РФ відводить війська від України чи ні? Як реагують у НАТО
Юрій Шейко
18 лютого 2022 р.
Що думають у НАТО про відведення військ РФ від кордонів України? Чи зберігається загроза війни та які перспективи членства України в НАТО? Репортаж DW із засідання міністрів оборони країн Альянсу.
Реклама
Після кількох місяців нарощування військ біля кордонів України, Росія заявила про початок відведення частини солдатів і техніки. Але ні на Заході, ні в Києві поки цього не побачили. Напруження між Росією та Україною стало практично єдиною темою засідання міністрів оборони країни НАТО 16-17 лютого в Брюсселі, в якому взяв участь і глава оборонного відомства України Олексій Резніков.
Чи відводить Росія свої війська від кордонів України?
Одразу після заяв Росії про початок відведення, у НАТО заявили, що поки не побачили цього . Утім, миттєво відвести війська неможливо. Проте якщо у вівторок генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг говорив про обережний оптимізм з огляду на слова керівництва РФ про бажання вести дипломатичні переговори, то вже на підсумковій пресконференції у четвер він про оптимізм не згадав. "Попри твердження Москви, ми поки не побачили ознак відведення чи деескалації. Навпаки, виглядає так, що Росія продовжує нарощування", - зазначив він.
Міністр оборони США Ллойд Остін підтвердив, що "Росія продовжує нарощувати військову присутність уздовж кордонів України, включно і в Криму, в Білорусі та на Чорному морі". "Росія каже, що відводить деякі війська після завершення навчань. Але ми цього не бачимо. Навпаки, ми бачимо, що за останні кілька днів до понад 150 тисяч військових біля кордонів вони додали ще", - розповів він.
За словами Остіна, деякі з цих підрозділів ще наблизилися до українського кордону. Також вони здійснюють більше польотів бойових літаків і авіації підтримки. У США побачили, що РФ накопичує навіть запаси крові. "Не так давно я сам був солдатом. І я знаю, що такі речі не роблять без причини і їх тим більше не роблять, коли готуються зібратися та відправитися додому", - додав Остін.
Міністерка оборони Німеччини Крістіне Ламбрехт (Christine Lambrecht) назвала "незначним" відведення російських військ. "Які саме війська відводяться? Чи є це військові частини, які би були потрібні для нападу? Ми будемо за цим уважно спостерігати. Не можна очікувати, що це відбудеться за кілька годин, але мають бути дії, які би можна було довести і які би свідчили про деескалацію", - заявила Ламбрехт у інтерв'ю DW.
"Той факт, що танк завантажили на потяг і повезли у якомусь напрямку, не означає відведення військ. Це не справжня деескалація, бо цю техніку постійно рухають по колу", - пояснив Столтенберг. Він додав, що хоча кількість військ РФ біля кордонів України то зростає, то знижується, загальна тенденція з весни минулого року зберігається на нарощування. "У них (Росії. - Ред.) є достатньо військ і техніки, щоб почати повномасштабне вторгнення в Україну з мінімальним часом сповіщення або взагалі без такого", - додав генсек.
Обстріли на Донбасі як привід для нападу?
Тим часом ситуація на Донбасі різко загострилася 17 лютого. Київ заявив про обстріли, зокрема з застосуванням артилерії, на кількох десятках напрямів. У Станиці Луганській ціллю обстрілів став дитсадок. Бойовики ж, у свою чергу, звинуватили в обстрілах українських військових.
Столтенберг відмовився детально коментувати окремі повідомлення, але зауважив: "Ми занепокоєні, що Росія намагається створити привід для збройного нападу на Україну".
НАТО й Україна закликають Росію до дипломатії
Міністри оборони Альянсу на засіданні зробили окрему заяву, де "найрішучіше" закликали Росію обрати шлях дипломатії та відвести війська від України. У НАТО готові говорити на всіх майданчиках, включно з Радою НАТО-Росія та ОБСЄ.
Що стосується перспективи членства України в НАТО, то на засіданні наголосили, що Альянс не може обговорювати вимогу відмовити Києву в праві прагнути стати його членом. Але при цьому деякі країни недвозначно натякають, що поки не планують приймати Україну. "Кожен має розуміти, що членство у НАТО передбачає певні передумови, що є процедура, яка потребує часу", - заявила Ламбрехт, додавши, що Україна поки не відповідає цим умовам.
