"Санкції - єдиний засіб". Аналітики про курс Заходу проти РФ
Михайло Бушуєв | Володимир Єсіпов
23 лютого 2022 р.
Що може вчинити Захід для покарання РФ за нове вторгнення на українську територію та для спонукання Кремля до відмови від подальшої агресії? DW зібрала думки німецьких аналітиків.
Реклама
Перші санкції Заходу за дії Росії проти України не змусили чекати на себе довго. У відповідь на визнання незалежності самопроголошених "ДНР" та "ЛНР" та рішення про введення туди військ РФ влада Німеччини 22 лютого зупинила сертифікацію газопроводу "Північний потік-2". Великобританія запровадила санкції проти наближених до Кремля російських бізнесменів, а також низки російських банків. Євросоюз обговорює санкції щодо фінансового сектора та всіх російських громадян, причетних до останніх рішень Москви. Однак яких заходів і в якій послідовності слід вживати та чи буде їх достатньо, щоб зупинити агресію Росії проти України?
Зупинити "Північний потік-2" було легше, ніж здавалося
У Заходу є зовсім небагато часу - "вікно, можливо, всього у кілька годин, упродовж яких потрібно показати рішучу реакцію", вважає Яніс Клуґе (Janis Kluge), експерт берлінського фонду "Наука та політика" (SWP). У Росії, на його думку, вже готові сценарії подальшого розвитку подій, і не можна виключати початку великої та кривавої війни, якій потрібно неодмінно запобігти.
"Захід останніми тижнями дуже напружено працював над виробленням спільного курсу на стримування Росії. Москві ще не до кінця зрозуміло, наскільки серйозними будуть санкції. Як частково - і самому Заходу. Мені здається, зараз дуже важливо дати чіткий сигнал, що Захід готовий піти далеко", - каже Клуґе.
Якщо санкції, навпаки, будуть слабкими, то й тактика відлякування не спрацює, застеріг Клуґе в інтерв'ю DW. Рішення Берліна щодо заморожування процесу сертифікації "Північного потоку-2" аналітик SWP оцінив позитивно та відзначив, що те, що багато років вважалося неможливим, уможливилось. Аналітик SWP не виключив, що це стало сюрпризом для Кремля, на що, на його думку, може вказувати твіт заступника голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва, в якому той пригрозив європейцям високими цінами на газ.
"Зрозуміло, не виключено, що жодні санкції не зупинять Путіна. Але зараз санкції є практично єдиним інструментом політики Заходу, не беручи до уваги військових засобів. Однак іти військовим шляхом до НАТО, як на мене, ніхто не готовий", - зауважив Клуґе.
Західна спільнота пообіцяла відповісти санкціями на нове порушення суверенітету України з боку Росії та тепер стоїть перед викликом, зазначає Ульріх Кюн (Ulrich Kühn) з Інституту з вивчення миру та безпекової політики в Гамбурзі (IFSH): "Питання, яке зараз постало, - які санкції та коли". Замороження "Північного потоку-2" видається Кюну адекватним кроком зараз. "Замороження не означає повної відмови. Але Німеччина сигналізує: подальша ескалація означатиме, що цей трубопровід не буде введений в експлуатацію ніколи". Щодо допомоги Києву Кюн зауважив, що зараз "найважливіше - сфокусуватися на тому, як зупинити подальшу агресію Росії проти України".
Реклама
Росія "попрощалася з міжнародними нормами"
Те, що сталося в Москві протягом 21-22 лютого, - визнання Росією незалежності самопроголошених республік на Донбасі - експерт Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) Штефан Майстер (Stefan Meister) називає "прощанням Росії з усіма міжнародними нормами". З ним погоджується і Яніс Клуґе: "Виникла абсолютно нова ситуація. Росія вийшла не тільки з мінських угод, а й перебуває тепер в іншій позиції щодо України та Європи". "Фундаментальним розривом у чинній європейській структурі безпеки" називає події Ульріх Кюн.
Опитані аналітики скептично налаштовані щодо можливостей Заходу вплинути на Москву. "На Заході, як мені здається, досі не до кінця розуміють ту гру, до якої їх долучили", - вважає Штефан Майстер. Ні європейці, ні американці, на його думку, не готові до жорстких військових дій з боку Росії та до того, що Москва більше не орієнтується на міжнародне право, але при цьому "не готові давати адекватну відповідь - ні ментально, ні за допомогою військових засобів чи санкцій". Майстер переконаний, якщо у відповідь на дії Кремля не запровадять достатньо жорсткі санкції, то російське керівництво "забере ще більше".
