Адвент починається в неділю за чотири тижні до Різдва. У цей час християни готуються до "приходу Господа" (лат. adventus domini). Колись Адвент був пов'язаний із постом та забороною танців, а нині означає для віруючих християн насамперед духовні практики. Атеїсти асоціюють ялинковий вінок з передріздвяним часом так само, як пряники та гірлянди.

Свічки на ялинковому вінку запалюють у кожну неділю Адвенту. Першої неділі - одну, другої - дві, третьої - три... Тим, хто суворо дотримується послідовності, доведеться, ймовірно, четвертої неділі замінити розталу першу свічку.

Основоположниками традиції запалювати свічки під час Адвенту вважають ранні протестантські громади XVI століття. Звичай у сучасному вигляді приписують теологу Йоганну Гінріху Віхерну, який заснував у 1833 році дитячий будинок поблизу Гамбурга. Щоб дітям було зрозуміло, як довго чекати свята, Віхерн розмістив на колесі від воза чотири великі і 20 малих свічок і день за днем запалював їх.

На протестантській півночі Німеччини традиція різдвяних вінків була вже доволі поширена, коли у 1925 році в Кельні уперше повісили різдвяний вінок у католицькій церкві. Відтоді цей звичай поступово поширювався й на південь. На фото - різдвяний вінок у історичному центрі портового міста Задар (Хорватія).

Англіканська церква теж перейняла традицію. Йоркський собор (на цьому фото) прикрашено великим різдвяним вінком.

Різдво в Німеччині не уявити без різдвяних ярмарків. Так само годі уявити різдвяний ярмарок без глінтвейну. Для багатьох сьорбнути взимку гаряченького солодкого напою із червоним або білим вином та прянощами, а нерідко навіть із додаванням шнапсу - головна принада ярмарку. За рік німці випивають близько 40 мільйонів літрів глінтвейну.

Дрезденський різдвяний штолен - традиційний кекс, що випікають з великою кількістю горіхів, сухофруктів і цукатів та посипають прянощами і цукровою пудрою. За переказами, спочатку цей вид різдвяної випічки виготовлявся лише з борошна, дріжджів і води. У 1491 році Папа Римський дозволив дрезденцям вживати під час посту масло й молоко. Відтоді пекарі використовують для штолена й жирні інгредієнти.

Найвідоміші німецькі пряники - нюрнберзькі. Традиції виготовлення цих ласощів налічує вже 500-річну історію. Випікають їх з борошна, цукру, вершкового масла, меду та прянощів. Кажуть, що чимало прянощів, котрі містять ці пряники, добре впливають на шлунок. Починаючи від 1996 року, нюрнберзькими можуть називатись тільки ті пряники, які справді вироблено в Нюрнберзі.

Конкуренти нюрнберзьких пряників - ахенські принти - родом з Ахена й бувають м'якими або твердими. Назва походить від нідерландського "prent" - "відбиток, картинка". Спочатку інгредієнтами були борошно, вода, мед і прянощі. На початку 19-го століття пекарі замінили дорогий мед дешевим видом цукру і сиропом з цукрових буряків. Приблизно в 1860 році пряники вперше стали покривати шоколадом.

Ці вже звичні для передріздвяного часу в Німеччині солодощі готують у великих казанах, де змішаний з чистим цукром мигдаль досить довго смажиться, аж поки горішки не вкриваються прошарком карамелі. Смажений зацукрований мигдаль став невід'ємною частиною німецьких різдвяних ярмарків.

Кожен німець з'їдає за рік у середньому дев'ять кілограмів шоколадних виробів. Певна частина цієї кількості припадає, звісно, на шоколадних Дідів Морозів. У Німеччині до кожного Різдва їх виготовляють понад 100 мільйонів штук. Перші шоколадні "бородані" з'явилися вже 1820 року й тоді вони не були порожнистими.