Чи справді двоє британських альпіністів Джордж Меллорі та Ендрю Ірвін піднялись на вершину Евересту в 1924 році - за 29 років до задокументованого першого сходження на найвищу гору світу новозеландця Едмунда Гілларі та непальця Тензінга Норгея? Це питання не дає спокою світу альпінізму вже не одне десятиліття. Про це написано численні книжки.

Нещодавно американському альпіністові й режисеру Джиммі Чіну та його команді, судячи з усього, вдалося зробити сенсаційне відкриття: на центральному льодовику Ронгбук біля північного підніжжя Евересту вони знайшли старий альпіністський черевик… із залишками ступні та шкарпетки, на якій пришита етикетка з написом "A.C. Irvine". "Гадаю, що льодовик справді відпустив його лише за тиждень до того, як ми його знайшли", - сказав Чін в інтерв'ю журналу National Geographic. Чи вдасться нарешті через 100 років розгадати таємницю Меллорі та Ірвіна? Відповідаємо на найважливіші питання.

Що можна з упевненістю сказати про спробу підкорення Евересту 100 років тому?

У 1924 році 37-річний Меллорі та 22-річний Ірвін були учасниками британської експедиції, яка поставила собі за мету здійснити перше сходження на Еверест. Вони піднімалися з тибетського північного боку, оскільки Непал на той час ще був закритий для іноземців.

У напрямку вершини Меллорі та Ірвін вийшли 6 червня з Північного сідла, що на висоті близько 7000 метрів. Їх супроводжували кілька тибетських шерпів. Наступного дня вони досягли свого останнього табору на висоті близько 8200 метрів. Там тибетці, які ще залишалися з ними, повернули назад. Меллорі передав з ними записку своєму колезі по експедиції Ноелу Оделлу, в якій написав наступне: "Ми стартуємо, мабуть, завтра (8-го числа) вранці, щоб мати ясну погоду".

Меллорі також вказав, де і приблизно коли Оделл міг би зустрітися з ними наступного дня. Коли 8 червня хмарний покрив ненадовго розірвався, Оделлу здалося, що він побачив дві рухомі точки на скельному виступі на північно-східному хребті. Після цього їхній слід загубився. Про подальшу долі Меллорі та Ірвін нічого не відомо, вони зникли безвісти.

Чи шукали інші учасники експедиції зниклих Меллорі та Ірвіна?

Так і не дочекавшись сигналів життя від Меллорі та Ірвіна, Оделл ще раз піднявся до останньої високогірної стоянки альпіністів. Він спробував піднятися ще вище, але сильна негода змусила його врешті-решт розвернутися. Тим часом розпочинався сезон мусонів. За таких умов продовжувати пошуки було вже неможливо. Керівник експедиції Едвард Нортон тоді телеграфом повідомив газеті The Times: "Меллорі та Ірвін загинули під час останньої спроби".

На відміну від Меллорі та Ірвіна, Нортон під час експедиції піднявся на висоту 8570 метрів без використання балонного кисню і таким чином встановив на той момент рекорд. Побити цей рекорд вдалося лише 1978 року, коли Райнгольд Месснер та Петер Габелер підкорили найвищу вершину планети з її 8849 метрами над рівнем моря без кисневого обладнання.

Які вказівки на долю Меллорі та Ірвіна вдалося знайти пізніше?

1933 року члени іншої британської експедиції на Еверест знайшли на висоті 8460 метрів льодоруб, який належав Ірвіну. Низка китайських альпіністів, які брали участь в експедиціях зі сходження на Еверест у 1960 та 1975 роках, а також учасники японської експедиції 1995 року розповідали, що під час підйому бачили дуже старе мертве тіло. Вказівки на висоту знахідки, однак, коливалась між 8100 та 8500 метрами. Перевірити ці дані було неможливо.

1 травня 1999 року американський альпініст Конрад Анкер, який брав участь у міжнародній пошуковій експедиції, знайшов тіло Меллорі, замерзле в каміннях на висоті 8159 метрів. У Меллорі була зламана нога і помітні серйозні травми голови - очевидно, результат падіння. Ірвін залишався зниклим безвісти. Фотоапарат Kodak, який обидва альпіністи мали намір використовувати для документування свого сходження, також не було знайдено.

Чи є сумніви в тому, що це справді альпіністський черевик Ірвіна?

Сумнівів у тому, що це черевик Ірвіна, нема. Взуття підбите залізними гвіздками, як це було типовим для альпіністів у 1924 році. Кішки, що їх використовують і сьогодні, отримали своє поширення пізніше. Пошкоджений стан шкіри теж вказує на те, що це альпіністський черевик, який от уже 100 років пролежав у льоду.

Найважливішим доказом, однак, є нашивка з написом "A.C. Irvine". Повне ім'я альпініста - Ендрю Комін Ірвін. Але остаточну визначеність може дати аналіз ДНК. Нащадки Ірвіна погодилися надати зразки ДНК, які можна порівняти зі знайденими рештками стопи.

Який висновок можна зробити з огляду на знахідку?

Поки що висновок можна зробити лише один - Ірвін справді загинув на схилах Евересту. "Знайдені речі належали йому і містять частину його тіла. Вони свідчать про те, що, вірогідно, сталося, - каже двоюрідна племінниця Ірвіна Джулі Саммерс, яка написала біографію альпініста. - Для мене це своєрідне завершення". Батьки Ірвіна залишали свій будинок у Біркенхеді поблизу Ліверпуля відчиненим на ніч і з увімкненим світлом протягом багатьох років після нещасного випадку, бо сподівалися, що одного дня Ендрю увійде в ці двері.

Німецький історик та альпініст Йохен Геммлеб (Jochen Hemmleb) був на Евересті під час пошукової експедиції 1999 року і зіграв важливу роль у виявленні тіла Меллорі завдяки своїм багаторічним дослідженням. За словами Геммлеба, нинішня знахідка є "революційною". Однак він застерігає від поспішних висновків. Існує кілька версій того, як тіло Ірвіна опинилося на центральному льодовику Ронгбук: "Він міг впасти звідкись з північно-східного хребта. Його могло знести лавиною звідкись з північного схилу. Або його тіло скинули з гори (якою б неприємною не була така думка)".

Тож Меллорі та Ірвіну таки вдалося піднятися на вершину чи ні?

На це запитання відповіді досі немає. Навіть після того, як знайшли його альпіністський черевик, залишається незрозумілим, "чи побували Меллорі та Ірвін на вершині (більшість вважає це малоймовірним) або що з ними сталося", зазначає Геммлеб. "Я поки що не бачу розгадки цієї таємниці", - каже він. Тим більше, що зниклу камеру, яка могла б надати інформацію, так і не знайшли. Американський альпініст Джейк Нортон, який, як і Геммлеб, був частиною пошукової експедиції 1999 року, каже, що "впевнений - уся ця історія містить у собі щось значно більше. І колись її буде розказано до кінця".

Джиммі Чін не хоче видавати точного місця, де він та його супутники знайшли рештки Ірвіна - аби не заохотити таким чином мисливців за трофеями. Він упевнений, що інші артефакти і, можливо, навіть камера знаходяться неподалік: "Це, безумовно, звужує зону пошуку".