Президент України Володимир Зеленський 2 травня підписав указ, яким увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБО) про персональні санкції щодо п'ятьох осіб. Серед них - колишній керівник Офісу президента України Андрій Богдан. Опитані DW експерти таке рішення критикують.

Злет і падіння Богдана

Андрій Богдан - юрист, якого в Україні найчастіше асоціюють із двома речами: роботою особистим адвокатом Ігоря Коломойського і роллю "сірого кардинала" на початку президентства Зеленського. На президентських виборах 2019 року Богдан був юридичним радником Зеленського. Попри те, що Богдан підпадав під дію закону про люстрацію через роботу в уряді часів Януковича, він після перемоги Зеленського на виборах очолив Адміністрацію президента України, яку згодом перейменували в Офіс президента. 

Втім, уже в лютому 2020-го Зеленський звільнив Богдана, а пізніше назвав його призначення помилкою через "конфлікти всередині команди". Відтоді, як переконував Зеленський, з Богданом навіть припинилося спілкування.

Практично одразу ексглава ОП почав критикувати Зеленського та його політику, але після 2022 року майже не з'являвся у публічному просторі. Лише у 2023 році зробив кілька дописів на своїй сторінці у Facebook про допомогу автівками військовим на фронті. А от у 2025 році знову почав активно коментувати політичні теми. Де зараз перебуває Богдан - достеменно невідомо. За даними деяких ЗМІ, він виїхав до Австрії і має відстрочку від мобілізації через наявність п'ятьох дітей. DW написала Богдану у Facebook з проханням прокоментувати цю інформацію та запровадження санкцій. Однак відповіді на момент публікації не отримала.

"Загроза нацбезпеці"?

Усі ці роки влада майже не реагувала на Богдана публічно. Лише у 2020 році радник ОП Михайло Подоляк назвав його "скривдженим невдахою" і людиною, яка "біжить за поїздом, що давно пішов". І ось раптом, несподівано для суспільства, Богдан опинився у санкційному списку разом із українським бізнесменом Богданом Пукішем, якого пов'язують із підсанкційним Медведчуком, російським підприємцем Аланом Кірюхіним, причетним до платіжної системи для обходу санкцій, і двома російськими спортивними функціонерами-пропагандистами. Санкції діють 10 років і передбачають: блокування активів, заборону виведення капіталів за кордон і позбавлення державних нагород.

Дії усіх цих осіб, як значиться в лаконічному поясненні на офіційному сайті президента України, "загрожують національним інтересам, безпеці, суверенітету й територіальній цілісності України". "Рішення готувалося певний час. Матеріали, які були покладені в основу подання про санкції, ми не публікуємо", - сказав співрозмовник DW в ОП.

"Плівки Міндіча" як тригер?

Сам Богдан ще до підписання указу назвав у Facebook кілька версій причин введення санкцій. Серед них - "звична стратегія відволікти суспільний інтерес", образа на його пост у соцмережах і підозра в тому, що саме він передав журналістам матеріали у справі "Мідас", де фігурує Тимур Міндіч - підсанкційний бізнесмен, якого НАБУ підозрює в корупції в енергетиці. Богдан переконаний, що матеріали у справі зливає Міндіч напряму через журналіста "Української правди" Михайла Ткача. Хоча це твердження йде у розріз із даними адвокатів бізнесмена, які раніше у коментарі "Радіо Свобода" заявили, що Міндічу не давали доступу до записів розмов.

Встановити джерело поширення матеріалів у цій справі необхідно якнайшвидше, наголошує DW політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко. "Я не виключаю версію, що це не Богдан, а, наприклад, Андрій Деркач з подачі ФСБ. Частина людей, які зараз під слідством у справі "Мідас", є людьми Деркача. Їхні адвокати можуть мати доступ до матеріалів", - переконаний він. Оскільки публікація матеріалів йде від джерела, мотиви якого невідомі, це несе більше шкоди для держави, впевнений політолог. "Це суто інформаційно-політична історія, яка, дійсно, спрямована на дестабілізацію ситуації в країні. Тому з точки зору загроз національної безпеки логіка у запровадженні санкцій є. Але все рівно треба пояснити за що саме ввели санкцій", - наголошує Фесенко.

