь припущення, що це, справді, лише тимчасовий стрибок, викликаний спекулятивною грою на підвищення навколо політичної події (припинення транзиту після закінчення п'ятирічного російсько-українського договору), свідчить низка чинників.

По-перше, на другий день торгів, 3 січня, ціни на TTF не продовжили зростання і основний час коливалися вже нижче за позначку в 50 євро. По-друге, два роки поспіль, у 2023 і 2024, спостерігався один і той самий ефект, а саме: у січні та лютому в міру того, як тривалі холоди в Європі все не наставали і запаси в підземних сховищах газу (ПСГ) залишалися високими, котирування помітно знижувалися. Так, торік ціни опустилися до кінця лютого нижче 30 євро. По-третє, європейські ПСГ і в цьому опалювальному сезоні знову добре заповнені, тож наявних запасів цілком вистачить, щоб згладжувати піки споживання в разі сильних морозів.

Європейські ПСГ: комфортний рівень заповнення

Але перш ніж ми перейдемо до детального аналізу запасів у газосховищах ЄС, нагадаємо про надзвичайно важливий висновок з енергетичної кризи 2022 року: одна справа - зростання цін на газ, зовсім інша біда - проблема фізичної нестачі палива. До чого призводить елементарна відсутність газу, можна наочно спостерігати зараз у Молдові й особливо в Придністров'ї. Там уже 2 січня, наступного ж дня після припинення українського транзиту, зупинилися практично всі основні промислові підприємства, а ще до цього газ відключили населенню.

У ЄС нічого подібного не було навіть у самий розпал енергетичної кризи восени 2022 року, тим більше зараз. У Європі й мови немає ні про яку фізичну нестачу газу. У новий 2025 рік (і в другий місяць зими) Євросоюз увійшов із газосховищами, заповненими на 72 відсотки, випливає з даних на сайті об'єднання європейських операторів газової інфраструктури Gas Infrastructure Europe (GIE).

Причому 72 відсотки - це саме середній показник по ЄС, який дещо "псують" дані, приміром, із Франції, Нідерландів чи Хорватії, де ПСГ заповнені менш ніж на 60 відсотків. Але це країни, які раніше мало або навіть ніяк не використовували російський трубопровідний газ. Якщо ж узяти найбільших у минулому європейських клієнтів "Газпрому", Німеччину та Італію, то їхні газосховища були заповнені 1 січня більш ніж на три чверті: відповідно на 80 і на 79 відсотків.

У Польщі, а це раніше був найбільший клієнт "Газпрому" у Східній Європі, ПСГ заповнені навіть на 86 відсотків. В Австрії та Словаччині, які найбільше в ЄС залежали донедавна від українського транзиту (про них іще йтиметься), рівень заповнення газосховищ становив у перший день нового року відповідно 78 і 76 відсотків.

Усе це - вельми комфортний рівень навіть у разі сильних і відносно тривалих січневих морозів. Так, у Німеччині закон, ухвалений 2022 року в умовах енергетичної кризи, зобов'язує операторів газосховищ щорічно забезпечувати до 1 лютого заповнення ПСГ щонайменше на 30 відсотків. Вважається, що це той рівень, за якого ще можна без перебоїв завершити у квітні опалювальний сезон і до того ж встигнути за літо знову повністю закачати газ у сховища до наступної зими.

Великі запаси в німецьких газосховищах

Так от, оскільки в Німеччині 1 січня рівень заповнення був 80 відсотків, це означає, що цей показник може протягом місяця впасти навіть на 50 відсоткових пунктів, і до 1 лютого вимогу закону про забезпечення запасів у 30 відсотків все ще буде виконано. Однак подібне спустошення ПСГ видається вкрай малоймовірним навіть у разі тривалих лютих морозів, вірогідність яких у Європі в умовах триваючого глобального потепління і без того знижується.          

У всякому разі, за перші три місяці нинішнього опалювального сезону, з жовтня по грудень, рівень заповнення німецьких ПСГ знизився лише на 16 процентний пункт - з 96 до 80 відсотків. Хоча в листопаді та грудні вже траплялися доволі холодні дні й особливо ночі, до того ж безвітряна та хмарна погода кілька разів призводила останніми тижнями до посиленого використання газу для виробництва електроенергії, оскільки її виробіток вітрогенераторами та сонячними батареями різко падав.

Газосховище Etzel на північному заході Німеччини належить націоналізованій енергетичній компанії UniperФото: Thorsten Futh/Uniper SE

Але навіть якщо в найближчі чотири тижні раптом збіжаться всі мислимі негативні чинники - сильні морози, відсутність вітру та сонця, та ще й якась технічна аварія на об'єктах газової інфраструктури у великих країнах-постачальниках - падіння запасів газу в німецьких ПСГ нижче за критичний рівень у 30 відсотків виглядає всього лише теоретично можливим сценарієм.

