У понеділок, 28 вересня, міністерство закордонних справ Південної Кореї викликало тимчасового повіреного у справах України Андрія Вєшкіна. Перший заступник міністра закордонних справ Пак Юн Чжу передав йому "тверду позицію" Сеула і зажадав від українського уряду офіційних пояснень, вибачень та заходів, які унеможливлять повторення подібного. Станом на 29 вересня офіційної реакції української сторони на це не було.

Приводом для дипломатичного загострення став виступ президента Володимира Зеленського на 81-й сесії Генасамблеї ООН 23 вересня. Він повідомив, що Україна нещодавно передала Республіці Корея двох військовополонених із КНДР, які потрапили в український полон під час боїв у Курській області в січні 2025 року, згодом вони висловили бажання поїхати до Південної Кореї.

Уже наступного дня після виступу Зеленського в ООН південнокорейський президент Лі Чже Мьон звинуватив Київ у порушенні домовленості про нерозголошення. Репатріація північнокорейських полонених, за його словами, надзвичайно делікатне питання з серйозними наслідками для дипломатії, національної безпеки та ситуації на Корейському півострові.

Була домовленість між Києвом і Сеулом про нерозголошення чи ні?

25 вересня радник президента України з комунікацій Дмитро Литвин написав у Facebook, що домовленості про нерозголошення не було і що неправильно було б приховувати, куди потрапляють полонені. В Офісі президента на запит агентства Yonhap пояснили, що Київ оприлюднив лише сам факт передачі, без деталей.

27 вересня Сеул посилив тон. Старший радник президента Південної Кореї з питань зав'язків із громадськістю Сон Кі Хон, якого цитує Reuters, назвав заперечення Києва неправдивим і повідомив, що уряд розглядає додаткові заходи, якщо це буде необхідно. За його версією, конфіденційності просила саме українська сторона, нібито побоюючись критики всередині країни за те, що не обміняла північнокорейців на українських полонених. Сеул, за словами Сона, погодився з міркувань безпеки самих полонених та їхніх родин, які лишаються в КНДР, а також з дипломатичних причин. 

Втрачений шанс розтопити лід у відносинах між Києвом і Сеулом

Експертка зі Східної Азії, старша аналітикиня Центру "Нова Європа" Наталія Бутирська бачить у скандалі насамперед структурну проблему. За її словами, між Києвом і Сеулом бракує постійного довірливого діалогу, зокрема з нинішньою корейською владою. "Ніби ми природні партнери, ніби ми маємо зараз йти пліч-о-пліч, бо Північна Корея воює проти України, але такого немає. У нас немає цієї довіри", - сказала Бутирська в коментарі DW.

Бутирська зізнається, що й сама була серед тих, хто радив передати полонених Сеулу. Повернення цих військових було гучною темою в південнокорейських медіа, адже за Конституцією Республіки Корея мешканці Півночі вважаються її громадянами. Спершу цю справу просувала нинішня опозиція, тоді як президент Лі Чже Мьон, який прагне знизити напругу у відносинах із Пхеньяном, поводився обережніше. "Оці двоє полонених - це був такий інструмент в руках України, можливо, для того, щоб покращити ці відносини",-  пояснює експертка.

Тепер, на її думку, цей жест знецінено. "Ніхто не каже спасибі за те, що Україна передала цих полонених", - зауважує Бутирська. Вона нагадує, що Росія, яка не виявляє інтересу до жодних інших полонених іноземців, вимагала повернути саме цих двох: "Був навіть період, коли півроку вони не віддавали наших, зовсім не йшли на обмін, тому що хотіли обміняти північнокорейців".

Україна - заручниця внутрішньої політики Південної Кореї?

