Фадель аль-Отол цілодобово стежить за новинами зі свого рідного міста Газа. "Моє серце обливається кров'ю за Газу.  Я не знаю, яка доля її очікує“, - каже відомий археолог телефоном. Кілька місяців тому він зміг покинути місто Газа і зараз живе в Женеві, але, як і багато інших біженців, уважно стежить за новинами зі своєї батьківщини. Отол дуже хвилюється за свою доньку та її сім'ю, а також за багатьох інших, хто залишився там. Він також турбується про численні стародавні пам'ятки, які намагався зберегти протягом останніх десятиліть. Адже ізраїльські військові атаки на Сектор Гази тривають.

"Газа - це культурна земля і колиска цивілізації", - каже археолог. При цьому він турбується не тільки про знищення старожитностей. Отол побоюється, що будуть знищені цілі райони міста з їхньою живою історією, як, наприклад, старий квартал Зeйтун у місті Газа з історичною мечеттю Аль-Омарі та двома церквами.

Найбільше місто Сектора Гази є одним з найстаріших міст світу і має довгу історію завоювань та окупацій. У Газі багато хто побоюється, що вторгнення Ізраїлю може зруйнувати цей колись потужний середземноморський мегаполіс і назавжди насильно вигнати її нинішнє населення.

Значна частина Сектора Гази вже визначена "червоною зоною", з якої палестинці повинні бути евакуйовані за наказом ізраїльської армії. За даними Організації Об'єднаних Націй, понад 80 відсотків цієї палестинської території більше не доступні для палестинців.

За офіційними даними, Ізраїль хоче таким чином ще більше посилити тиск на ХАМАС. Ця бойова ісламістська організація, яку багато країн визнали терористичною,7 жовтня 2023 року здійснила терористичний напад на Ізраїль, що стало причиною початку війни. Тепер ізраїльська армія взяла на приціл останні висотні будівлі міста, що залишилися.

"Це найгірше, що траплялося в Газі"

Амджад Шава, керівник палестинської мережі неурядових організацій (НУО) PNGO, щодня спостерігає за ситуацією у місті Газа. "Люди стоять перед неможливим рішенням: куди їм іти і коли?" - каже він у телефонній розмові з DW, під час якої на тлі лунає гучний вибух. 

Шава та його родина були вигнані на південь Сектора Гази на початку війни в жовтні 2023 року, коли Ізраїль видав перші накази про евакуацію. Лише під час короткого перемир'я в січні 2025 року вони змогли повернутися. "Це моторошний час. Я вважаю, що це найгірше, що коли-небудь траплялося з Газою. Жахлива ситуація", - каже він і додає, що зараз ізраїльські атаки йдуть з усіх боків.

Останніми днями ізраїльська армія посилила атаки. Очевидно, це робиться для того, щоб вигнати приблизно мільйон жителів з міста Газа, перш ніж наземні війська продовжать наступ. Вже зараз близько 40 відсотків міста перебуває під контролем ізраїльської армії, заявив у четвер представник Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ).

Цього тижня ізраїльська армія знову закликала мешканців перейти в район Мавасі поблизу Хан-Юніса на півдні Сектора Гази. Ізраїль стверджує, що там безпечніше, хоча в минулому цей район також неодноразово піддавався бомбардуванням.

У північній частині Сектора Гази голод 

За даними міністерства охорони здоров'я Сектора Гази, контрольованого ХАМАСом, під час теперішніх бойових дій у Газі загинуло щонайменше 63 500 палестинців, а тисячі людей, як припускають, поховані під уламками. Дедалі більше правозахисних організацій та експертів заявляють, що Ізраїль вчиняє геноцид у Газі. До офіційного вердикту Міжнародного суду ООН може минути роки. Проте у 2024 році суд заявив, що звинувачення Ізраїлю у порушенні Женевських конвенцій у Газі є "переконливими". Відтоді ситуація людей, які там виживають, ще більше погіршилася.

Представники гуманітарних організацій та волонтери, такі як Шава, кажуть, що надавати допомогу стало майже неможливо: "Ми маємо дуже обмежені можливості допомагати, оскільки на місці працюють переважно національні (тобто місцеві. - Ред.) НУО". Функціонують хіба що благодійні пункти роздачі їжі.

