Результати наукового дослідження підтвердили гіпотезу про те, що деякі риси характеру видає наш голос. Проте вчені застерігають: складати враження про людину лише за голосом не можна.
Голос може розповісти про характер людиниФото: PantherMedia/picture alliance
Реклама
Напевно, більшості з нас це знайоме: ми розмовляємо з людиною телефоном або слухаємо подкаст, а в голові автоматично складається її образ. За голосом ми також чуємо настрій нашого співрозмовника, якщо він сумує, радіє чи нервує.
Що голос насправді говорить про нас
Психологічні дослідження показали, що голос людини відіграє істотну роль при виборі партнера, а у випадку із політиками голос може навіть впливати на результати голосування на виборах. Саме тембр голосу може стати вирішальним: у численних дослідженнях було доведено, що досить низький голос люди найчастіше асоціюють із інтелектом, владністю, привабливістю, чесністю. Однак таке сприйняття мало говорить про реальний характер людини.
Психолог Крістоф Шільд (Christoph Schild) з університету міста Зігена зазначає, що люди можуть і помилятися у своїх інтерпретаціях голосів: "Майк Тайсон, наприклад, відомий своїм досить високим голосом, але водночас він - владна людина".
Крістоф Шільд входив у дослідницьку групу під керівництвом психолога Юлії Штерн (Julia Stern), яка проводила дослідження в Геттінгенському університеті. Вчені вирішили з'ясувати, чи голос характеризує особистість людини. Виявилось, що цілком. Але варто зауважити, що не всі, а лише деякі особливості персони можна визначити за голосом. У дослідженні взяли участь 2217 жінок та чоловіків, причому жінок було більше половини. Штерн та її команда хотіли дізнатися, чи пов'язаний високий чи низький голос з певними рисами характеру, і вирішили перевірити правильність гіпотези про те, що люди з низьким голосом більш владні, менш товариські та проявляють вищу сексуальну активність. При поділі на високі та низькі голоси враховувалися як вік, так і стать. Дослідники також зібрали дані про сексуальну поведінку та уподобання пробанда.
Юлії Штерн та її команді вдалося підтвердити деякі з гіпотез: згідно з дослідженням, люди з нижчим голосом владніші, частіше екстраверти і проявляють більший інтерес до стосунків на стороні. "Щодо глибини голосу, дослідники нині припускають, що відмінності у тембрах голосів можуть бути результатом сексуальної селекції", - наголошує Крістоф Шільд. "Припускається, що глибина голосу може посилати "сигнал", покликаний відлякати конкурентів та залучити потенційних партнерів", - каже вчений.
За словами Крістофа Шильда, ґрунтуючись на цьому припущенні, було б цілком логічно зробити висновок про те, що низький голос пов'язаний із домінуванням.
Інші риси особистості менш чітко пов'язані з голосом: наскільки невротична, сумлінна, товариська чи відкрита людина, - про це навряд чи розкажуть особливості її голосу.
Може, це стане втіхою для тих, хто не дуже задоволений звучанням свого голосу, вважаючи його занадто високим або навіть писклявим. Низький голос - це ще не підтвердження бездоганного характеру.
Що спільного у медика, що сам приймає розроблене ним же щеплення проти коронавірусу, психоаналітика, що "сидить на коксі", та найшвидшої людини в світі. Вони всі дослідники і водночас власні піддослідні кролики.
Фото: picture-alliance/AP/NIAID-RML
Оральна вакцина проти коронавірусу
Відвага, цікавість чи переоцінка власних можливостей? Напевно сукупність усіх цих факторів спонукають науковця випробувати свій винахід спершу на собі. Як написала газета Global Times, китайський лікар не тільки розробив оральне щеплення проти коронавірусу, але й вирішив випробувати його на собі. Поки що без побічних ефектів.
Фото: picture-alliance/AP/NIAID-RML
Вечірки з газом, який звеселяє
Наукові відкриття і приватна насолода цілком можуть іти пліч-о-пліч. Британський хімік сер Гемфрі Деві (Humphry Davy) між 1795 і 1798 роками експериментував із закисом азоту, відомим також, як газ, що звеселяє. За допомогою експериментів над собою від відкрив не тільки знеболювальний, але й одурманливий ефект газу.
Фото: picture-alliance/dpa
Першовідкривач ультрафіолетового випромінювання
Німецький фізик Йоганн Вільгельм Ріттер (Johann Wilhelm Ritter) не тільки відкрив у 1801 році ультрафіолетове випромінювання, але й винайшов роком пізніше перший акумулятор. Особливу увагу Ріттер приділяв гальванізму - скороченню м'язів під дією струму. Науковець помер у віці 33 років. Є підстави вважати, що причиною його смерті могли стати виснаження власного тіла гальванічними експериментами.
Фото: picture-alliance/imageBroker
Фрейд та кокс
Австрійський психолог та лікар Зіґмунд Фрейд (Sigmund Freud) став всесвітньовідомим як основоположник психоаналізу. Але не всім відомо, що свого часу, працюючи лікарем у віденській лікарні, Фрейд досліджував вплив кокаїну на організм людини. З опублікованої приватної переписки Фрейда відомо, що він сам впродовж тривалого періоду вживав кокаїн у великих кількостях.
Фото: picture-alliance/akg-images
Смерть від жовтої гарячки
"Я думаю, що я вийшов на слід справжнього збудника хвороби", - писав американський медик Джессі Лейзір 8 вересня 1900 року в листі своїй дружині. Лейзір досліджував малярію та жовту гарячку. Він зміг довести, що комарі можуть переносити жовту гарячку: він зробив так, щоб його вкусив комар, захворів та помер через 17 днів після написання листа дружині. Лейзіру було лише 34 роки.
Фото: picture-alliance/dpa/P. Pleul
Найшвидша людина світу
Пол Степ прославився як найшвидша людина світу завдяки дослідженням впливу сили прискорення на (власний) організм людини. У рамках свого дослідження, він розігнався у так званих ракетних санях до 1000 км/год, після чого зупинив їх за 1,4 секунди. Це було найшвидше прискорення, дію якого на собі добровільно випробувала людина.
Фото: picture-alliance/dpa/United Archives
Таємно введений серцевий катетер
Вернер Форсман (Werner Forßmann) демонстрував упертість і наполегливість ще в університетські роки. Німецький хірург хотів довести, що можливо безпечно вводити довгий, гнучкий катетер через ліктьовий згин у серце. Хоча його керівництво суворо заборонило такий експеримент, у 1929 році Фросман став першим, хто сам собі ввів катетер. Звичайно таємно.
Фото: picture-alliance/dpa/United Archives
Нобелівська премія посмертно
Коли канадський медик Ральф Стейнман захворів на рак підшлункової залози, він пройшов курс розробленої ним самим імунотерапії. За оцінками його лікаря, ця терапія не могла врятувати його від смерті, однак, всупереч всім прогнозам, можливо продовжила його життя на більше ніж 4 роки. Стейнман помер у 2011 році, за кілька днів до вручення Нобелівської премії, яку він отримав посмертно.
