24 лютого 2022 року сотні й тисячі автомобілів рухалися на Захід трасою М07, яка сполучає Київ і кордон з Польщею. Українці, передовсім жінки і діти, тікали від російських військ. Серед тих небагатьох, хто рухався у зворотному напрямку, був пожежник з німецького містечка Борна поблизу Лейпцига Стів М. Чоловік, який перебував у Німеччині, не вагаючись, скочив у свою "Шкоду", щойно дізнався про вторгнення російської армії в Україну і помчав до Києва рятувати дружину та її сина. Німець одружився з киянкою лише кількома тижнями раніше. Вона мала з сином приїхати до Німеччини у квітні, лише чекала на отримання мовного сертифіката.

Драматичну історію подружжя згодом переповіли німецькі ЗМІ. Те, що сталося зі Стівом М. дорогою до Києва, DW вдалося реконструювати з матеріалів провадження, яке розслідували спершу в Україні, а згодом і в Німеччині.

Постріли з засідки

Вранці 25 лютого 2022 року позаду були півтори тисячі кілометрів і доба майже без сну. Стів М. перебував за лічені кілометри від української столиці, коли його зупинили постріли окупантів на виїзді з Гостомеля. За даними українського слідства, російські військові стріляли, сховавшись у лісі на узбіччі "варшавки", як кияни називають трасу М07. "Постріли були як з автоматів, так і з кулеметів і навіть з гармати БТР. Вони стріляли з усіх засобів, які в них були", - розповів у розмові з DW Дмитро Сітар, заступник голови Печерської прокуратури Києва, яка розслідувала провадження щодо прицільного обстрілу цивільних у Гостомелі.

Злий збіг обставин: військові сховалися у лісі на узбіччі буквально за 15 хвилин до того, як чоловік проїхав повз них. На годиннику була 8:40. "Це було перше авто, розстріляне росіянами", - зазначає Сітар. Протягом наступних годин окупанти обстріляють ще більше десятка цивільних авто. "У кожному автомобілі можна було в середньому нарахувати 120-130 кульових отворів", - розповідає прокурор. Результат: п'ятеро загиблих, наймолодшими з яких була пара 2000 року народження, а також восьмеро поранених.

Читайте також: Залужний: ЗСУ свідомо дозволили збройним силам РФ підійти впритул до Києва

Записи камер спостереження як ключовий доказ

Російські війська зайняли позиції у лісі на околиці Гостомеля після того, як потрапили під щільний обстріл сил оборони Києва менш ніж за кілометр звідси. Рухаючись до столиці, окупанти не змогли перетнути річку Ірпінь - вночі міст було підірвано. "Можливо, це була помста", - припускає Сітар, відповідаючи на запитання DW про ймовірні мотиви російських військових, які обстрілювали цивільні авто. Прокурор говорить про холоднокровне й усвідомлене вбивство цивільних. "Не було попереджувальних пострілів, не було блок-постів для перевірки автомобілів. Була, вочевидь, команда стріляти на ураження по всіх автомобілях, які рухалися в їхньому напрямку", - каже прокурор.

Пів року потому, після відступу російських військ, слідству вдалося ідентифікувати учасників розстрілу. Спершу слідчі встановили підрозділ Росгвардії, до якого належали стрілки, - підрозділ Красноярського ОМОНу. Про це свідчили як покинуті документи окремих бійців, так і чимало інших доказів, таких як написи на ящиках до набоїв. "Вони залишили по собі чорні шоломи, щити, кийки, гумові набої. Повний захист - коліна, лікті. Це спецзасоби для розгону мирних демонстрацій. Вони думали, що вільно проїдуть Київщиною, заїдуть до Києва і все, що на них чекає, це боротьба з мирними мешканцями, які виступатимуть проти окупації", - припускає Дмитро Сітар. Прокурор координував багатомісячну роботу слідчих, які розслідували провадження за підозрою у воєнному злочині.

Портретні експертизи дозволили встановити особи п'ятьох підозрюваних стрілків - слідчі зіставили записи відеокамер зі знайденими фото "омонівців" у соцмережах і на сайтах російських силових відомств. Нині саме ці бійці в Україні є обвинуваченими в рамках заочного судового процесу. Позаду копітка робота - крім портретних експертиз, це ще й десятки балістичних, фототехнічних і судово-медичних експертиз. Важким виявився і збір даних від свідків і потерпілих. Адже багато з них невдовзі після тих страшних подій втекли від російських окупантів за кордон - до Німеччини та інших країн ЄС.

Співпраця з німецькими правоохоронцями

Серед перших потерпілих, яких вдалося ідентифікувати українському слідству, був Стів М. За номерами його покинутого понівеченого автомобіля з допомогою бази даних прикордонної служби встановили ім'я власника і звернулися до німецьких колег з проханням взяти його письмові свідчення. Того дня чоловік вижив. Отримавши осколкові поранення голови, він вибрався з авто і втік. Як розповідає Дмитро Сітар, російські війська намагалися поцілити навіть у тих, хто після розстрілу авто вижив і ховався у лісі. Стріляли, як зазначає слідчий, навіть по жінці, яка зупинилася, щоб допомогти одному з поранених. 

