За рік і дев'ять місяців після початку повномасштабного вторгнення в Україну і таких самих повномасштабних репресій проти інакодумців у РФ російський антивоєнний рух живий. Більш того - він діє і консолідується. Про це свідчить Конгрес антивоєнних активістів, які в закритому режимі зібралися в Брюсселі наприкінці листопада. "Якщо ми чогось не бачимо, це не означає, що його немає", - так розпочала свій виступ одна з модераторок, голова Центру незалежних соціальних досліджень у Берліні Елена Штайн (Elena Stein). 

Анонімність антивоєнного конгресу і протокол безпеки 

Це вже другий Конгрес антивоєнних ініціатив - попередній відбувся в грудні 2022 року в Берліні, за набагато менш таємних умов. Наприклад, там ще можна було знімати відеосюжети - чим і скористалася тоді DW. Цього разу, згідно з протоколом безпеки, у журналістів не було такої можливості, як і не можна було робити фото та аудіозаписи. Крім того, організатори попросили нічого не публікувати в ЗМІ і не постити в соцмережах, доки останній учасник не залишить Брюссель. Та й про місце проведення повідомили незадовго до початку на умовах нерозголошення. У самому приміщенні виникла незвична для бельгійців ситуація, коли на прохання учасників їм довелося прибрати з туалетів усі відкриті флакони з парфумами-ароматизаторами, які в контексті отруєнь росіян за кордоном викликали якщо не підозру, то, щонайменше, нервову реакцію і "дискомфорт", як описав це хтось із присутніх. 

Мета непублічного конгресу - зібрати понад 250 громадянських ініціатив, що опікуються гуманітарною допомогою та антивоєнною діяльністю. Серед них, наприклад, Феміністський антивоєнний опір, ініціатива з евакуації засуджених за політичними статтями "Вывожук", Рух свідомих відмовників від військової служби в Росії (ДСО), правозахисники російської спільноти ЛГБТ+, опозиційні об'єднання представників корінних народів РФ, спільноти ліберальних росіян у різних європейських країнах, нобелівський лауреат "Центр громадянських свобод" та інші партнери з України. Прізвища багатьох учасників і назви організацій також із міркувань безпеки попросили не згадувати, деякі не представлялися навіть на форумі. 

Російський антивоєнний рух без лідера

Анонімно чи ні, учасники мали змогу презентувати свою роботу, обговорити стратегії та шляхи співпраці, а також налагодити зв'язки з інституціями ЄС та його країнами-учасницями. Сам Європейський Союз, а також МЗС Німеччини надали підтримку в проведенні конгресу, влаштованого Платформою громадянських, антивоєнних і гуманітарних ініціатив. "Це зустріч без конкретного політичного лідера, що відрізняє конгрес і платформу від інших антивоєнних об'єднань навколо видатних політичних фігур", - пояснили організатори. На конгресі відсутні ієрархії, а спілкування і робота вибудовуються за принципом горизонтальності та активної взаємодії учасників одне з одним. 

Завдяки такому формату співпраця між антивоєнними ініціативами та проєктами набирає обертів, каже Елена Штайн. "Останній день конгресу, який був присвячений роботі всередині спільноти, показав, наскільки згуртовано учасники та учасниці групуються за запитами і темами, а не просто просувають свою ініціативу", - зазначила вона. 

Плюралізм - ключ до демократії в Росії

Тільки через плюралізм можливий шлях до демократії в Росії, вважають учасники панелі про дилеми співпраці європейських інституцій з російськими демократичними гравцями. На побудову демократії в Росії знадобляться десятки років, "а досягти плюралізму вдасться набагато швидше", переконана політологиня з Центру східних досліджень у Варшаві Марія Доманська. Один із прикладів такого плюралізму - це якраз різноманіття російської опозиції, причому постановка питання про її єдиного лідера в принципі неправильна, показало опитування серед делегатів конгресу. 

У ЄС узагалі мало хто вважає, що демократія в Росії можлива, зізнався депутат Європейського парламенту і його доповідач щодо Росії Андрюс Кубілюс. За його словами, у Європарламенті чотири депутати, включно з ним самим, вірять у російську демократію - їх називають Gang of Four, як англійську панк-групу минулого століття. "Ви переконуєте західну спільноту в тому, що демократія в Росії можлива, - сказав він, звертаючись до активістів. - Але Путін уже досить успішно переконав їх у зворотному".  

При цьому обидва доповідачі зійшлися на думці, що на Заході немає готовності до демократичних змін у Росії. За словами Кубілюса, у Брюсселі побоюються, що в разі перемоги України у війні до влади в Росії прийде "воскреслий Пригожин" або хтось "йому подібний". 

