Ранок суботи - година пік у продуктових магазинах. Біля входу вишиковуються черги. Але люди стоять не за ковбасою - вони з величезними сумками, наповненими пластиковими пляшками і бляшанками чекають, доки звільниться автомат з приймання порожньої тари. За кожну одиницю тари з відповідною позначкою на етикетці споживачі отримують 25 центів. Ці гроші вони платили як "завдаток", коли купували напої. Отже, виходить, що викинути пляшку у смітник означало би викинути гроші. Тож покупці не лінуються збирати порожні пляшки вдома і на вході в магазин або всередині здавати їх через автомат. Отриманий чек потім пред'являється на касі - гроші або вираховуються із суми покупки або виплачуються готівкою. У деяких супермаркетах можна натиснувши відповідну кнопку на автоматі й пожертвувати гроші за здану тару на безкоштовне харчування для нужденних.

Традиція з 2003 року

Відповідна система обігу пластикової і металевої тари діє з 2003 року. Її було запроваджено, коли при владі вперше в історії Німеччини була партія "Союз 90/Зелені". Такою була відповідь політиків на проблему засмічення довкілля. "До 2003 року близько трьох мільярдів одиниць такої тари для напоїв викидалося і засмічувало довкілля", - нагадує Томас Фішер з організації Deutsche Umwelthilfe (Німецька організація з допомоги довкіллю). Сьогодні близько 98 відсотків одиниць тари повертаються покупцями в магазини. "Вищої квоти досягнути неможливо", - каже Фішер у розмові з DW.

Запровадження грошової застави за тару для напоїв було поетапним - залежно від вмісту пляшок. Тривалий час від застави були звільнені продавці соків. Досі не треба платити заставу й за пляшки з молоком. Але 2024 року перехідний період завершиться і заставу доведеться платити при купівлі будь-якого напою у пластиковій або бляшаній тарі.

Скляної тари це не стосується. Її можна або здати у магазині за 8 центів за штуку, або просто викинути у спеціальний контейнер для скла. При цьому скло викидається у контейнер, залежно від його кольору - зелене, біле або коричневе. Наявність чи відсутність грошової застави залежить від виду напою. Наприклад, на пиво у скляній пляшці передбачено вісім центів застави, а на пляшки з вином вона не передбачена. Їх просто викидають у смітник для скла.

Довга подорож багаторазової тари

Пляшки багаторазового використання збираються оптовими продавцями напоїв і відвозяться на сортувальну базу. Там пляшки сортують, залежно від форми і кольору і відвозять виробникам напоїв. Там пляшки ретельно миють і наповнюють наново для подальшого продажу. За даними Федерального відомства з питань захисту довкілля, скляні пляшки можна використовувати до 50 разів. Пластикові пляшки багаторазового використання мають життєвий цикл у 25 разів. 

Одноразові пластикові пляшки і металеві банки, як правило, пресуються прямо в автоматі з прийому тари - аби заощадити місце для транспортування. Пресовані пластикові пляшки відвозяться на заводи з переробки пластику, де їх дрібнять і переробляють у пластикові гранули. З цих гранул можна надалі виготовляти будь-які пластикові вироби. При цьому гранули з пластику, сертифікованого як безпечний для продуктів харчування, мають вищу вартість, ніж звичайний перероблений пластик. Адже з цього матеріалу можна повторно виготовляти пляшки, не підтверджуючи при цьому наново його безпечність для здоров'я людини.

Наскільки екологічна переробка одноразових пляшок?

На німецькому ринку продуктів харчування домінують два рітейлери з дискаунт-сегменту - Aldi та Lidl. Ці гігантські мережі супермаркетів зробили ставку на одноразову тару для напоїв, вказуючи на сучасні технології з переробки пластика. Це значно знизило обсяги повторного використання пляшок. "Якщо ми хочемо бути конкурентоспроможними, ми маємо продавати наші напої і в дискаунтерах", - каже Уве Кляйнерт (Uwe Kleinert) з Coca-Cola Deutschland. Отже, з 2015 року, відколи дискаунтери продають напої лише в одноразовій тарі, показники повторного використання пляшок Coca-Cola впали з 56 до 42 відсотків, підрахували у Німецькій організації з допомоги довкіллю.

Байдуже, чи йдеться про багаторазову, чи про одноразову пляшку - і екологічна переробка, і повторне використання заощаджують ресурси і викиди вуглекислого газу, каже у розмові з DW Ґергард Котшик з Федерального відомства захисту довкілля. Тим не менше, екологи критикують рішення рітейлерів використовувати лише одноразові пляшки. Адже ще далеко не всі пластикові пляшки використовуються повторно. Значна частина й надалі просто спалюється.

Крім того, нагадують експерти, при переробці пластику частина матеріалу втрачається. Отже, забезпечити самодостатній цикл переробки й повторного використання пластику неможливо. Це означає, що треба і надалі використовувати значні обсяги нафти для виробництва нового пластику. "Пересічно у пластикових пляшках на даний момент міститься близько 26 відсотків переробленого матеріалу", - каже Томас Фішер з Deutsche Umwelthilfe. За його словами, 70 відсотків пластикових пляшок взагалі не містять переробленого матеріалу.

Водночас і багаторазове використання пляшок з екологічної точки зору має сенс лише тоді, якщо пляшку миють, повторно наповнюють і продають в одному регіоні. В іншому разі транспортування на великі відстані перекреслює всі переваги для довкілля через викиди вуглекислого газу.

Економічно невигідно?

Попри те, що закон зобов'язує продавців і виробників позначати, чи йдеться про багаторазову чи про одноразову пляшку, споживачі часто не розбираються у цьому. Опитування показали, що 42 відсотки німців впевнені, що всі пляшки, які вони здають в магазинах, повторно наповнюються.

Однак продавцям вигідніше відправляти пластик на переробку, аби заощаджувати на логістиці. Водночас вторинне використання пластику для виробництва у ринкових умовах не має економічного сенсу, оскільки виготовляти пляшки з первинної сировини - нафти - дешевше, ніж з вторинних гранул. Тому законодавці вирішили це питання, встановивши квоту на повторне використання пластику для виготовлення тари. Виробники пляшок з 2025 року муситимуть щонайменше 25 відсотків пляшок виготовляти з гранул з перероблених пляшок. З 2030 року ця квота становитиме 30 відсотків.

Вигода від неповернених пляшок

Найвигідніше для продавців напоїв, звісно, коли покупці платять за пляшки заставу і не повертають їх. З 16,4 мільярда одноразових пляшок і банок, які щороку продаються у Німеччині, близько 180 мільйонів не повертаються. Це приблизно 1,5 відсотка. Однак реальну вигоду від цього отримують лише ті великі мережі, які самі виробляють тару для напоїв під власними брендами. Натомість для дрібніших рітейлерів система колообігу і переробки тари так чи інакше пов'язана лише з витратами. Адже вони отримують від покупців лише 25 центів за пляшку. Натомість самі вимушені сплачувати виробникам або оптовим постачальникам 25 центів плюс податок на додану вартість. Таким чином, у виграші від системи обігу пляшок залишається державний бюджет.