Сандра Гюллер народилася 30 квітня 1978 року в невеликому містечку Фрідріхрода у федеральній землі Тюрингія на території тодішньої Східної Німеччини. Завдяки шкільному театральному курсу та вчителю, який підтримав захоплення дівчинки театром, Сандра після закінчення школи подала документи до знаменитої Академії драматичного мистецтва імені Ернста Буша (Hochschule für Schauspielkunst Ernst Busch) в Берліні. На той час їй було лише 17 років.

Її злет до вершин німецького театрального світу був стрімким: у рік закінчення театральної школи у 2003 році Гюллер визнали найкращою молодою акторкою за результатами опитування критиків, проведеного німецьким журналом Theater Heute.

Навіть почавши зніматися в кіно, акторка завжди залишалася відданою театру. У перервах між ролями у кінороботах Гюллер завжди повертається на театральну сцену. Як і на початку своєї акторської кар'єри, вона залишається улюбленицею критиків: у 2010, 2013, 2019 та 2020 роках її було названо акторкою року за версією журналу Theater Heute - у 2020 році за виконання ролі Гамлета у нідерландського режисера Йохана Сімонса.

Не лише екзистенційна драма, а й комедія

Свої професійні якості Сандра Гюллер продемонструвала вже в дебютній ролі у 2006 році: у фільмі "Реквієм" Ганса-Крістіана Шмідса (Hans-Christian Schmids) вона зіграла молоду жінку з побожної католицької сім'ї, яка інтерпретує свої епілептичні напади і бунтарське вільнодумство як ознаку одержимості бісами і вирішує провести жорстокий обряд екзорцизму. За цей пронизливий образ Гюллер одержала "Срібного ведмедя" на "Берлінале" 2006 року в номінації "найкраща жіноча роль".

Однак справжнє міжнародне визнання прийшло до акторки лише через десять років - після головної ролі у трагікомедії "Тоні Ердманн" (2016). У фільмі вона грає амбітну кар'єристку, бізнес-консультантку, чиї плани побудувати кар'єру раптово наштовхуються на перешкоду, якою стає її батько, який намагається налагодити стосунки з дочкою. Лондонський гурток кінокритиків, Асоціація кінокритиків Торонто та Американське національне товариство кінокритиків визнали роботу Гюллер найкращою жіночою роллю року. Європейська кіноакадемія погодилася з цією думкою і також присудила Гюллер премію за найкращу жіночу роль 2016 року.

Від письменниці - до дружини коменданта концтабору

"Анатомія падіння" і "Зона інтересів" - два абсолютно різні фільми, що демонструють величезний діапазон акторських даних Гюллер. Перший - заплутана французька юридична драма, інтелектуальний трилер, де Гюллер зіграла успішну німецьку письменницю Сандру, яка мешкає у віддаленому шале у французьких Альпах і, можливо, вбила свого чоловіка-француза. А може, і не вбивала.

Режисерка та авторка сценарію Жюстін Трієт, яка написала його спеціально для Сандри Гюллер, категорично відмовляється відповідати на запитання, чи винна головна героїня. Не розкриває цього і Сандра Гюллер: майже кожну сцену фільму, як-то сварку з чоловіком, втішальну розмову з маленьким сином чи виступ у залі суду, можна витлумачити неоднозначно.

У фільмі британця Джонатана Глейзера "Зона інтересів", навпаки, ніякої невизначеності в акторській роботі Гюллер немає: у ролі Гедвіґ Гесс, дружини коменданта концтабору Аушвіц Рудольфа Гесса, вона не виявляє жодних емоцій. Гесса, якого у фільмі зіграв німецький актор Крістіан Фрідель (Christian Friedel), 1947 року за воєнні злочини засудили до страти через повішення. Режисер розповідав, що Сандра Гюллер спочатку "дуже боялася" грати в кіно дружину нациста. До цієї кінострічки вона завжди відмовлялася від подібних ролей. Але Глейзер переконав її, що його фільм буде іншим - і дотримав слова.

"Зона інтересів" - це екранізація роману британського письменника Мартіна Еміса, який цього року помер, яка відрізняється від багатьох інших драм про Голокост. У фільмі жодного разу безпосередньо не показані звірства нацистів у концтаборі Аушвіц й немає жодної сцени насильства. Картина виглядає як збочена сімейна драма: Рудольф і Гедвіґ Гесс влаштовують пікнік на березі річки, граються з дітьми, базікають із друзями - а вдалині чутно відлуння пострілів, гавкіт собак та передсмертні крики в'язнів концтабору.

"Анатомія падіння" та "Зона інтересів" стали яскравою ілюстрацією того, що Сандра Гюллер перебуває в зеніті своєї акторської майстерності.

Номінації й призи за "Анатомію падіння" й "Зону інтересів" 

За роль у стрічці "Анатомія падіння" Гюллер була номінована на "Золотий глобус". Акторку номінували на приз Європейської кіноакадемії відразу за два фільми - і за "Анатомію падіння", й за "Зону інтересів". Й отримала трофей. Національне товариство кінокритиків США назвало Сандру Гюллер найкращою кінокакторкою року за роль у фільмах "Анатомія падіння" й "Зона інтересів". За обидві ролі її номінували на премію Британської академії кіно й телевізійних мистецтв (BAFTA).

Обидва фільми, в яких знялась Гюллер, стали переможцями Каннського кінофестивалю 2023 року: "Анатомія падіння" отримала "Золоту пальмову гілку", а "Зона інтересів" - гран-прі журі, другий головний приз фестивалю. Крім того, за роль в "Анатомії падіння" Геллер отримала французьку кінопремію "Сезар". Стрічка ж "Зона інтересів" отримала 2024 року премію "Оскар" як найкращий міжнародний фільми.