Росія і Китай продовжують у ці дні спільні широкомасштабні військові навчання. Німецька газета Süddeutsche Zeitung з Мюнхена аналізує причини й наслідки маневрів під назвою „Мирна місія 2005”:

Демонстрація сили ще не означає, що така сила справді існує. Можливо, російському керівництву подобається трохи полякати маневрами американців. Можливо, в цьому є спільні інтереси з Китаєм, зважаючи на вплив США в Середній Азії. Але конкуренти не стають друзями так швидко. Росія побоюється посилення Китаю і розуміє, що навіть сибірські нафтодолари не допоможуть тягатися з КНР... Отже, танцюючи з драконом, ведмедю треба бути обережним, -

зауважує Süddeutsche Zeitung і дали пише:

Попри путінські ігри м’язами, російська армія перебуває в поганому стані й небезпечна в першу чергу для власних солдатів. Десятки новобранців щороку стають жертвами знущань своїх же старших товаришів. Надзвичайно небезпечні також непрофесіоналізм та застаріла техніка. Ще не забули операцію з порятунку підводного міні-човна, в якій ключову роль зіграли британці... На Північному Кавказі справи теж кепські. В Чечні армія досі не змогла взяти ситуацію під контроль, й нестабільність поширюється на сусідній Дагестан. Росія не зможе вирішити свої проблеми військовими засобами, але без професійної армії чимало проблем можуть загостритися. Ще кілька років тому Путін оголосив про створення меншої за чисельністю професійної армії, але реальних кроків було мало. Так, російські сили потребують модернізації, але лише грошима такої мети не досягти, - вважає Süddeutsche Zeitung.

До інших тем. У центрі уваги преси залишається ситуація на Близькому Сході, де Ізраїль завершує ліквідацію своїх поселень у секторі Газа. Швейцарська Neue Zürcher Zeitung налаштована дуже скептично:

Ані можливий катарсис ізраїльського суспільства, ані веселі танці палестинців не приховають того, що після ліквідації поселень євреї та араби не наблизилися до миру. Адже поки прем’єр-міністр Шарон розказує про те, що, звичайно, палестинці можуть самі контролювати кордон з Єгиптом, на Західному березі річки Йордан і навіть в історичному центрі Єрусалима зводяться нові поселення або розбудовуються старі. Хто займається таким деструктивним будівництвом, очевидно, не думає всерйоз про створення незалежної палестинської держави поруч з Ізраїлем. Тому сектор Газа залишається великою в’язницею, як його справедливо сприймають ті, хто там живе. Евакуація поселенців - не привід для святкування ані для палестинців, ані для ізраїльтян, - пише NZZ.

Британська газета The Guardian продовжує тему:

Лідер палестинців Махмуд Аббас не повинен робити якихось поступок у відповідь, але він має реагувати. Інакше ліквідація поселень була б не більше, ніж тактичний крок, який слугує лише інтересам Ізраїлю. В секторі Газа перед Аббасом стоять два головних завдання. Він має гарантувати, що палестинські бойовики не дадуть приводу для повернення ізраїльських збройних сил. Крім того він має почати відбудову зруйнованої економіки. Обидва завдання пов’язані між собою, бо добробут - ворог усякої войовничості. Обидва завдання буде складно реалізувати, і Аббас потребуватиме допомогу ззовні, в тому числі й від ізраїльтян, бо їм його успіх теж буде корисний, - вважає The Guardian.

На завершення - про Всесвітні зустрічі католицької молоді, що завершилися минулого тижня в Кельні, й на яких побував папа римський Бенедикт XVI. Швейцарська газета Tages-Anzeiger з Женеви пише:

Не варто забувати, кому так аплодували сотні тисяч юних католиків - чоловіку, який відхиляє аборти й презервативи, не вважає церкви протестантів за церкви і частіше говорить про послаблення релігії в Європі, ніж про голод у країнах „третього світу”. Аплодували духовному лідеру, який обіцяв вибачити молоді все, якщо вона прийде на його меси. Навряд чи це може зацікавити сучасну молодь, - вважає Tages-Anzeiger

Польське видання Rzeczpospolita порівнює нинішнього папу-німця з його попередником-поляком:

Папа побував на батьківщині, де він не відчуває себе вдома. Атмосфера візиту Бенедикта XVI ні в чому не нагадувала поїздки Івана Павла ІІ до Польщі. Німецький народ не чекав, затамувавши подих, на свого духовного лідера. Німецький католицизм відрізняється від польського... Мабуть, у жодній іншій католицькій країні кардинала Ратцингера не критикували так, як у Німеччині. Ця критика була відчутна й під час візиту до Кельна, - читаємо на сторінках Rzeczpospolita.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко