З середини листопада глядачі у Німеччині та Франції можуть побачити серіал"Слуга народу". 23-серійна епопея пригод вчителя Василя Голобородька, який випадково став президентом України, доступна у медіатеці французько-німецького суспільного телеканалу Arte в оригіналі з німецькими і французькими субтитрами. За кілька тижнів телевізійну казку, яка (не) стала дійсністю, подивилися, за даними телеканалу, близько 350 тисяч глядачів. Про те, чим зацікавив німців і французів серіал з Володимиром Зеленським у головній ролі, DW поспілкувалася з Клаудією Троннір (Claudia Tronnier), очільницею відділу серіалів і кіно телеканалу Arte.

Deutsche Welle: Пані Троннір, як виникла ідея показати німцям серіал "Слуга народу"?

Клаудія Троннір: Цей серіал нам порекомендували колеги з суспільного регіонального мовника RBB - Rundfunk Berlin Brandenburg. Серіал у даному випадку - це доповнення до двосерійного документального фільму про Україну, який зняли колеги. Він називається "Війна у Європі: українська драма", цей фільм також доступний у нашій інтернет-медіатеці. У середині січня він йтиме в ефірі першого загальнонаціонального суспільного телеканалу - ARD і буде доступний у медіатеці цього каналу, так само - одночасно з серіалом "Слуга народу".

Тобто ідея у тому, що серіал - це фікція, яка доповнює реальність документального фільму?

Так, ми бачимо це як взаємодоповнюючі речі. Документальний фільм можна розглядати як можливість порівняти серіал з дійсністю. Ми на телеканалі Arte залюбки ставимо фікційні фільми у контекст реальності. У документальному фільмі показано, як Зеленський став президентом і що свою роль у цьому зіграв серіал. Однак фільм також показує, як далі Зеленський вже на чолі держави опинився на європейській політичній сцені, як будував відносини з європейськими лідерами, з Росією.

"Це більше, ніж просто серіал"

А серіал, виходить, має допомогти німцям і французам зрозуміти політичний феномен Володимира Зеленського?

Особисто я бачила серіал вже давно. Він мені сподобався як доволі кумедний. Але це - більше, ніж просто серіал. Це - медійний феномен. У світі вже були прецеденти, коли актори ставали президентами. Найвідомішим є Рональд Рейган у США. Ще одним президентом з телевізійним досвідом і без жодного політичного досвіду був Дональд Трамп. Хоча я аж ніяк не хочу порівнювати Зеленського з Трампом. Однак йдеться про подібний феномен стрімкої політичної кар'єри.

Незалежно від цього феномену, хочу сказати: серіал "Слуга народу" здається мені дуже вдалим, не лише кумедним, а загалом вдалим. Він не лише розкриває українські політичні реалії, але є й зрозумілим для міжнародної аудиторії. Зрештою, корупція є не лише в Україні, якщо взяти лише одну з центральних тем фільму. Ще один цікавий аспект з серіалу - як навколо з'являється купа людей, які всі від тебе чогось хочуть, щойно ти став знаменитим - всі ці родичі, все це оточення також хоче мати щось з цього успіху і по-різному реагує на цю ситуацію. ЗМІ слідкують за кожним твоїм кроком, кожен крок коментується. Президент їде на автобусі - про це повідомляють всі засоби інформації. Все це явища, властиві і зрозумілі не лише українцям. Тому ми вирішили показати цей серіал, бо він висміює політичні явища не лише в Україні, але й у багатьох інших країнах.

Які сцени фільму Вам особливо запам'яталися?

Дуже кумедні сцени, які підкреслюють контраст між його попереднім простим життям і реаліями на посаді президента. Коли його вдягають по-новому, коли навколо нього формується цілий штаб радників. Цікаво також, як потім родичі головного героя самі стають корумпованими, їм пропонують все, що їм лише заманеться - найдорожчий одяг, найсучасніший телевізор, картини у позолоті. При цьому сам президент тим часом оголошує війну корупції, а його власна родина виявляється до неї вразливою. Все це видається мені дуже кумедним.