Євродепутат поставив завдання перед учасниками європейсько-російського діалогу: кожна сторона має зрозуміти, чого вона хоче досягти. "Інтерес ЄС має бути практичний, можна навіть сказати егоїстичний: ми хочемо жити в мирі, нам потрібен стійкий мир на континенті, - сказав він. - А це можливо тільки за умови трансформації Росії в демократичну країну, тому що демократії одна з одною не воюють".

Європейські партнери зміцнять спільну роботу з росіянами. Наприклад, як повідомив Кубілюс, у ЄС може зʼявитися спеціальний уповноважений у справах росіян у вигнанні, разом з яким створюватиметься європейська стратегія щодо російського громадянського суспільства і демократичних сил за кордоном і всередині Росії.

Що взагалі ще можна зробити всередині Росії

На форумі відбулася відкрита розмова між активістами, які приїхали з Росії, і тими, хто хоче їх підтримати з-за кордону. Співрозмовники дійшли висновку: активістів у РФ так багато, що держава не в змозі придушити їх усіх, тому є сфери, де ще можна працювати, - наприклад, екологія, освіта, права жінок, деколонізація. 30 листопада з цього короткого переліку зникла сфера боротьби за права спільноти ЛГБТ+.

"Тема виборів, як і раніше, є платформою для активізму", - зазначила модератор Елена Штайн. Наприклад, агітація за списки незалежних кандидатів на муніципальних і місцевих виборах, а тепер і на майбутніх президентських. Вона закликала не знецінювати громадянський активізм, якщо він не зосереджений на антивоєнній діяльності. Такі спільноти "мають право на існування і потребують підтримки", наголосили учасники дискусії. 

Проте в Росії, як і раніше, діють НКО, які допомагають свідомим відмовникам від військової служби. Вони консультують призовників, супроводжують у разі звернення до суду, організовують групи підтримки, проводять соціологічні дослідження. Є служби психологічної підтримки для росіян з антивоєнною позицією, активістів, сімей мобілізованих. 

Дослідниця з Берліна підкреслила, що портрет російського активіста та активістки змінився. Нові активісти не мають досвіду попереднього покоління, тому їх необхідно інтегрувати в уже сформовані активістські спільноти як у Росії, так і за кордоном. 

Як громадянське суспільство в Росії може допомогти Україні

Росія несе відповідальність за ситуацію, пов'язану з порушеннями прав людини на окупованих нею територіях України, констатував конгрес. Завдання його учасників - розробити спільний план на повоєнний період, щоб забезпечити справедливість і "підготувати ґрунт для мирного співіснування різних громад". 

Крім того, делегати окреслили сфери, в яких російське та українське громадянське суспільство вже зараз можуть разом розв'язувати проблеми, - це пошук депортованих з України дітей та дорослих, гуманітарна допомога українцям, вивезеним до російського полону та кинутим до в'язниць, підтримка в поверненні українських громадян на батьківщину. 

Так, наприклад, існує двостороння група, яка співпрацює щодо пошуку українських дітей і полонених у Росії, каже в інтерв'ю DW Олександра Романцова виконавча директорка українського "Центру громадянських свобод" . "Це така робота, яку без людей, які живуть на території РФ і мають голос, ліцензію адвоката, соціальну підтримку, розуміють, як це все працює, ніяк не зробиш", - наголосила вона.

Українці, які брали участь у дискусії, вказували, що росіяни мають доступ до окупованих територій і можуть якщо не запобігати порушенням прав людини і воєнним злочинам, то, принаймні, документувати їх для майбутнього правосуддя і передавати інформацію українським і зарубіжним партнерам. Крім того, активісти розробляють спільну стратегію протидії російській держпропаганді на окупованих РФ територіях України. 

Оксана, одна з небагатьох українок на форумі, закликала росіян інформувати солдатів армії РФ про те, що таке воєнні злочини і яка за них може бути відповідальність. "Щоб він враховував, що через якихось двадцять-тридцять років десь у Туреччині під час відпустки з онуками за ним все одно можуть прийти", - сказала Оксана. 

І українців, і росіян, і всіх інших учасників антивоєнного конгресу об'єднують спільні цінності, резюмувала Олександра Романцова. "Воювати за свої права потрібно не маленькими групами, а цілими рухами. Тому так важливо те, що тут відбувається, - і консолідація, і обговорення, і навіть суперечки. Тому що це об'єднує людей у рух, а рух може змінити ситуацію. Я в це вірю", - сказала вона. А Андрюс Кубілюс побажав, щоб у 2024 році антивоєнний конгрес зібрався в Москві.