Медикаменти для лікування синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), очевидно, діють на людину не так, як вважалося упродовж тривалого часу. Стимулятори, наприклад, Риталін і Аддералл, впливають переважно на системи винагороди і центри неспання в головному мозку, а не зачіпають нейронні ланцюги, що відповідають за увагу, випливає з масштабного дослідження із застосуванням методів медичної візуалізації, що його провела група науковців з медичної школи Університету імені Вашингтона в Сент-Луїсі.

Ця робота показує, який ефект від стимуляторів може з'явитися, а чого очікувати не варто. Це важливо для людей, які їх приймають, оскільки пояснює, чому виконання завдань під дією препаратів раптом здається менш виснажливим, чому брак сну або завищені очікування від їхньої дії можуть призводити до розчарувань.

Як працює мозок гіперактивних людей

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності вважається нейророзвитковим розладом. У таких  людей з дитинства спостерігаються труднощі з концентрацією уваги, гіперактивність і погано керована імпульсивність.

За допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (МРТ) фахівці змогли візуалізувати сигнали кровотоку і визначити, які ділянки мозку в певний момент активні. У дітей зі СДУГ такий аналіз мозку показує, що його важливі зони взаємодіють між собою інакше, ніж у дітей без цього синдрому. У підсумку людям з цим синдромом складніше сконцентрувати увагу, зберігати мотивацію і не відволікатися, коли їм потрібно зосередитися.

Які висновки випливають з нового дослідження

Група неврологів під керівництвом професорів Бенджаміна Кея і Ніко Дозенбаха проаналізувала дані функціональної МРТ майже 5800 дітей, умови життя і розвиток мозку яких протягом багатьох років ретельно відстежувалися і регулярно перевірялися. Вчені порівнювали зображення мозку дітей, які приймали і не приймали стимулятори в день томографії.

З'ясувалося, що медикаменти впливають переважно на ділянки, пов'язані з системою винагороди та центрами неспання в головному мозку. А ось значного зростання активності нейронних ланцюгів, що відповідають за увагу, не вдалося виявити навіть у додатковому експерименті за участю дорослих.

Як науковці пояснюють отримані дані? Стимулятори попередньо винагороджують людину за виконання того чи іншого завдання і допомагають перенести дії, які вона вважає нудними. Таким чином, дитина зі СДУГ з меншою ймовірністю буде відволікатися, тому що під впливом стимуляторів процес навчання здається їй приємнішим і менш виснажливим.

Коли слід застосовувати ліки

Рекомендації щодо лікування синдрому дефіциту уваги та гіперактивності передбачають комплексний підхід, в основі якого лежать інформування та підтримка в повсякденному житті, що допомагає встановити розпорядок дня та структурувати рутинні завдання. Залежно від сили прояву СДУГ може допомогти психотерапія, а у разі середнього або сильного рівня прояву ознак синдрому, ліки можуть стати додатковим або альтернативним засобом терапії.

Метилфенідат, який нерідко продається під маркою Риталін, і Аддералл і є сумішшю амфетамінів, належить до стимуляторів, які швидко підвищують рівень нейромедіаторів дофаміну і норадреналіну. В результаті людина стає більш бадьорою, енергійною, їй легше зосередитися.

Атомоксетин і гуанфацин, які не є стимуляторами, не викликають негайного відчуття бадьорості або ейфорії. Їхній вплив є радше фоновим і довгостроковим: ці препарати стабілізують увагу і допомагають контролювати імпульсивність і емоційну дратівливість протягом дня.

Однак ці засоби, як правило, схвалені тільки в рамках комплексного плану лікування, а застосовувати їх необхідно під наглядом лікарів-фахівців.

Який ефект дає психотерапія

Типовий підхід у роботі з СДУГ - когнітивно-поведінкова терапія. Людина працює зі своїм терапевтом і поступово вчиться структурувати власний день (домашні справи, робота, відпочинок), розбивати завдання на невеликі, легші для здійснення частини, ефективно організовувати свою діяльність за допомогою календарів, додатків або листочків з нагадуваннями і краще справлятися з розчаруванням або перевантаженістю.

Таке навчання плануванню та регулюванню емоцій не може вилікувати СДУГ, проте допомагає виробити стратегії для управління симптомами - такі, як чіткий розпорядок дня і методи самозаспокоєння. У процесі терапії нерідко задіяні батьки або партнери, а між сеансами пацієнт отримує своєрідне домашнє завдання.

У Німеччині та багатьох інших країнах психотерапія вважається настільки ж ефективною, як і лікування лікарськими засобами. У разі слабкого прояву синдрому психотерапії може бути достатньо, в інших випадках розроблені терапевтом стратегії часто поєднують з курсом медикаментів. Це допомагає пацієнтам засвоїти знання, отримані у психотерапевта.

Сон відіграє важливу роль

Один з найдивовижніших висновків дослідження полягає в тому, що у дітей зі СДУГ або значним недосипанням вживання стимуляторів було пов'язано з кращими шкільними оцінками та поліпшенням когнітивних здібностей. Однак це не стосується дітей, які добре сплять і є нейротиповими, зазначають автори. У дітей, які сплять недостатньо, стимулятори, по суті, "стерли" типові ознаки недосипання в мозку, які видно за допомогою томографії, включаючи пов'язані з ними порушення працездатності.

У короткостроковій перспективі це може вплинути на організм як штучна заміна повноцінного нічного сну. Але група дослідників застерігає від небезпечної помилки: в довгостроковій перспективі дефіцит сну шкідливий для людини з точки зору біології, хоч це і можна "замаскувати" ефектом ліків протягом дня.

Для діагностики й терапії це означає: перед призначенням стимулянтів слід ретельно перевірити, чи не ховається за типовими для СДУГ проблемами звичайний хронічний брак сну - і чи потрібно спершу попрацювати над гігієною сну, режимом дня та зменшенням навантаження.