Розбіжності між міністром закордонних справ Німеччини Йоганном Вадефулем (Johann Wadephul) та канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом (Friedrich Merz) виникають дедалі частіше. У яких питаннях очільник німецького зовнішньополітичного відомства йде наперекір главі уряду та за що ще Вадефуля критикують у його ж партії - Християнсько-демократичному союзі - у матеріалі DW.

Чи відправляти сирійців із Німеччини на батьківщину?

На думку глави німецького МЗС, найближчим часом сирійські біженці не зможуть повернутися на батьківщину. "Люди тут насправді навряд чи можуть вести гідне життя", - зазначив Вадефуль під час відвідування передмістя Дамаска, майже вщент зруйнованого внаслідок громадянської війни.

Тим часом Фрідріх Мерц дивиться на справу інакше. "Громадянська війна в Сирії закінчилася. Немає абсолютно жодних підстав для отримання притулку в Німеччині, тож ми можемо почати відправлення (сирійців. - Ред.) на батьківщину", - заявив він, перебуваючи в Хузумі - рідному місті Вадефуля, розташованому на узбережжі Північного моря у федеральній землі Шлезвіг-Гольштейн.

Спостерігачі сприйняли це так, ніби Мерц поставив свого соратника по партії на місце, хоча сам канцлер і намагався згладити конфлікт. Йоганн Вадефуль відвідав частину Дамаска, яка найбільше постраждала від війни, пояснив канцлер.

Критика на адресу Йоганна Вадефуля в блоці ХДС/ХСС

Згодом згладити конфлікт спробував і офіційний представник уряду Німеччини Штефан Корнеліус (Stefan Kornelius), який заявив: "Звісно, канцлер підтримує міністра закордонних справ".

Але було вже запізно: враження, що між канцлером Німеччини і міністром закордонних справ немає згоди, вже зміцнилося у свідомості спостерігачів. Критика позиції Вадефуля в лавах його власної партії - ХДС - і сестринського Християнського соціального союзу (ХСС) у Баварії не замовкала кілька днів.

Так, міністр внутрішніх справ Німеччини Александер Добріндт (Alexander Dobrindt), який представляє ХСС, заявив, що не бачить жодних підстав не висилати сирійців на батьківщину. Своєю чергою, Юрґен Крінґс (Jürgen Krings) - заступник голови фракції ХДС/ХСС у Бундестазі - наголосив в інтерв'ю журналу Stern: "Із закінченням громадянської війни в Сирії зникла і підстава для надання захисту всім біженцям у цій громадянській війні. Таким чином, найближчим часом мають бути відкликані дозволи на перебування в країні, видані з гуманітарних міркувань".

Побоювання в ХДС через ультраправу АдН

Якнайшвидшого відправлення на батьківщину сирійських біженців зажадали і голови земельних відділень партії ХДС у Саксонії-Ангальт і Баден-Вюртемберзі. Той факт, що саме ці політики так рішуче розкритикували міністра закордонних справ, може бути пов'язаний із запланованими в цих двох федеральних землях на наступний рік виборами в ландтаги.

ХДС перебуває в складній ситуації через ультраправу партію "Альтернатива для Німеччини" (АдН). Остання займає безкомпромісну позицію в питанні депортації біженців і, судячи з опитувань, користується в Саксонії-Ангальт великою популярністю. На цьому тлі совісність Вадефуля, який виступає проти повернення сирійців на їхню зруйновану війною батьківщину, не дуже-то допомагає його соратникам по партії на місцях набирати політичні бали. Співголова АдН Аліс Вайдель (Alice Weidel), немов на підтвердження цього, нещодавно звинуватила ХДС у "небажанні проводити депортацію".

"З огляду на актуальні передвиборчі опитування, у блоці ХДС/ХСС панує велике занепокоєння, - зазначив у коментарі DW експерт Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) Геннінґ Гофф (Henning Hoff). - Багато хто в партії вважає, що поточну динаміку можна повернути назад за допомогою "жорсткішої" міграційної політики, і тому не хоче "поставати в невигідному світлі".

