Ти любиш загадки? Уяви, що перед тобою дивний код, а в тебе нема ані відповідного ключа, ані алгоритму дешифрування для його прочитання. Саме з таким викликом стикаються археологи та мовознавці, коли працюють з деякими стародавніми системами письма. Загалом нині нараховується сім таких писемностей, які досі ніхто не зміг розгадати. Не допомогли й сучасні технології та штучний інтелект (ШІ). Ми бачимо ці написи, але не можемо зрозуміти їхній зміст, хоча їх було створено в колись розвинених культурах.

Лінгвістка Свенья Бонманн (Svenja Bonmann) із Кельнського університету вивчає такі стародавні мови. Вона намагається з'ясувати їхню будову та їх розшифрувати.

"Для мене це справжній виклик - мати справу з загадкою, яку не змогли розв'язати навіть найрозумніші люди", - розповідає вона. Такі тексти, продовжує науковиця, дають змогу зазирнути в давно зниклу культуру. Це ніби мати машину часу, яка дозволяє хоча б пасивно вступити в контакт з людьми з минулого, зауважує лінгвістка. 

Чому деякі стародавні писемності так важко розшифрувати?

Свенья Бонманн вивчає епіольмекське письмо, яким колись користувалися на півдні Мексиканської затоки. Є кілька написів та символів, що вказують на ранню систему письма, але їх занадто мало, а їхній контекст незрозумілий. Через це розшифрувати їх майже неможливо.

Подібна ситуація і з індським письмом культури Хараппа, яка існувала на території сучасних Пакистану та північно-західної Індії. Написи можна побачити на сотнях печаток та глиняних черепках. Але всі ці текстові фрагменти майже завжди вкрай короткі. Науковці сперечаються, чи це справжня мова, чи просто набір символів. 

Ще одна загадка - письмо ронго-ронго з острова Пасхи. Воно схоже на ієрогліфічні письмена й складається з малюнків птахів, людей і різних орнаментів. Сліди цього письма збереглися лише на кількох пошкоджених дерев'яних табличках.

Мінойська культура Криту є для нас більш знайомою. Вона мала три системи письма, але розшифрувати вдалося лише одну - лінійне письмо B. Це вдалося зробити, оскільки в цьому випадку йдеться по суті про ранню форму грецької мови. Натомість лінійне письмо A та критські ієрогліфи досі зберігають свою таємницю.

І надалі нерозгаданими залишаються й написи на знаменитому Фестському диску, датованому другим тисячоліттям до н.е. Цей артефакт, який також походить з Криту, являє собою глиняний диск зі спірально розташованими символами. Оскільки диск існує в єдиному екземплярі, говорити про якийсь систематичний підхід до розшифрування символів на ньому не доводиться. 

Зберігає свою таємницю й етруська мова, на якій говорили в античному світі на території нинішньої центральної Італії. Алфавіт можна прочитати, бо він схожий на грецький, але сама мова не має очевидних "родичів", тому тексти зрозуміти неможливо.

Схожа проблема і з протоеламським письмом - найдавнішою відомою системою письма в античному Еламі, регіоні на заході та південному заході сучасного Ірану. Хоча знаки цього письма добре каталогізовані, таблички часто пошкоджені. Зміст схожий радше на якісь адміністративні нотатки. Мова, якою вони зроблені, не належить до жодної відомої мовної сім'ї, що поки унеможливлює повне розуміння.

Читайте також: Як древні германці разом з римлянами наслідили на Львівщині

Як стародавні писемності стають загадками

Усі ці писемності мають одну спільну проблему: бракує так званих "Розетських каменів", тобто двомовних написів, у яких один і той самий за змістом текст подано знайомою і незнайомою мовами. Без таких ключів розшифровувати напис украй складно. 

Але це не є чимось неможливим, запевняє лінгвістка Бонманн. Наявність двомовних текстів, за її словами, не є обов'язковою передумовою, потрібен хоч якийсь зв'язок з історичним часом, коли ці тексти було створено: наприклад, стародавні топоніми або імена правителів чи богів. "Тоді цілком можна впоратися", - переконана експертка.

Проблеми виникають у тому разі, якщо збереглося дуже мало текстів і вони дуже короткі. Тоді важко розпізнати закономірності й перевірити гіпотези. Або коли місця знахідок зруйновано та погано задокументовано.

"Ми завжди працюємо лише з фрагментами або якимись рештками минулого", - зазначає Бонманн. У Європі, на щастя, збереглося доволі багато свідчень минулого, а от у таких регіонах, як Центральна Америка, доводиться працювати з тими нечисленними рештками, які "залишили після себе конкістадори", нарікає кельнська лінгвістка.

Для розшифрування вирішальним є також те, чи належить загадкова мова до якоїсь відомої мовної сім'ї. Без такої прив'язки нема ані фонетичної системи, ані словобудови чи граматичної структури, за допомогою яких можна було б перевіряти гіпотези.

Штучний інтелект допомагає лише частково

ШІ часто розглядають як можливий "зламувач кодів". Він здатен аналізувати послідовність знаків, знаходити закономірності, розрізняти варіанти, доповнювати пошкоджені фрагменти та підраховувати частоту вживання.

Однак, за словами Бонманн, при дуже малих обсягах текстів можливості ШІ швидко вичерпуються. Для проведення аналізу він потребує великих масивів даних. А у випадку нерозшифрованих систем письма ми маємо зазвичай лише дуже небагато зразків. "На мою думку, малоймовірно, що найближчим часом з'являться програми, здатні працювати з такою обмеженою кількістю даних", - вважає науковиця.

До того ж, як пояснює далі Бонманн, ШІ передусім комбінує вже відому інформацію, а не створює щось справді нове. "ШІ просто варіює певні фрази й слова, створюючи ілюзію інтелекту. Але фактично це лише імітація інтелекту. Програма насправді не мислить", - зауважує лінгвістка.

Таким чином іноді з'являються елегантні, але необґрунтовані з наукової точки зору трактування. Є також ризик, що ШІ віддзеркалюватиме несвідомі очікування дослідників і видаватиме бажане за дійсне. Наприклад, якщо штучний інтелект раптом "знайде" спорідненість із тими мовними сім'ями, які надто часто використовувалися у тренувальних матеріалах, підсумовує Свенья Бонманн із Кельнського університету.

Читайте також: Головний архів Німеччини відкрили для штучного інтелекту