Після об'єктів нафтопереробки та транспортування пального в Росії під удар потрапила логістична інфраструктура, котра, як говорить Україна, є саме тією її частиною, що безпосередньо пов'язана з веденням воєнних дій. Раніше завдавали ударів по поїздах із військовими вантажами та мостах, тепер - по складах компанії Wildberries. У відповідь Росія обурюється та заявляє про атаки на "цивільні об'єкти", ніби сама щодня не завдає ударів по житлових будинках в українських містах. Проте її позиція знаходить певну підтримку, не надто масштабну, але достатню - як у дяких країнах за кордоном, так і всередині Росії, - щоб на неї об'єктивно відреагувати.

Вчасний форс-мажор

Удари українських дронів по складах, зокрема тих, що належать найбільшому російському маркетплейсу Wildberries, миттєво спричинили скандал усередині Росії, причому лише опосередковано пов'язаний із війною. Коли сама компанія та численні постачальники товарів, які згоріли або застрягли в її логістичних центрах, почали підраховувати збитки, з'ясувалося, що приблизно за два тижні до атаки передбачливі менеджери Wildberries оновили положення про форс-мажор у зобов'язаннях компанії. До переліку обставин, у разі настання яких компанія не несе відповідальності за свої зобов'язання, вони додали воєнні ризики, зокрема удари безпілотників.

Формальна очільниця маркетплейсу Тетяна Кім досить швидко почала заспокоювати продавців, запевняючи, що їм буде виплачено розумну компенсацію, хоча на оцінку збитків, за її словами, знадобиться близько місяця. Як з'ясувалося, страхового покриття немає. За версією керівництва Wildberries, продавці товарів, що згоріли на складах, загальна вартість яких може сягати 150 млрд рублів, повинні бути вдячні вже за те, що їм компенсують бодай щось, адже формально компанія взагалі нічого їм не винна. Однак мало хто вірить, що компанія з чистим прибутком у 2025 році близько 175 млрд рублів погодиться віддати на компенсації майже весь цей прибуток, ще й без гарантії, що подібні удари не повторяться, що теоретично може вимагати нових виплат.

Читайте також: Як жителі Криму й туристи реагують на кризу пального?

Чи справедливе це невдоволення?

Критики поведінки Wildberries (ми все ще говоримо не про війну) закономірно згадують чимало відомих фактів про цю компанію. Наприклад, те, що раніше за контроль над нею боролися два впливові клани - чеченський і дагестанський. Рамзан Кадиров, який захищав інтереси чоловіка Тетяни Кім і, як підозрює багато хто, власні приховані інвестиції в компанію, зрештою опинився серед тих, хто програв. Контроль над компанією, за підсумками прямих сутичок, із пораненими та загиблими, в центрі Москви, дістався дагестанському сенатору Сулейману Керімову, якому глава Чечні навіть оголосив кровну помсту, а мирити їх довелося в Кремлі ледь не за посередництва ОАЕ.

Такі великі люди, які отримали під свій контроль практично монополіста на російському ринку маркетплейсів, вважають деякі критики, могли б і розщедритися - це було б чесно. Тим більше, не секрет, що гроші є.

Той самий Керімов, за даними медіа, у березні цього року добровільно погодився виділити державі (або на війну - озвучувалися різні версії) 100 млрд рублів - більше половини від того, що втратив малий і середній бізнес, який торгує через Wildberries. А раніше, як писали ЗМІ, той самий Керімов, наприклад, широким жестом передав "номіналу" Володимира Путіна, музиканту Сергію Ролдугіну, ще 400 млн доларів. До речі, цей самий віолончеліст, як виявилося, був і власником одного зі складів, атакованих українськими дронами. І це все ж повертає нас до головної теми: війни та нібито "цивільних" цілей.

Читайте також: Російська логістика під прицілом Сил оборони України: що це означає?

"Мирний бронепоїзд" Wildberries

Таким чином, навіть читаючи обурені дописи російських бізнесменів і статті загалом підцензурних російських медіа, ми можемо, як мінімум, дізнатися: українські дрони завдавали ударів по складах, пов'язаних зі спонсорами та організаторами війни. З них же ми дізнаємося, що серед згорілих товарів було чимало предметів прямого військового призначення: від приладів нічного бачення до звичайної уніформи, яку, як відомо, багато військових та їхніх родичів купують самостійно, щоб не носити обноски, які видають під час мобілізації на фронт. Це навіть не обговорюючи дані українських військових про те, що ці склади фактично використовувалися також і російською армією.

Чи є це законною ціллю, якщо враховувати, що, наприклад, у ці ж дні російські військові повністю знищили склад, де, серед іншого, зберігалися бронежилети, а кількість ударів по об'єктах і складах української "Нової пошти" взагалі важко підрахувати?

Висновок же гранично простий. Не варто поспішати повторювати за російською пропагандою її вигадки. Україна продовжує намагатися завдавати ударів по тих об'єктах, які явно є військовими цілями. І в цьому полягає щастя тих самих "пересічних росіян", які часто ретранслюють у соцмережах брехню Пєскова, RT та російського МЗС.

Автор: Іван Преображенський, кандидат політичних наук, експерт з Центральної та Східної Європи, оглядач низки ЗМІ.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.