"Німеччині час переосмислити свою зовнішньополітичну роль"
Попередні заходи, яких вживав Захід у відповідь на анексію Криму та агресивні дії на сході України, Майстер вважає недостатніми. "Вся політика санкцій західного світу, як і всі дипломатичні зусилля ні до чого не призвели. Путін робить те, що хоче, намагаючись заново перебудувати всю європейську безпекову структуру і тим самим глобальну безпеку", - додав аналітик DGAP.
Незважаючи на те, що Путін сигналізує, що його неможливо зупинити, Захід все одно має сьогодні показати сильну реакцію, вважає Штефан Майстер. "Ми бачимо, що Росія готується до санкцій і до того, щоб заплатити високу ціну (за свої дії. - Ред.). Можливо, що раціональним шляхом або погрожуючи серйозними економічними збитками до Путіна не достукатися. Але говорити з ним доведеться, і необхідно продовжити політику відлякування, навіть якщо у такий спосіб вдасться досягти меншого, ніж хотілося б", - зауважив Штефан Майстер.
На тлі кризи у відносинах із Росією ФРН має нарешті переосмислити свою зовнішньополітичну роль, переконаний Яніс Клуґе. "Упродовж найближчих тижнів і місяців у країні мають пройти широкі дебати про роль Німеччини у світі. П'ять тисяч шоломів, якими ми хотіли допомогти Україні, досі ще не у Києві. Вся ця історія створює дуже негативне уявлення про дієздатність Німеччини", - зауважив аналітик, маючи на увазі резонансне рішення міноборони ФРН. На його думку, Берліну настав час попрощатися з уявленням про те, що Німеччина може ухилятися від участі в конфліктах. "Цей час минув. Німеччина за допомогою не тільки санкцій, а й інших жорстких заходів має робити більший внесок у підтримку безпеки в Європі та показувати Росії її межі".
Олаф Шольц про зупинку сертифікації "Північного потоку-2"
00:40
"Страшний злочин Путіна і путінської Росії"
03:05
This browser does not support the video element.
Коротка історія російсько-українського протистояння
Конфлікт Росії та України сягає корінням в історію. Його суть - Кремль не визнає незалежності України. DW нагадує про ключові події новітньої історії, що передували загостренню ситуації між країнами.
Фото: DW
Розпад Радянського Союзу і створення СНД
У грудні 1991 року Україна разом із Росією та Білоруссю закріпила розпад СРСР. Москва, очевидно, розраховувала зберегти вплив за допомогою СНД та постачання дешевого газу. Але вийшло інакше. РФ та Білорусь створили союзну державу, Україна дедалі частіше дивилася на Захід. На фото - Леонід Кравчук, Нурсултан Назарбаєв, Борис Єльцин і Станіслав Шушкевич під час офіційного заснування СНД в Алмати.
Фото: dpa/picture-alliance
Спадок СРСР та Будапештський меморандум
Україна успадкувала від СРСР майже мільйонну армію та третій у світі ядерний арсенал. Від ракет Київ відмовився, передавши їх Росії в обмін на економічну допомогу та гарантії безпеки (Будапештський меморандум 1994 року). Поки Захід не відповідав Києву взаємністю і не збирався інтегрувати її до своєї структури, реакція РФ виглядала стриманою.
Фото: David Brauchli/AP Photo/picture alliance
Росія визнає кордони України з Кримом
Пострілів не було, якщо не брати до уваги інцидент зі стріляниною у повітря 1992 року, коли сторожовий корабель ЧФ підняв прапор України і пішов із Севастополя до Одеси. Росія перші 10 років була слабка економічно, а чеченські війни забирали ресурси. Розділивши Чорноморський флот і підписавши у 1997 році "Великий договір", РФ визнала кордони України, включаючи Крим. На фото: Севастополь, 1992 рік.
Фото: Sergei Supinsky/dpa/picture alliance
Тріщини в радянській дружбі: конфлікт навколо Тузли
Перша велика дипломатична криза між Москвою та Києвом відбулася за президенства Володимира Путіна. Восени 2003 року РФ раптово почала будувати дамбу в Керченській протоці в напрямку українського острова Тузла. Київ сприйняв це як спробу переділу кордонів. Конфлікт було вирішено після особистої зустрічі президентів. Будівництво припинили, але задекларована дружба двох країн отримала перші тріщини.