Коли місцеві побачили чоловіка з закривавленим обличчям на одній з вулиць Гостомеля, йому викликали швидку. Як після повернення до Німеччини Стів М. згодом розповів німецьким ЗМІ, через кілька днів він разом з лікарем, який лікував його у місцевій лікарні, втік з окупації на Вінничину, звідки той був родом. Туди ж невдовзі вдалося вибратися і дружині німця з сином.

На німця чекають у Києві

Два роки потому у Києві чекають на Стіва М., щоби він особисто дав свідчення в суді. Адже попри наявність у справі письмових свідчень потерпілих і свідків, українські суди враховують докази лише тоді, якщо свідки особисто виступають на процесі, зазначає Дмитро Сітар. Однак ще в грудні Стів. М. казав у розмові з виданням Bild, що не хоче знову їхати у країну, де йде війна. "Я не хочу знову наражати себе там на велику небезпеку", - зазначив він. Утім, раніше німець розповідав, що не шкодує, що в перші ж години повномасштабного вторгнення РФ поїхав рятувати дружину і прийомного сина. "Я і зараз скажу, що вчинив би так само, як я вчинив", - сказав він після повернення до Німеччини телеканалу NDR. 

Кримінальне провадження у Німеччині 

Тим часом, як повідомили DW у Федеральній прокуратурі в Карлсруе, у Німеччині торік також відкрили кримінальне провадження за підозрою у воєнному злочині за фактом розстрілів у Гостомелі. У відомстві відмовилися розкривати подробиці, вказавши лише, що одним із потерпілих є громадянин Німеччини. Про те, що потерпілим у німецькому провадженні є саме Стів М., у січні повідомив телеканал ZDF. Наприкінці грудня міністр юстиції Німеччини Марко Бушманн (Marco Buschmann) зазначив в інтерв'ю агенції dpa, що німецьким правоохоронцям відомі особи стрільців, які стріляли в цивільних у Гостомелі. "Якщо ми зможемо затримати злочинців, вони постануть перед судом", - наголосив міністр.

Читайте також: Збитки Гостомелю від війни оцінюють у 9,5 мільярда гривень

На відміну від України, заочний суд у Німеччині неможливий, пояснив у розмові з DW німецький експерт з міжнародного кримінального права Ґерд Ганкель (Gerd Hankel). Однак Ганкель вважає логічним, що саме події у Гостомелі лягли в основу першого німецького провадження щодо війни Росії проти України. "У цьому провадженні є не лише німецький потерпілий, що є для німецької громадськості логічним поясненням зусиль, яких докладає для розслідування Німеччина. Тут є і якісна доказова база, яка дає цій справі хороші перспективи в суді. Адже ніщо не було би гіршим для Німеччини, ніж взятися за справу зі слабкими доказами", - зазначає правник, який працює у Гамбурзькому інституті соціальних досліджень.

Ганкель прогнозує, що навіть попри наявність відеозаписів та інших доказів того, що російські військові стріляли в цивільних, які не мали жодного стосунку до бойових дій, доводити провину у воєнних злочинах - справа нелегка. "Якщо росіяни й постануть одного дня перед судом, це буде дуже важкий процес. Захист стверджуватиме, що у машинах вони побачили партизанів і взагалі вони приїхали боротися з "нацистами". Все це треба буде ретельно спростовувати", - зазначає юрист.

Більше, ніж символічний процес?

Росія, де, імовірно, перебувають підозрювані, не видає власних громадян. Чи можна говорити, що кримінальне провадження в Україні та Німеччині проти ОМОНівців з Красноярська - більше, ніж суто символічний крок? Ґерд Ганкель нагадує, що злочини проти людяності і воєнні злочини не мають терміну давності, тому виключати, що рано чи пізно російські військові опиняться на лаві підсудних у Німеччині, на його думку, не можна. Крім того, наголошує юрист, кожне провадження, в якому задокументовано злочини проти людяності і воєнні злочини, є вкрай важливим. Адже з кожного окремого нападу російських вояків на цивільне населення в Україні складається загальна картина систематичного терору, наголошує він.

У випадку провадження щодо нападу на Стіва М. та інших потерпілих у Гостомелі два роки тому без інтенсивної співпраці між Україною й Німеччиною розслідування навряд чи мало би успіх, відзначають слідчі й експерти. Ґерд Ганкель звертає увагу на ще один важливий аспект. "Важливо, щоби потерпілі отримали правові підстави домагатися від Росії компенсацій за скоєне. Для цього потрібно використовувати заморожені російські активи", - каже юрист. На його переконання, саме зібрані правоохоронцями докази систематичних злочинів російських військових проти цивільного населення можуть у майбутньому стати підставою для позовів щодо компенсацій.