Глава місії України при НАТО Наталія Галібаренко наголосила, що Київ прагне до дипломатичного вирішення. "Ніхто не хоче кровопролитної війни. Ми сподіваємося, що у Москві здоровий глузд візьме гору", - зазначила дипломатка. Через напружену ситуацію міністр Резніков не приїхав до Брюсселя, а підключився до засідання захищеним відеозв'язком. Тому з журналістами спілкувалася Галібаренко. Вона додала, що Україна готується до всіх варіантів, "навіть до найгіршого".
Реклама
НАТО укріплює свій східний фланг у відповідь на дії Росії
Москва вимагає від США вивести свої війська з країн Східної Європи. "Пан Путін говорить, що не хоче сильного НАТО на своєму західному фланзі. Але саме цього він і домігся", - зауважив Остін. 16 лютого міністри оборони вирішили "розробити варіанти" подальшого посилення оборони НАТО. Ідеться про створення нових бойових груп у Центральній, Східній і Південно-Східній Європі.
Як відомо, у відповідь на анексію Росією українського Криму та початок війни на Донбасі, НАТО з 2016 року розмістило на ротаційній основі чотири бойові групи у країнах Балтії та Польщі - загалом близько 5000 солдатів. А у 2022-му, у відповідь на нарощування Росією військ біля кордонів України, цю присутність почали посилювати. На прохання Вільнюса, Німеччина відрядила до Литви понад 350 солдатів з близько 100 одиницями техніки. А США спрямували до Польщі більше 3000 військових.
Якими будуть нові підкріплення? Точно відомо лише про плани нової бойової групи в Румунії. Франція вже запропонувала очолити її. За словами Столтенберга, військові Альянсу представлять конкретні варіанти протягом тижнів. Однак Ламбрехт заявила, що не хоче поспішати з остаточним рішенням. Вона очікує, що його ухвалять на саміті НАТО в Мадриді у червні.
Столтенберг про НАТО-Росія, загрозу РФ і допомогу Україні
04:49
Коротка історія російсько-українського протистояння
Конфлікт Росії та України сягає корінням в історію. Його суть - Кремль не визнає незалежності України. DW нагадує про ключові події новітньої історії, що передували загостренню ситуації між країнами.
Фото: DW
Розпад Радянського Союзу і створення СНД
У грудні 1991 року Україна разом із Росією та Білоруссю закріпила розпад СРСР. Москва, очевидно, розраховувала зберегти вплив за допомогою СНД та постачання дешевого газу. Але вийшло інакше. РФ та Білорусь створили союзну державу, Україна дедалі частіше дивилася на Захід. На фото - Леонід Кравчук, Нурсултан Назарбаєв, Борис Єльцин і Станіслав Шушкевич під час офіційного заснування СНД в Алмати.
Фото: dpa/picture-alliance
Спадок СРСР та Будапештський меморандум
Україна успадкувала від СРСР майже мільйонну армію та третій у світі ядерний арсенал. Від ракет Київ відмовився, передавши їх Росії в обмін на економічну допомогу та гарантії безпеки (Будапештський меморандум 1994 року). Поки Захід не відповідав Києву взаємністю і не збирався інтегрувати її до своєї структури, реакція РФ виглядала стриманою.
Фото: David Brauchli/AP Photo/picture alliance
Росія визнає кордони України з Кримом
Пострілів не було, якщо не брати до уваги інцидент зі стріляниною у повітря 1992 року, коли сторожовий корабель ЧФ підняв прапор України і пішов із Севастополя до Одеси. Росія перші 10 років була слабка економічно, а чеченські війни забирали ресурси. Розділивши Чорноморський флот і підписавши у 1997 році "Великий договір", РФ визнала кордони України, включаючи Крим. На фото: Севастополь, 1992 рік.
Фото: Sergei Supinsky/dpa/picture alliance
Тріщини в радянській дружбі: конфлікт навколо Тузли
Перша велика дипломатична криза між Москвою та Києвом відбулася за президенства Володимира Путіна. Восени 2003 року РФ раптово почала будувати дамбу в Керченській протоці в напрямку українського острова Тузла. Київ сприйняв це як спробу переділу кордонів. Конфлікт було вирішено після особистої зустрічі президентів. Будівництво припинили, але задекларована дружба двох країн отримала перші тріщини.