Згідно з Інтегрованою класифікацією фаз продовольчої безпеки (IPC), за допомогою якої ООН оцінює ситуацію з голодом в кризових регіонах світу, станом на кінець серпня в північній частині Сектора Гази, тобто в адміністративному районі, в якому розташоване місто Газа, через ізраїльську блокаду та постійні обмеження на розподіл гуманітарної допомоги панував голод, який "повністю спричинений людьми".

Це додатково ускладнює евакуацію пішки, оскільки діти, люди похилого віку та люди з особливими потребами просто не в змозі йти через виснаження та недоїдання.

Читайте також: Голод - це воєнний злочин, але чи буде за це покарання?

У Газі немає безпечних місць

За останні два роки майже всі жителі Гази були змушені залишити свої домівки, багато хто навіть пережив вигнання неодноразово. "Що стосується житла та подібних речей, то, на жаль, ми не можемо нічого запропонувати людям, - сказав Шава. - Тисячі сімей просто живуть на вулиці, без наметів".

Шам Махмуд, яка зараз живе з чоловіком і двома дітьми в районі на півночі міста Газа, розповідає DW телефоном про свою ситуацію: "Немає хороших варіантів. Ми цілодобово чуємо вибухи - чи то в Джабалії, чи то в східних районах, чи то в самому місті Газа". Сім'я Махмуд була вимушена тікати на південь у перший рік війни, де жила в наметі більшу частину часу. Зараз вона не впевнена, чи втекти на захід від міста Газа, чи повернутися на південь.

Чи то транспорт, чи то оренда житла - більшість людей не мають доходів і заощаджень, щоб за це платити. Так само і Шам Махмуд: "Орендувати житло на півдні - неможливо, бо все стало дуже дорогим". Її чоловік не може навіть cплатити оренду однокімнатної квартири. За її словами, зараз ціна за кімнату становить щонайменше 1000 ізраїльських шекелів (близько 255 євро) на місяць.

Її сім'я вичерпала всі можливості: "Мої діти живуть у страху, особливо вночі, через вибухи. Але бомбардування відбуваються скрізь, навіть на півдні", - розповідає 30-річна жінка. "Я не хочу наражати їх на таку небезпеку для життя". За останні тижні багато людей з північних районів втекли до західної частини міста. Там вони розгорнули намети або побудували тимчасові прихистки. До війни в цьому районі на середземноморському узбережжі Сектора Гази було багато готелів і ресторанів. Дорога біля берега і пляж були популярними місцями для вечірніх прогулянок. Вони давали змогу трохи відволіктися від тяжких буднів майже двох десятиліть авторитарного правління ХАМАСу і суворої ізоляції Сектора Гази Ізраїлем.

Читайте також: Скільки палестинців насправді загинули у війні у Секторі Гази?

Але і це минуло: суворий контроль узбережжя Сектора Гази з боку ізраїльського флоту в липні поступився місцем повній блокаді моря. Пляж заповнений наметами з міськими жителями, які втекли з міста. Купатися заборонено.

Безнадія заполонила місто Газа

Незрозуміло, що станеться з тими, хто відмовляється або не може покинути місто. Якщо вірити повідомленням у деяких ізраїльських ЗМІ, то не виключено, що ізраїльські військові вважатимуть таких людей бойовиками, а отже вони можуть стати мішенями. Після майже двох років війни поширилося загальне відчуття безнадії та виснаження.

"Я залишатимуся тут, у місті Газа, якомога довше, не хочу знову жити в наметі. Бомбардування відбуваються всюди, великої різниці немає, ніде не безпечно", - розповідає Еззедін Мохаммед у телефонній розмові з DW. На початку війни його разом із родиною також насильно вигнали на південь Сектора Гази. У січні вони повернулися на північ. "Життя просто жахливе. Щодня гинуть люди. Щодня панує страх смерті. І руйнування будинків триває", - каже 41-річний чоловік.

Амджад Шава бачить ситуацію схоже: "Газа вже стала кладовищем для наших близьких, наших спогадів і наших мрій. Я особисто ніколи не здамся. Газа для мене - це Газа, - сказав він. - Але як буде для наступного покоління? Ці діти пережили так багато речей, яких вони ніколи не повинні були пережити".

Для археолога Фаделя аль-Отола немає сумнівів, що він хоче повернутися на батьківщину. Але він знає, що нічого не буде так, як раніше. "Газа буде сумним містом, навіть якщо її відбудують", - каже аль-Отол. - Камені можна знову звести. Але розбудова цивілізації займе багато років".