Так званий "хасидський" квартал Умані - це вулиця Туристів (раніше - Пушкіна) і ще кілька вулиць довкола, забудованих готелями й завішаних вивісками на івриті. Щовересня цей невеликий район вміщає десятки тисяч хасидів, які приїжджають на паломництво до могили свого духовного лідера - цадика, тобто праведника Рабі Нахмана, і святкують Рош га-Шана - юдейський новий рік.

Як хасиди їдуть до Умані

Цьогоріч до Умані приїхало дещо менше паломників, ніж очікувалося. Одна з причин - складний маршрут в Україну: літаком до Румунії, Молдови чи Польщі, далі - автобусом. "Молдова скасувала усі чартерні рейси з невідомих причин, залишилися лише регулярні, тому кількість паломників може бути меншою", - пояснює піар-директорка Міжнародного благодійного фонду імені Рабі Нахмана Анастасія Баришнікова.

Ірина Рибницька, виконавча директорка благодійного фонду "Історико-культурний центр міста Умань", додає: чимало людей доїжджали в останні години перед святом, яке цьогоріч починається з заходом сонця в понеділок, 22 вересня, адже за два дні до свята в юдеїв був шабат і їм було заборонено пересуватися. "Рабини рекомендували паломникам залишатися в тому місці, де вони були перед початком шабату", - говорить Рибницька.

Скільки хасидів приїхали до Умані у 2025 році

Попри всі складнощі, до Умані доїхало близько 40 тисяч хасидів - це приблизно стільки ж, скільки й 2024 року. "Всі знають, що сюди дуже довго їхати, але всі їдуть", - радісно каже хасид Шмая Фрідман, який летів з Канади до Італії, звідти - до Польщі, а потім їхав до Умані автобусом.

Представник спільноти послідовників рабина Якова Шехтера - Авраам Кауфман - добирався до Умані з Нью-Йорка понад 30 годин, але певен, що недарма: "Рош га-Шана для нас - це як судовий процес, де Бог вирішує, чи буде людина здоровою та успішною у новому році. Коли ти маєш такого заступника, як Рабі Нахман, - це варте навіть 30 годин у дорозі", - говорить Кауфман. Він приїздить до Умані 28 років поспіль. Уперше побував тут зі своїм батьком, тепер - із власними синами.

Як до хасидів ставляться жителі Умані

Напередодні свята хасиди запасаються продуктами. Дехто це робить у супермаркеті в "хасидському" кварталі, де вдосталь продуктів з Ізраїлю, але ціни "кусаються": пачка сосисок коштує 600 гривень, 200 грамів вершкового масла, виготовленого на Вінниччині, - 280 гривень, а упаковка з чотирьох помідорів - 100 гривень. Чимало паломників рушають на закупи до уманського ринку. "Купують лимони, виноград, гранати, - розповідає продавчиня Катерина. - Беруть мало і хочуть менші ціни - торгуються".

Хасиди влаштовують свято і на ринку: співають, танцюють і кричать. "Наші люди більш освічені", - коментує продавець Роман. Він зізнається, що особливого виторгу з хасидів не має, але почувається некомфортно. Ще кілька продавчинь обурюються бучним святкуванням під час війни в Україні.

Хоча хасиди більшість часу проводять у "хасидському" кварталі, їхня присутність для міста помітна, адже населення Умані на кілька тижнів збільшується майже наполовину. Більшість жителів до цього звикли. "Це можливість заробити, бо більше нема де", - додає Світлана, яка після закриття дитячого садочка, де вона працювала кухаркою, знайшла роботу в їдальні однієї з синагог.

Трагічна історія Умані

Хасиди вважають Умань святою землею з давньою і трагічною історією. Їхній наставник Рабі Нахман заповідав поховати себе в цьому місті, аби бути ближче до мучеників - тисяч євреїв, убитих в Умані у 1768 році під час Коліївщини - гайдамацького повстання проти свавілля шляхти. Нині неподалік "хасидського" кварталу в Умані височіє пам'ятник очільникам гайдамаків - Максиму Залізняку та Івану Гонті, повстання яких увінчалося розправами над католиками та євреями.

Що хасиди думають про війну в Україні та Ізраїлі

Паломники в Умані не надто переймаються війною. Більшість зізнається, що не ходить в укриття під час повітряних тривог. "Коли сюди востаннє щось "прилітало"? - з усмішкою запитує паломник зі США Авраам. - Які шанси, що ракета впаде саме на мене?"

Лікар швидкої допомоги Урі, який приїхав з Ізраїлю працювати в мобільному медичному пункті у "хасидському" кварталі, обурюється питанню про те, чи не боїться він обстрілів: "Ви говорите з тим, у кого обстріли два-три рази на тиждень. Ви нам розповідатимете про обстріли?" "Вони бояться лише Бога", - додає Анастасія Баришнікова з Міжнародного фонду імені Рабі Нахмана.

Хасиди, у яких DW запитувала про ставлення до війни в Україні, не втомлюються дякувати за можливість приїхати до Умані та запевняють, що моляться за перемогу України. "Через те, що в Ізраїлі війна, ми розуміємо український народ. Ми відчуваємо те саме, що відчувають українці", - говорить паломник з Ізраїлю, який не назвав свого імені.

Більшість ортодоксальних юдеїв, зокрема й хасиди, не працюють і не служать в армії, що є причиною запеклих дебатів в Ізраїлі. Довгий час їх було звільнено від служби в армії. Але у червні 2024 року, через більш ніж пів року після початку воєнної операції Ізраїлю, розпочатої у відповідь на напад ХАМАСу, Верховний суд Ізраїлю постановив, що вони підлягають обов'язковому призову. Утім, досі частка ортодоксальних віруючих в армії Ізраїлю залишається незначною.

Паломник Натан з Ізраїлю пояснює: глибоко віруючі хасиди, як і він сам, увесь свій час присвячують вивченню релігійних текстів. За словами Натана, він хотів би, аби якомога швидше було звільнено заручників, яких утримує ХАМАС, і війна закінчилася миром.

Цьогорічне святкування Рош га-Шана минає без інцидентів та конфліктів. Квартал паломників оточено блокпостами. У місті працюють поліцейські з різних регіонів України. До самого "хасидського" кварталу заборонено проносити алкоголь, зброю й наркотики. Речник ізраїльської поліції Міхаель Зінгерман, який разом зі ще дев'ятьма поліцейськими з Ізраїлю допомагає українським колегам патрулювати район паломництва, наголошує, що покарання за порушення суворі - аж до депортації й заборони на в'їзд до України. Для хасидів це може стати справжньою трагедією, адже приїжджати на могилу цадика Нахмана, згідно з віруванням, належить щороку. Більшість вірян, з якими спілкувалася DW, планують повертатися до Умані знову.