При цьому, однак, підкреслює експерт, було б не тільки "негуманно", а й "нереалістично" думати, що близько мільйона сирійських біженців, які здебільшого добре інтегровані в німецьке суспільство, можна просто так "відправити додому". "У Сирії немає умов для цього", - констатує він.

З правової точки зору нині можна було б депортувати лише дуже малу частину сирійців, які проживають у Німеччині. Однак у дебатах, які веде ХДС/ХСС, це не відіграє ролі.

"Примусова солідарність" з Ізраїлем і "перенапруження" Бундесверу

Сирія - не єдина тема, через яку Йоганн Вадефуль зазнає критики у власній партії. Так, у квітні він заявив, що участь Бундесверу в операції в Україні призвела б до його "перенапруження". Це послабило переговорну позицію Фрідріха Мерца, який саме прямував до Вашингтону на переговори щодо України з президентом США Дональдом Трампом.

Крім того, Вадефуль виступив проти, за його власним висловом, "примусової солідарності" з Ізраїлем, яку нібито демонструє Німеччина, тоді як канцлер ФРН захищав Ізраїль від звинувачень у геноциді. Голова Центральної ради євреїв у Німеччині Йозеф Шустер (Josef Schuster) в інтерв'ю газеті Die Welt назвав вираз "примусова солідарність" "дуже проблематичним і невдалим". Водночас заступник голови Бундестагу і співголова партії "Союз 90/Зелені" Омід Нуріпур (Omid Nouripour) вважає, що цей вислів ставить під сумнів тезу про те, що безпека та існування Ізраїлю є для Німеччини однією з основ державної доктрини (Staatsräson).

На думку Гоффа, міністр закордонних справ ФРН "щоразу висловлюється надто спонтанно й необдумано, зокрема й на теми, що не належать до сфери його відповідальності", наприклад, щодо участі Німеччини в "коаліції охочих" з надання подальшої допомоги Україні, висловлюючи занепокоєння, що Бундесвер зазнав би "перенапруження" такою участю. "У таких ситуаціях стриманість у висловлюваннях принесла б більше користі", - вважає експерт.

Нарешті, через Вадефуля стався скандал із Китаєм - одним із найважливіших торговельних партнерів Німеччини. Незадовго до початку своєї запланованої поїздки до Пекіну глава МЗС Німеччини скасував її, оскільки з'ясувалося, що його єдиним партнером для перемовин там буде глава МЗС КНР Ван Ї. Китай відреагував на цей крок з обуренням.

Розбіжності між Бербок і Шольцом

Тим часом опозиція з радістю використовує внутрішній конфлікт у ХДС у своїх цілях. "І в зовнішній політиці канцлеру та ХДС слід поставити запитання, для чого ХДС, власне, призначила міністра закордонних справ, - зіронізувала Катаріна Дреґе (Katharina Dröge), голова фракції Зелених у Бундестазі. - Щоразу, коли міністр закордонних справ висловлюється на якусь тему, йому суперечать соратники по партії".

Але ж новий уряд ФРН прагнув бути кращим за попередній, який очолював Олаф Шольц (Olaf Scholz) із Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН). Насамперед, потрібно, щоб припинилися публічні суперечки, заявив свого часу Фрідріх Мерц, підкресливши, що має на увазі зовнішньополітичний курс свого кабінету. Між Шольцом і міністеркою закордонних справ у його уряді, членкинею партії "Союз 90/Зелені" Анналеною Бербок (Annalena Baerbock) виникали тертя, бо остання, як здавалося деколи, проводила зовнішню політику, не рахуючись із думкою канцлера.

І ось, судячи з усього, та сама проблема виникла в уряді Фрідріха Мерца, з тією різницею, що канцлер і глава МЗС представляють одну партію. "Проводити "зовнішню політику єдиним фронтом" не виходить, - констатує Геннінґ Гофф із DGAP. - Це пов'язано, з одного боку, з риторикою Вадефуля, якого справді не злюбили у власній партії, а з іншого - і з відомством федерального канцлера, яке не забезпечує достатньої координації (політичного курсу. - Ред.) і - як у нинішній ситуації - реагує надто пізно".

Читайте також: Чи депортуватимуть сирійців з Німеччини? Про що сперечаються німецькі політики