Попри заяви місцевої влади про скорочення закупівель російський лігроїн - вуглеводнева суміш, отримана з сирої нафти, яку використовують як сировину в нафтохімічній промисловості, а також для виробництва напівпровідників - і надалі надходить на Тайвань. Про це свідчать дані торгової статистики. 

З оприлюдненого у жовтні звіту гельсінського Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA) випливає, що Тайвань стає найбільшим у світі імпортером російського лігроїну. У підготовці цього звіту брали участь тайванський Фонд за права довкілля (ERF), німецька неурядова організація Urgewald, а також заснована у 1989 році в Калінінграді екологічна громадська організація "Екозахист!".

У першій половині 2025 року Тайвань "направив 1,7 мільярда доларів США у вигляді податкових надходжень до військового бюджету Путіна", - йдеться на сайті "Екозахист!". За підрахунками активістів, у першому півріччі 2025 року імпорт Тайванем лігроїну з Росії зріс у шість разів у порівнянні з 2022 роком.

Закупівля Тайванем російського лігроїну

За словами Сіарана Тайлера - експерта бельгійської компанії Kpler, що займається аналізом даних у сфері глобальної торгівлі, обсяг закупівель російського лігроїну Тайванем практично не скоротився, хоча влада цього азіатського острова і заявляла, що не збирається продовжувати відповідні договори.

Практично увесь обсяг лігроїну, що імпортується Тайванем, імпортує компанія Formosa Petrochemical Corporation (FPCC). За даними Kpler, обсяг закупівель цією тайванською фірмою лігроїну з Росії у листопаді та грудні минулого року залишався стабільним.

"Formosa не продовжуватиме закупівлі за новими терміновими контрактами, але, певно, вона не відмовляється від виконання вже укладених контрактів", - припустив Тайлер у розмові з DW. За прогнозами аналітика, на початку 2026 року обсяг імпорту російського лігроїну на Тайвань швидко скоротиться у міру закінчення річних і квартальних контрактів.

Один із авторів доповіді CREA Люк Вікенден також припустив у коментарі DW, що Formosa справді збирається скоротити свої закупівлі російського лігроїну.

Можлива залежність Тайваню від російських енергоресурсів

На самому острові звіт CREA викликав дискусію щодо можливої ​​залежності від Росії. При цьому тайванські законодавці висловили побоювання, що в майбутньому ця залежність може бути використана Пекіном проти Тайбею з огляду на тісні зв'язки Китаю з РФ.

Після публікації доповіді CREA Formosa опублікувала заяву про те, що як приватна компанія вона не зобов'язана наслідувати обмеження на закупівлю лігроїну в Росії, проте закликає трейдерів і постачальників "дотримуватися міжнародних санкцій". За твердженням компанії, вона закуповувала великі обсяги російської нафти через "глобальну кон'юнктуру ринку". "Це результат виключно ситуації на ринку, а не навмисна зміна стратегії закупівель", - наголошували в компанії.

Старший аналітик урядового аналітичного центру Chung-Hua Institution for Economic Research у Тайбеї Чжен Жуйхе у коментарі DW також закликав розглядати закупівлі російського лігроїну компанією Formosa саме у цьому контексті. "Базуючись на принципі вільної торгівлі, уряди не можуть втручатися у комерційну діяльність приватних компаній", - аргументував він.

Пізніше міністр економіки Тайваню Гун Мін-Сінь заявив тайванським ЗМІ, що контракти Formosa на закупівлю російського лігроїну скоро закінчуються і що компанія "погодилася не закуповувати російський лігроїн у майбутньому".

На думку співавтора звіту CREA Люка Вікендена, цей випадок демонструє можливості тиску на компанії, які продовжують купувати російські вуглеводні. "Це чітко демонструє, що при скоординованому тиску з боку громадських організацій та інших аналітичних центрів існує можливість домогтися реальних змін", - констатує він.

Імпорт Тайванем вугілля з Росії

Близько 97 відсотків енергії, необхідної Тайваню, виробляється за рахунок імпортованих ресурсів. Водночас, попри те що частка "зеленої енергетики" поступово зростає, понад 80 відсотків енергії, яку споживає острів, забезпечується за рахунок вугілля та скрапленого природного газу (СПГ).

Чжен Жуйхе з аналітичного центру Chung-Hua Institution for Economic Research вважає, що залежність Тайваню від імпортних джерел енергії означає "суттєві геополітичні ризики".

До аналогічних висновків доходять і автори звіту CREA. Аналізуючи залежність Тайваню від низки російських викопних видів палива, зокрема вугілля, вони вказують на ризики, які така залежність створює для його зовнішніх відносин, національної безпеки та стабільності ланцюгів постачання, особливо в напівпровідниковій промисловості.

У першому півріччі 2025 року Тайваню вдалося скоротити обсяги закупівель вугілля з Росії на 67 відсотків у порівнянні з першим півріччям 2024 року. Водночас після повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну імпорт російського вугілля до Тайваню неухильно зростав, зокрема через його доступнішу ціну. "Цілком природно, що Тайвань почав намагатися отримати якомога більше вигоди з імпорту дешевшого російського вугілля", - коментує Люк Вікенден.

За час війни РФ проти України  Тайвань фактично став п’ятим за величиною покупцем російського вугілля. Скорочення імпорту вугілля у 2025 році значною мірою було зумовлене діями тайванського уряду, коли такі державні компанії, як Taipower і Taiwan Cement Corporation, різко зменшили закупівлі вугілля з РФ.

Вікенден і далі висловлює занепокоєння тим, що приватні компанії Тайваню й досі купують вугілля в Росії, навіть якщо нині йдеться про відносно невеликі обсяги. Втім, за його словами, "ризик уже не є настільки масштабним".

Російські енергоносії для Тайваню: питання ціни

Окрім того Тайвань, як і раніше, імпортує з Росії невеликі обсяги СПГ. Однак загалом, за оцінками спостерігачів, сьогодні Тайбей вже не є таким уразливим перед Москвою чи Пекіном.

За словами Чжен Жуйхе, диверсифікація постачання енергоресурсів дуже важлива для Тайваню. Однак, враховуючи фактор витрат, ймовірність того, що Росія у тій чи іншій формі залишиться постачальником енергоресурсів на острів, завжди буде, констатує він.

"Хоча імпорт енергоресурсів із Росії зазнаватиме критики, у реальному житті необхідно враховувати такі чинники, як інфляція, навантаження на споживачів і конкурентоспроможність промисловості, - пояснює він. - Думаю, політикам дуже складно дотриматися тут балансу".

Санкції ЄС щодо російських нафтопродуктів

Зі свого боку Люк Вікенден називає Тайвань прикладом того, як можна скоротити обсяги закупівель енергоресурсів у Росії. Він також закликає Європейський Союз посилити тиск на Москву в цій сфері, зосередивши увагу, зокрема, на продуктах нафтопереробки.

Нещодавно ЄС посилив  санкції проти російських нафтопродуктів  і закликав трейдерів та компанії-оператори запровадити додаткові процедури контролю, аби унеможливити потрапляння на європейський ринок продукції, виготовленої з російської сирої нафти.

Особливу увагу, на думку Брюсселя, слід приділяти товарам, що надходять до ЄС із Туреччини, Китаю та Індії, оскільки останнім часом ці країни активно закуповують російську сиру нафту.

Утім, влада ЄС визнає, що в разі, якщо нафта виявляється змішаною, визначити її походження неможливо. Відповідно, "неможливо встановити походження всіх молекул сирої нафти, що імпортуються до ЄС".

Водночас, на думку Вікендена, формулювання та саме санкційне законодавство ЄС, що стосується прямих поставок нафтопродуктів, є недостатньо жорсткими. "Наразі під пильною увагою перебувають лише імпортери сирої нафти та експортери нафтопродуктів, наприклад, до країн ЄС", - критикує він.