Фото: Valeriy Solovyov/dpa/picture-alliance
Помаранчева революція
На виборах президента України 2004 року РФ активно підтримала проросійського кандидата Віктора Януковича, але "помаранчева революція" не допустила його перемоги на тлі звинувачень у фальсифікації. Президентом став прозахідний Віктор Ющенко. Його перемога стала відправною точкою до політичних змін у РФ. Вони спрямовані на недопущення того, що в Москві називають "кольоровими революціями".
Фото: Sergey Dolzhenko/picture-alliance/dpa
Перекриття газового крану у 2000-х
За часів президентства Ющенка РФ двічі перекривала Україні газовий кран - у 2006 та 2009 роках, що призвело до перебоїв транзитних поставок до Європи.
На фото 2009 рік: співробітник "Газпрому" на газовимірювальній станції "Суджа", за 200 метрів від українського кордону, Курська область, РФ.
Фото: Maxim Shipenkov/dpa/picture alliance
Обіцянки членства у НАТО
Ключова подія сталася у 2008 році. На саміті НАТО в Бухаресті президент США Джордж Буш спробував надати Україні та Грузії План дій з підготовки членства в альянсі (ПДЧ). Путін різко виступив проти, Москва дала зрозуміти, що не визнає повністю незалежність України. У результаті ФРН та Франція заблокували план Буша. Україні та Грузії, було обіцяно членство в НАТО, але без дати.
Фото: Vladimir Rodionov/dpa/picture-alliance
Курс України на Євросоюз
Оскільки швидко просунутися до НАТО не вдалося, Київ взяв курс на економічну інтеграцію з ЄС. Влітку 2013 року, за кілька місяців до можливого підписання угоди про асоціацію з ЄС, РФ почала тиск, майже перекривши на кордоні експорт з України. Уряд Януковича заявив про призупинення підготовки до підписання угоди. Це викликало масові протести в Україні, Янукович у 2014 році втік до Росії.
Фото: Getty Images
Анексія Криму
У Києві виник вакуум влади, у березні 2014 року Росія анексувала Крим. Це було поворотним моментом, початком неоголошеної війни. На фото: російські військові в Криму (Сімферополь, березень 2014 року).
Фото: Filippo Monteforte/AFP/Getty Images
Війна на Донбасі
Одночасно російські та місцеві напіввоєнні структури дали поштовх сепаратизму, були проголошені "народні республіки" в Донецьку та Луганську, якими керували люди, що приїхали з РФ, у формі без розпізнавальних знаків. Київ реагував повільно, чекав на президентські вибори наприкінці травня й лише потім зважився на масштабне застосування сили. На фото: танк бойовиків у Донецьку, 2015 рік.
Фото: REUTERS/Maxim Shemetov
Поява "нормандського формату"
На початку червня 2014 року у Франції на заходах з нагоди 70-х роковин висадки союзників у Нормандії новообраний президент України Петро Порошенко вперше зустрівся з російським колегою Путіним за посередництва лідерів Німеччини та Франції. Так виник "нормандський формат".
Фото: Bundesregierung/Bergmann/dpa
"Іловайський котел"
Улітку 2014-го українська армія почала тіснити сепаратистів, але наприкінці серпня Росія, як стверджує Київ, масштабно застосувала на Донбасі свою армію. Москва це заперечує. Українські сили зазнали поразки під Іловайськом, що стало піком конфлікту. Активні бойові дії по всій лінії фронту закінчилася підписанням у вересні в Мінську угоди про припинення вогню, яка була швидко порушена.
Фото: Reuters
Позиційна війна триває
На початку 2015 року сепаратисти перейшли у широкий наступ. Київ знову звинуватив Москву у застосуванні армії без розпізнавальних знаків, РФ знову все заперечувала. Українські сили зазнали поразки в районі вузлового міста Дебальцеве, яке їм довелося поспіхом залишити. Тоді за посередництва ФРН та Франції було підписано Мінськ-2. Жоден з його пунктів повністю не виконаний.
Фото: Andriy Andriyenko/AP/dpa/picture alliance
Скупчення військ на кордоні
У 2021 році трапилося нове загострення. Росія двічі скупчує свої війська біля західних кордонів: навесні та восени. Українська та західна розвідки повідомляють про загрозу можливого вторгнення РФ в Україну. Аби розрядити обстановку, на Заході пройшла низка міжнародних переговорів. Однак РФ вимагає гарантій невступу України в НАТО і дає знати, що поки відводити війська вона не збирається.