Більшість коментарів у німецькій пресі присвячена резолюції Ради Безпеки ООН щодо ядерної програми Північної Кореї. Коментатори доволі скептично оцінюють дієвість цього документа.

Але почнемо огляд статтею Томаса Урбана „Ветерани розділеної нації”, опублікованій у німецькому виданні Süddeutsche Zeitung:

Роками повторюється у середині жовтня в Україні та сама вистава: одночасно проходять два мітинги, віддалені один від одного якоюсь сотнею метрів. Кожен з виступаючих не пропустить нагоди облаяти учасників сусіднього заходу. Коли ж трапляється так, що обидві демонстрації зустрічаються, то складно уникнути бійки. Тоді вже вступає у справу міліція, котра арештовує порушників спокою. А варто зауважити, що мова йде про ветеранів, котрим вже за 70. Проте в побоїщах беруть участь головним чином молоді люди – активісти націоналістичних чи проросійських організацій, –

зазначає Süddeutsche Zeitung і продовжує:

Так сталося в Києві і минулих вихідних, де проходили демонстрації ветеранів УПА і Червоної армії. Колишні повстанці домагаються офіційного визнання, зрівняння їх у статусі із радянськими ветеранами і забезпечення їх відповідними пільгами. Президент Віктор Ющенко обіцяв це зробити ще півтора року тому. Утім, новий уряд під проводом Віктора Янукович не бажає реалізовувати цю обіцянку, –

підкреслює у своїй статті Томас Урбан і далі намагається з’ясувати суть конфлікту

Загалом же у цій суперечці йдеться не стільки про переказ державних коштів у пенсійний фонд, скільки про протистояння зросійщеної Східної України із Західною. Остання до Другої світової війни не була під пануванням Москви, а належала до Австрії чи до Польщі. Окрім того, Західна Україні формувалася під впливом католицизму. Там і нині більшість населення, наприклад Львівської області, належать до Греко-Католицької церкви. У Західній Україні УПА вела партизанську війну з радянським режимом аж до 50-х років. Там і досі ніхто не забув, як у повоєнні часи каральні загони НКВС винищили чи відправили до Сибіру сотні тисяч мешканців. Утім, на переконання російськомовних українців, УПА під час війни допомагала німецьким окупантам.

Таким поділом, на переконання автора статті у Süddeutsche Zeitung ще не раз скористаються недобросовісні політики, ведучи свої ігри:

Віктор Ющенко не раз закликав ветеранів обох армій до примирення. Також і відповідна історична комісія рекомендувала уряду урівняти в правах ветеранів. Але Янукович не зацікавлений у цьому. Він знає, що у Західній Україні його ненавидять. Водночас Східну Україну можна щоразу мобілізувати, спекулюючи на темі війни і колабораціонізму з німецькими окупантами. Водночас Ющенкові деякі східні українці закидають навіть прихильне ставлення до націонал-соціалізму, оскільки він захищає антирадянські елементи. І багато хто забуває, що він народився й виріс на здебільшого російськомовній півночі України і служив у Радянській армії. А його батько був полоненим нацистського табору Освенцім, – нагадує Süddeutsche Zeitung.

Перейдемо до іншої теми. Газета Frankfurter Rundschau вважає, що довга суперечка у Раді Безпеки ООН навколо ухвалення резолюції щодо Північної Кореї закінчилася практично безрезультатно, якщо оцінити беззубість відповідної резолюції:

Американський президент Буш, коментуючи резолюцію, заявляє про рішучі санкції проти Північної Кореї. Але, хто ретельніше вчитається в текст документу, той зрозуміє, що про рішучість світового співтовариства годі й говорити. Так, наприклад, не визначено жодного часового терміну для згортання північно-корейської атомної програми. А питання, чи можна вживати карних заходів у разі невиконання Пхеньяном вимог, так і залишилося відкритим, – підкреслює Frankfurter Rundschau.

Газета Kölner Stadt-Anzeiger вважає, що за нинішніх умов на кращу резолюцію годі було б розраховувати:

Можна погодитися з усією критикою резолюції щодо Північної Кореї. Але водночас слід поставити запитання: а що можна було б ще зробити? Пригрозити війною? Чи довести країну, де люди й так вмирають з голоду й холоду до остаточної руйнації? Правда полягає в тому, що жодна людина не знає як правильно відреагувати на загрозу, що походить з Північної Кореї. Політика твердої руки досі зазнавала такого самого фіаско, як і спроби вгамувати Пхеньян шляхом переговорів та фінансової допомоги. Резолюція ООН радше є ні до чого не зобов’язуючою відповіддю дипломатії на існуючу загрозу миру в цілому світі. Вирішенням проблеми вона аж ніяк не є – констатує Kölner Stadt-Anzeiger.

Огляд преси підготував Любомир Петренко