Фото: Valeriy Solovyov/dpa/picture-alliance
Помаранчева революція
На виборах президента України 2004 року РФ активно підтримала проросійського кандидата Віктора Януковича, але "помаранчева революція" не допустила його перемоги на тлі звинувачень у фальсифікації. Президентом став прозахідний Віктор Ющенко. Його перемога стала відправною точкою до політичних змін у РФ. Вони спрямовані на недопущення того, що в Москві називають "кольоровими революціями".
Фото: Sergey Dolzhenko/picture-alliance/dpa
Перекриття газового крану у 2000-х
За часів президентства Ющенка РФ двічі перекривала Україні газовий кран - у 2006 та 2009 роках, що призвело до перебоїв транзитних поставок до Європи.
На фото 2009 рік: співробітник "Газпрому" на газовимірювальній станції "Суджа", за 200 метрів від українського кордону, Курська область, РФ.
Фото: Maxim Shipenkov/dpa/picture alliance
Обіцянки членства у НАТО
Ключова подія сталася у 2008 році. На саміті НАТО в Бухаресті президент США Джордж Буш спробував надати Україні та Грузії План дій з підготовки членства в альянсі (ПДЧ). Путін різко виступив проти, Москва дала зрозуміти, що не визнає повністю незалежність України. У результаті ФРН та Франція заблокували план Буша. Україні та Грузії, було обіцяно членство в НАТО, але без дати.
Фото: Vladimir Rodionov/dpa/picture-alliance
Курс України на Євросоюз
Оскільки швидко просунутися до НАТО не вдалося, Київ взяв курс на економічну інтеграцію з ЄС. Влітку 2013 року, за кілька місяців до можливого підписання угоди про асоціацію з ЄС, РФ почала тиск, майже перекривши на кордоні експорт з України. Уряд Януковича заявив про призупинення підготовки до підписання угоди. Це викликало масові протести в Україні, Янукович у 2014 році втік до Росії.
Фото: Getty Images
Анексія Криму
У Києві виник вакуум влади, у березні 2014 року Росія анексувала Крим. Це було поворотним моментом, початком неоголошеної війни. На фото: російські військові в Криму (Сімферополь, березень 2014 року).
Фото: Filippo Monteforte/AFP/Getty Images
Війна на Донбасі
Одночасно російські та місцеві напіввоєнні структури дали поштовх сепаратизму, були проголошені "народні республіки" в Донецьку та Луганську, якими керували люди, що приїхали з РФ, у формі без розпізнавальних знаків. Київ реагував повільно, чекав на президентські вибори наприкінці травня й лише потім зважився на масштабне застосування сили. На фото: танк бойовиків у Донецьку, 2015 рік.
Фото: REUTERS/Maxim Shemetov
Поява "нормандського формату"
На початку червня 2014 року у Франції на заходах з нагоди 70-х роковин висадки союзників у Нормандії новообраний президент України Петро Порошенко вперше зустрівся з російським колегою Путіним за посередництва лідерів Німеччини та Франції. Так виник "нормандський формат".
Фото: Bundesregierung/Bergmann/dpa
"Іловайський котел"
Улітку 2014-го українська армія почала тіснити сепаратистів, але наприкінці серпня Росія, як стверджує Київ, масштабно застосувала на Донбасі свою армію. Москва це заперечує. Українські сили зазнали поразки під Іловайськом, що стало піком конфлікту. Активні бойові дії по всій лінії фронту закінчилася підписанням у вересні в Мінську угоди про припинення вогню, яка була швидко порушена.
Фото: Reuters
Позиційна війна триває
На початку 2015 року сепаратисти перейшли у широкий наступ. Київ знову звинуватив Москву у застосуванні армії без розпізнавальних знаків, РФ знову все заперечувала. Українські сили зазнали поразки в районі вузлового міста Дебальцеве, яке їм довелося поспіхом залишити. Тоді за посередництва ФРН та Франції було підписано Мінськ-2. Жоден з його пунктів повністю не виконаний.
Фото: Andriy Andriyenko/AP/dpa/picture alliance
Скупчення військ на кордоні
У 2021 році трапилося нове загострення. Росія двічі скупчує свої війська біля західних кордонів: навесні та восени. Українська та західна розвідки повідомляють про загрозу можливого вторгнення РФ в Україну. Аби розрядити обстановку, на Заході пройшла низка міжнародних переговорів. Однак РФ вимагає гарантій невступу України в НАТО і дає знати, що поки відводити війська вона не збирається.