Розкрутили скандал, за оцінкою експертки, передусім через запеклу боротьбу двох політичних таборів у Південній Кореї, яка ще загострилася після запровадження воєнного стану й ув'язнення попереднього президента. Опозиція звинуватила Лі у замовчуванні передачі, і той, відповідаючи опонентам, водночас відповідав і Зеленському. Російські медіа, додає Бутирська, підхопили різкі слова корейського президента і подали їх так, ніби він назвав зрадником українського лідера. "Цей дипломатичний скандал - дуже прикра річ замість гарної справи", - констатує Наталія Бутирська.

Кореєзнавець Микола Поліщук також переконаний, що нинішня криза відносин між Сеулом і Києвом це передусім внутрішньополітичний конфлікт у самій Південній Кореї. Тамтешня опозиція, за його словами, питає, навіщо президент Лі засекретив передачу, і звинувачує його в симпатіях до Пхеньяна. "Президент Лі застуканий зненацька цими подіями, і він намагається перекласти частково вину на Україну", - сказав Поліщук у коментарі DW.

Аналітик вважає, що факт передачі полонених рано чи пізно однаково став би відомим, а Сеул знав, що Київ про нього скаже. Версію про те, що мовчання просила сама Україна, він вважає спробою Південної Кореї "гарячково" знайти пояснення. "Україна опинилася в центрі скандалу, якого не хотіла, якого не планувала", - зауважує Поліщук. 

Що Україна втратить внаслідок скандалу з полоненими з КНДР?

З огляду на ситуацію, що склалася, Бутирська прогнозує подальше похолодання у відносинах Києва та Сеула. "Південнокорейська влада, яка й так була не дуже прихильна до нас, тепер буде тримати себе осторонь", - каже вона. Мовчання, на її переконання, було б для Києва вигіднішим, адже в обмін на добрий жест і "тиху дипломатію" можна було б розраховувати на певну підтримку Сеула, наприклад, технологічного характеру, зокрема через треті країни. Південна Корея не продає й не надає Україні зброї, але активно постачає її Польщі, Фінляндії, Чехії, Румунії та зацікавлена вбудуватися в європейські оборонні ланцюги постачання. "А зараз, на жаль, такого не буде", - припускає експертка.

За нинішніх обставин, продовжила Бутирська, Києву нічого іншого не лишається, як намагатись знизити градус напруги, використовуючи для цього дипломатичні канали. У міністра закордонних справ України Андрія Сибіги, наголошує експертка, є налагоджені контакти з корейським колегою. Серед першочергових кроків вона називає якнайшвидше направлення до Сеула посла, якого, за її словами, там немає вже рік, а також проводити активнішу інформаційну роботу в південнокорейському суспільстві.

На думку Поліщука, про військово-технічне співробітництво з нинішньою владою в Сеулі не йдеться зараз, не йтиметься і потім. Втім, торгівля й гуманітарна допомога тривають, а на бік Росії Південна Корея навряд чи перейде, адже має надто багато зобов'язань перед США, переконаний експерт.

Спільна заява Сеула та Києва може поставити крапку

Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко закликає не роздувати історію до рівня сенсації й називає її "дипломатичним конфузом". Стратегічно, на його думку, Україна тут нічого не втрачає, адже всі спроби домовитися з Сеулом про практичну допомогу, результатів не дали. "Я б тут не бачив якоїсь системи і чогось такого, що може затьмарити в принципі наші відносини", - зазначив дипломат у коментарі DW.

Огризко застерігає від категоричних оцінок, адже невідомо, про що саме домовлялися сторони. Причиною різкої реакції Сеула, припускає він, можуть бути внутрішньополітичні або інші міркування. Розв'язувати ситуацію, на його переконання, слід непублічно, дипломатичними каналами. "Ніколи не пізно зробити якусь спільну заяву, пояснити, що сторони досягли взаєморозуміння і на тому вважають інцидент вичерпаним. Таке теж бувало неодноразово", - вважає Володимир Огризко.

На думку ж Наталії Бутирської, потрібен і серйозний аналіз ситуації в Офісі президента та МЗС. "Аби зробили висновки і більше не повторювали ні з Кореєю, ні з іншими таких непродуманих кроків", - радить аналітикиня.