Читайте також: Антикорупційна рада закликає відсторонити Умєрова через "плівки Міндіча"

Санкції як позасудовий механізм покарання?  

З іншого боку, вказує політолог, сам механізм санкцій викликає дуже багато критики. "Це дуже сумнівна практика. Є великий ризик суб'єктивізму. Наприклад, щодо Богдана санкції ввели на 10 років, а проти Міндіча на три. Це юристи в судах будуть використовувати для того, щоб обґрунтовувати скасування цих санкцій, щоб називати їх суб'єктивним рішенням, позасудовим покаранням", - впевнений Фесенко.

Опитані DW юристи та правозахисники також висловлюють сумнів у доцільності застосування санкцій проти громадян України. Так, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко зауважує, що закон про санкції чітко визначає вичерпний перелік суб'єктів, до яких їх можна застосовувати, - нерезиденти, іноземці, особи без громадянства та суб'єкти терористичної діяльності. "Якщо Богдан досі є громадянином України, то єдина підстава, за якою він теоретично міг би потрапити під санкції, - терористична діяльність. Це підслідність СБУ. Але тоді постає питання, чи відкрито кримінальне провадження? За якими статтями? Ми не знаємо, чи є докази", - каже він у розмові з DW. Якщо ж є підстави вважати, що особа займається незаконною діяльністю, то треба вмикати механізм судового переслідування, переконаний Павліченко. 

Адвокат і партнер юридичної фірми VB Partners Денис Шкаровський також вважає, що проти громадянина України, який вчинив щось протиправне, повинні застосовуватись процедури, передбачені конституцією, зокрема кримінальне переслідування або притягнення до адміністративної відповідальності. "Натомість санкційний механізм, який спочатку створювався як інструмент протидії зовнішнім загрозам, дедалі частіше використовується у внутрішньополітичних та економічних процесах. Цю практику започаткував президент Володимир Зеленський у 2021 році і вона набирає обертів", - наголосив він у розмові DW.

Своєю чергою адвокат і партнер практики безпеки бізнесу, юридичної компанії Juscutum Олександр Горобець пояснює, чому влада обирає саме цей інструмент: санкції діють швидше за суд, а перелік обмежень - 25 видів - значно ширший, ніж у кримінальному провадженні. "Є ще один важливий нюанс: оскарження санкцій у суді не зупиняє їхньої дії", - каже він. Водночас Горобець зауважує на прогалинах у законодавстві України, яке досі не передбачає відповідальності за порушення та обхід санкцій.

Спроби оскарження санкцій

Загалом існує два способи скасування санкцій, зазначає Шкаровський. "Перший - оскарження санкцій до Верховного Суду. Другий, адміністративний, передбачає звернення до ініціатора їх застосування, РНБО та президента України з вимогою скасування. Цей спосіб законодавством прямо не врегульований. Залежить виключно від волі президента", - констатує  він.

Поки є лише один прецедент скасування санкцій у судовому порядку. Так, у лютому 2025 року Верховний Суд України вперше визнав протиправним та нечинним указ президента №82/2023 від 19 лютого 2023 року щодо застосування санкцій до громадянина Франції Дюрея Луі-Мішеля. Суд скасував десятирічні санкції, встановлені РНБО, через відсутність достатніх доказів його протиправної діяльності.

Читайте також: Не вироком так санкціями: чому Зеленський переслідує Порошенка?  

Намагається оскаржити санкції і п'ятий президент України та лідер партії "Європейська солідарність" Петро Порошенко. Нині позов розглядає Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду. 

Тим часомБогдан у своєму пості у Facebook уже оголосив про початок власного адвокатського розслідування обставин введення санкцій і пообіцяв "боротися з цією несправедливістю".