Тому можна виходити з того, що газосховища в Німеччині, а вони з великим відривом найпотужніші в ЄС, зможуть забезпечувати паливом не тільки саму ФРН, але за гострої потреби також і сусідні країни. Адже загалом по ЄС рівень заповнення ПСГ знизився з жовтня по грудень дещо сильніше, ніж у Німеччині, - на 22 процентних пункти з 94 до 72 відсотків. У результаті в деяких ЗМІ з'явилися публікації про особливо високі темпи відбору газу з європейських ПСГ нинішньої зими. Однак знову підкреслимо: запаси в 72 відсотки від наявних потужностей на 1 січня - все ще досить комфортна вихідна ситуація.

Австрія добре підготувалася до життя після "Газпрому"

Газ із німецьких ПСГ міг би за несприятливого розвитку подій знадобитися, приміром, Чехії або Австрії, яка була останнім часом найбільшим одержувачем російського газу, що йшов через Україну. Ба більше, ще торік його частка в австрійському газовому імпорті сягала часом 80 відсотків. Однак тут слід враховувати специфічну ситуацію.

Австрійський напівдержавний нафтогазовий концерн OMV, давній партнер "Газпрому", був до 2040 року зв'язаний договором, який зобов'язував його повною мірою оплачувати прописані в контракті значні обсяги, навіть у тому разі, якщо насправді він візьме менше.

Тож прагматичні австрійці продовжували імпортувати російський газ, що йшов через Україну, але водночас інтенсивно готувалися до закінчення українського транзиту й водночас шукали можливість вийти з договору з російським партнером, який із 2022 року неодноразово порушував свої договірні зобов'язання. Тим паче, що на тлі війни РФ проти України весь ЄС прагне якнайшвидше повністю припинити газову співпрацю з країною-агресоркою. І ось у листопаді "Газпром" дав австрійському концерну ідеальний привід юридично чисто розірвати контракт, про що DW детально розповіла у статті "Як Австрія поклала край залежності від "Газпрому".

До цього часу OMV за добре заповнених ПСГ уже мав великі контракти на закупівлю норвезького трубопровідного газу, законтрактував у різних країнах регазифікаційні потужності СПГ-терміналів і забронював у сусідніх Німеччині та Італії газопровідні потужності для транспортування газу транзитом до Австрії.

У Словаччини - три нові маршрути для імпорту газу

Йдеться про обсяги, частину яких OMV цілком міг би продавати в сусідню Словаччину, яка, як і Австрія, не має виходу до моря і досі теж дуже сильно залежала від українського транзиту. Благо, є вся необхідна транспортна інфраструктура: ті труби, якими російський газ зі Словаччини, що надходив через Україну, потрапляв до Австрії, тепер можна використовувати в реверсному режимі, качаючи газ цього разу у зворотному напрямку, із заходу на схід.

Читайте також: Як вплине на Україну відмова від транзиту російського газу

До того ж у 2015 році став до ладу газопровід Словаччина-Угорщина. Цей інтерконектор з'єднав газотранспортні системи двох країн, тож частину того газу, який Угорщина отримує з Росії через Чорне море "Турецьким потоком" і потім "Балканським потоком" через Болгарію і Сербію, могла б закуповувати і Словаччина. А в серпні 2022 року став до ладу інтерконектор Польща-Словаччина потужністю 4,7 мільярда кубометрів на рік у словацькому напрямку. Тож за допомогою одного тільки цього трубопроводу можна було б майже повністю забезпечити річні потреби країни в газі.

Звичайно, нові постачальники і нові маршрути доставки збільшать витрати Словаччини на імпорт палива. У ЗМІ називалися суми від 180 до 220 мільйонів євро додаткових витрат на рік. У європейському газовому бізнесі це зовсім невеликі гроші, хоча для маленької Словаччини вони, можливо, досить суттєві.

Словацький прем'єр Роберт Фіцо, напевно, міг би домовитися в Брюсселі про якісь компенсації або преференції для своєї країни, однак цей проросійський політик вважав за краще поїхати в Москву. Можливо, він розраховував на якийсь варіант, за якого Словаччина все ж таки зможе отримувати через Україну російський газ, а потім із прибутком перепродаватиме його в Австрію, як вона активно робила це в останні тижні грудня?

Подивимося, що покажуть найближчі дні та тижні. У всякому разі, у Словаччини ситуація незрівнянно краща, ніж у Придністров'я: вона перебуває в оточенні партнерів по Євросоюзу і після закінчення українського транзиту має технічні можливості імпортувати трубопровідний або регазифікований скраплений газ транзитом відразу через три сусідні країни ЄС.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW