Хоча президент США Дональд Трамп начебто передумав анексувати Гренландію, його арктичний похід ще не завершено. Судячи з останніх заяв американського президента, він розраховує отримати карт-бланш на військову присутність на арктичному острові і доступ до його природних ресурсів - "без обмежень і без термінів".

Вимагаючи передати і продати Гренландію США, Трамп лякав Данію, до складу якої входить острів, та інших союзників по НАТО погрозами з боку Росії і Китаю, зокрема військовими. "Китай і Росія хочуть отримати Гренландію, і Данія нічого не зможе з цим зробити", - заявляв глава Білого дому ще кілька днів тому.

Ці заяви можуть бути наслідком помилок або проявом лукавства, але до реальності вони мають мало спільного. Китай справді розвиває співпрацю з Росією в Арктиці, але складається вона непросто і з Гренландією ніяк не пов'язана, вказують експерти, яких опитала DW.

Які інтереси Китай переслідує в Арктиці

Китай чітко сформулював свої інтереси в Арктиці 2018 року - у документі під назвою "Біла книга з арктичної політики". У ньому Пекін назвав ресурси регіону надбанням людства, у такий спосіб обґрунтувавши своє право на участь у їх освоєнні, а також оголосив себе "приарктичною державою".

При цьому працювати за Полярним колом Китай почав ще раніше. Він діяв як самостійно - насамперед через наукові проєкти, - так і намагався налагодити співпрацю з країнами так званої "арктичної п'ятірки" - Данією, Канадою, Норвегією, Росією та США. Однак проривних результатів ці спроби досі не дали.

"Китайські експерти, з якими я спілкувався, безумовно, зацікавлені в ширшому арктичному партнерстві, але скандинавські країни і Канада відхиляють китайські інвестиційні проєкти з міркувань безпеки", - вказує старший аналітик американського Інституту Арктики (The Arctic Institute) Павел Девяткін.

Єдиний великий спільний проєкт у Китаю - з Росією. Це "Арктик СПГ-2", в якому у китайських компаній є частки. Газ із цього проєкту постачають до Китаю, попри міжнародні санкції.

Крім цього Китай співпрацює з Росією у військовій сфері. Інтенсивність цієї співпраці останніми роками зросла - і це турбує не лише Дональда Трампа. З ним у цьому питанні згоден генеральний секретар НАТО Марк Рютте. Однак поки що йдеться про не надто масштабні навчання - наприклад, про спільне патрулювання у водах Північного Льодовитого океану, - а не про щось більше.

Як Китай намагався інвестувати в Гренландії - і чому нічого не вийшло

Заяви Дональда Трампа мали б під собою певне підґрунтя, якби він використовував у них минулий час. Китай зробив низку спроб інвестувати в проєкти в Гренландії, однак до моменту, коли американський президент занепокоївся безпекою острова, всі вони давно були згорнуті.

Отримавши самоврядування 2009 року, Гренландія спробувала залучити китайські інвестиції в гірничодобувний сектор (острів має колосальні запаси корисних копалин), проте жоден із проєктів так і не запустили.

Причини в кожному випадку були різними, зазначає в розмові з DW аналітик Шведського національного центру з вивчення Китаю Патрік Андерссон. Від видобутку цинку в районі фіорду Цитронен відмовилися через технічні та логістичні труднощі. Залізорудний проєкт "Ісуа" поховала несприятлива цінова кон'юнктура. Від видобутку рідкісноземельних металів і урану у Кванеф'єлді довелося відмовитися під тиском місцевих жителів.

Крім того, Китай мав намір інвестувати в гренландську інфраструктуру, однак і тут проєкти не реалізувалися через протидію з боку Данії та США, продовжує Андерссон. Китайську державну компанію фактично витіснили з тендера на розширення злітно-посадкових смуг після того, як Данія взяла на себе фінансування значної частини проєкту. А спробу гонконгської компанії придбати колишню данську військово-морську базу заблокувало пряме втручання данської влади, яка діяла під тиском Вашингтона.

"Будь-які істотні китайські інвестиції в Гренландії в найближчому майбутньому є вкрай малоймовірними - особливо в інфраструктуру і видобуток стратегічно важливих корисних копалин, - підсумовує співрозмовник DW. - Це пов'язано як із високими геополітичними ризиками для китайських компаній, які підштовхують їх шукати можливості в інших регіонах, так і з жорсткою протидією з боку США і Данії".

Як розвивається співпраця Китаю та Росії в Арктиці

Загроза активізації співпраці Китаю з Росією поки що теж виглядає дещо перебільшеною. "Воно зростає, але не так драматично, як можна подумати, - констатує Павел Девяткін з Інституту Арктики. - Країни уклали офіційні угоди щодо Північного морського шляху, обсяги вантажоперевезень ним збільшилися, але все складніше, ніж пишуть у заголовках: Росія неохоче надає Китаю повний доступ".

Тіснішій співпраці, зокрема, заважає принципова різниця в підходах. Якщо Китай розглядає Арктику як спільне надбання людства, то Росія у своїх "Основах державної політики в Арктиці на період до 2035 року" робить фокус на "забезпеченні суверенітету і територіальної цілісності".

Військова ескалація в регіоні справді має місце, визнає Девяткін, але застерігає, що це "класична спіраль дія-протидія: НАТО значно розширився, до альянсу приєдналися Фінляндія і Швеція, проводяться великі навчання - Росія сприймає це як загрозу і відповідає нарощуванням сил і власними діями".

Якщо США посилять військову присутність у регіоні, з боку Росії та Китаю, на думку експерта, послідують кроки у відповідь - "більше спільних патрулювань і польотів бомбардувальників, більше демонстрацій сили без переходу до прямого конфлікту".