30 вересня 2015 року Росія оголосила про військову операцію в Сирії, метою якої президент Володимир Путін назвав боротьбу з терористичною організацією "Ісламська держава" (ІД). Це стало наймасштабнішою та найдовшою операцією російських військових поза межами Росії з моменту розпаду СРСР. Від початку було оголошено лише про застосування авіації для підтримки сирійської армії. Наземні сили були задіяні в меншому обсязі - у вигляді спецпризначенців та - під кінець кампанії - військової поліції. Також були повідомлення про приватні парамілітарні структури, зокрема ПВК Вагнера. Опитані DW експерти вважають, що Москві вдалося досягти основних цілей у Сирії, хоча в їхній оцінці вони розходяться.

Перемога над ІД та збереження Асада при владі

Григорій Лук'янов, експерт Російської ради міжнародних справ та доцент Вищої школи економіки в Москві вважає, що головною метою операції в Сирії була боротьба з тероризмом, як про це заявив президент Путін, і ця мета досягнута. "Це перемога над ІД", - каже Лук'янов. Він порівнює допомогу, яку Росія надала Сирії, з допомогою США Іраку: "Був зупинений проєкт, який ставив під сумнів всі державні кордони в регіоні".

Читайте також: 20 років правління Башара Асада: шлях від символу надії до диктатора

Крім того, Лук'янов зазначив, що без російської участі в Сирії "не було б такої держави і не було б президента Башара Асада на чолі цієї держави". Початку російської операції передувало звернення Асада по допомогу. При цьому Лук'янов зазначає, що швидко скінчити війну Москві не вдалося.

Експерт берлінського Фонду "Наука та політика" (SWP) Маркус Кайм (Markus Kaim) також вважає, що Росія досягла в Сирії поставлених цілей, але самі ці цілі він бачить по-іншому. "Першою метою було повернення Росії на Близький Схід, звідки вона пішла як впливова сила після розпаду СРСР. Зараз Росія повернулася, і ми бачимо це не лише в Сирії, але й у Лівії - без Росії не обійтися".

Другою метою Кайм називає відвернення того, що в Росії, за його словами, сприймають як "нелегітимну революцію по сусідству" - спроба озброєної опозиції скинути Асада. Росія допомогла запобігти цій спробі, констатує Кайм, нагадуючи, що восени 2015 року уряд Сирії перебував на межі військової поразки: "Ми очікували падіння режиму впродовж кількох тижнів".

Читайте також: Війна в Сирії: армії Асада, Росії та ісламістам закидають воєнні злочини

Нарешті, третя мета, якої, на думку німецького експерта, Росія досягла в Сирії, - довести, що вона "здатна проводити військові операції на кшталт експедицій", тобто поодаль від своєї території. "Були успішно протестовані багато нових військових систем", - зазначає Кайм. Російське керівництво неодноразово заявляло, що в Сирії випробовують сучасну зброю. Серед іншого відомо, що там був випробуваний новий танк Т-14 "Армата" і нові системи для військової авіації.

Дипломатичні дивіденди військової кампанії

Експерти погоджуються з тим, що сирійська кампанія посилила позиції Росії в регіоні. "Сирійський досвід, російська присутність у Сирії - камінь у фундаменті всієї російської політики на Близькому Сході та в Північній Африці", - каже Григорій Лук'янов. За його словами, це стосується і нових відносин Москви з країнами регіону, які визнали її як впливового гравця, і нових форматів комунікації, зокрема, астанинського, в межах якого Росія обговорює ситуацію в Сирії з Туреччиною та Іраном. У відносинах Москви та Анкари були періоди жорсткого протистояння, востаннє - на початку 2020 року, коли загострилася ситуація в Ідлібі та загинули турецькі військові. Тим не менш, сторонам вдалося домовитися.

"Росії вдалося трансформувати військовий вплив на політичний", - зазначає Маркус Кайм з SWP. Він вважає, що "астанинський формат" щодо повоєнного устрою Сирії став "дієвою альтернативою" зусиллям в рамках ООН, які мають схожі цілі.

Тим не менш, дипломатичні дивіденди обмежені регіоном Близького Сходу. На початку кампанії багато оглядачів вважало, що Росія намагається використати Сирію для прориву часткової міжнародної ізоляції після анексії Криму. Григорій Лук'янов вважає, що це "побічний результат, який не міг стати першопричиною".

Російський експерт вважає, що якщо у когось і були думки грати "на кількох дошках, і за рахунок можливих поступок на одному боці отримувати вигоду на іншому", то Сирія показала, що "ситуація не настільки проста". "Успіхи на сирійському напрямку не дали серйозного просування на українському, і зараз ці два треки розділені, - каже Лук'янов. - Головне досягнення дипломатії - нові відносини з країнами регіону". Використати Сирію для врегулювання відносин Росії та Заходу, на його думку, не вдалося.

Ціна питання - не надто висока для Москви

Скільки коштувала та надалі коштує Росії операція в Сирія - точно не відомо. У російських ЗМІ на початку операції озвучувалася цифра - близько 1,7 мільйона євро на день. Військові втрати виявилися не настільки великими, щоб викликати невдоволення в суспільстві, як це було після введення радянських військ в Афганістан. "Афганський досвід було враховано", - вважає Лук'янов, зазначаючи, що "ціна питання загалом виявилася прийнятною".

Читайте також: Сирія - майданчик протистояння Ізраїлю та Ірану

Тим не менш, сирійська кампанія споживає ресурси Росії, а зовнішні фактори, як падіння світових цін на нафту та пандемія коронавірусної хвороби COVID-19, не дають можливості швидко відновити сирійську економіку, зазначає Лук'янов. Росія хотіла б залучити до відновлення Сирії Євросоюз, але Брюссель на це не йде, каже Маркус Кайм.

"З міжнародної або західної точки зору, гуманітарна ситуація в Сирії досі гнітюча", - констатує Кайм. Втрати серед цивільного населення, приміром, під час штурму Алеппо, стали предметом критики дій Росії на Заході. Москва тоді відкинула звинувачення.

Росія розширює авіабазу в Хмеймімі

Обидва експерти єдині в тому, що Росія не збирається іти з Сирії. Кайм упевнений, що Москва не хоче йти, вважаючи це форпостом свого впливу в регіоні. Більше того, Росія розширює свою територію та в серпні домовилася з Сирією про передачу додаткової ділянки землі та акваторії поруч зі своєю авіабазою в Хмеймімі - новим російським об'єктом поряд з пунктом ВМС в порту Тартус, який зберігся ще з радянських часів. Григорій Лук'янов вважає, що в осяжному майбутньому Росія навряд чи піде з Сирії, інакше, за його словами, "може не бути частини домовленостей", досягнутих із країнами регіону.