Кумівство у серіалі і в реальному житті

У серіалі колишній вчитель Голобородько бореться зі старою олігархічною системою в українській політиці. При цьому серіал, який зіграв не останню роль в його політичному успіху транслювався на телеканалі людини, яку називають одним з найодіозніших олігархів України. Олігарху, який не приховував, що зацікавлений у зміні влади в Україні. Ви не вбачаєте у цьому суперечності між тим, які очікування створював серіал і реальністю?

Я не можу впевнено відповісти на це запитання, адже я достеменно не знайома із ситуацією. Якщо це дійсно так, і у Зеленського були ще на самому початку створення серіалу контакти з цим олігархом, то в цьому є суперечність із тим, що Зеленський вдає у серіалі. Це очевидно.

Ви похвалили серіал за те, як влучно він викриває реалії української політики - корупцію, кумівство. Чи є серіал тією моральною планкою, за якою тепер варто оцінювати політику Зеленського? Чи серіал - це лише серіал?

Серіал частково вже став реальністю. Але частково він є й проєкцією майбутнього. Тому не дивно, що політику Зеленського як президента будуть порівнювати із тим, що було у серіалі. Не можна однак забувати, що серіал - це фікція. У серіалі автор вдається до перебільшення, до загострення, аби розважити глядача. Так його варто і сприймати.

У серіалі висміюється кумівство. Однак ставши президентом, Володимиру Зеленському не спало на думку нічого кращого, ніж призначити на чимало ключових посад своїх друзів і партнерів по бізнесу. Вам відомо про це? Вас це здивувало?

Я читала про це. Це цілком співпадає із тим, про що йшлося у серіалі. У серіалі він показово викидає з посад посадовців, які були до його приходу і призначає на їхнє місце родичів. Наприклад, свою колишню дружину він призначає головою національного банку. Тут прослідковуються паралелі між серіалом і реальністю.

"Робить те, що висміював у серіалі"

Гадаєте, українцям не варто дивуватися цьому кумівству, бо їм в серіалі вже показували, що на них чекає?

Мені важко це оцінювати. Але до призначення друзів на ключові посади я ставлюся критично. До цього інакше ставитися просто неможливо. Не думаю, що Зеленський розвитком подій у серіалі свідомо попереджав виборців про те, що на них чекає. Коли він знімав серіал, він ще не міг знати, що таки стане президентом у реальному житті. Навіть якщо у нього вже тоді була підтримка олігарха, передбачити це напевно було просто неможливо. Зрештою, мусимо таки констатувати, що він робить на посаді  президента частково саме те, що він висміював у серіалі.

У серіалі він їздить на роботу то на велосипеді, то на автобусі. А в реальному житті - на броньованому Мерседесі. Він не відмовився від державних резиденцій, а навіть літає туди, як нещодавно з'ясували українські журналісти, відпочивати на вихідні гелікоптером коштом платників податків. Критикам президента в Україні може здатися, що показ серіалу "Слуга народу" сьогодні, коли відомо про справжнього Зеленського-президента, підтриманням штучного іміджу "слуги народу"? Що Ви відповіли би тим, хто так може сприйняти показ цього серіалу?

На таку критику я можу заперечити, що серіал все одно цікавий з низки причин. З одного боку, хоча би тому, що він таки зробив Зеленського президентом. Або принаймні значною мірою посприяв цьому. Це само собою цікаво. Цікаво також зіставляти серіал з політичними реаліями. Вочевидь, у серіалі постає такий президент, яким собі уявляє главу держави значна частина народу. Те, що фактично Зеленський поводиться не так, як він би мав поводитися з огляду на очікування, дуже прикро. Але факт залишається фактом - чимало українців бажають бачити на чолі країни такого близького до народу, непідкупного політика. Тобто Зеленський є уособленням взірцевого політика, яким він не став або не зміг стати.

У Німеччині і Франції досі мало знають про Україну. Як цей серіал з його карикатурним кумівством, олігархами і корупцією може відбитися на іміджі країни на Заході?

Перш за все, варто віддати належне тому, що такі серіали в Україні взагалі знімаються. Це можливо лише у вільній, демократичній державі. З іншого боку, цей серіал недноразово порівнювали з американським серіалом "Картковий будинок" (House of cards), який значно більш нещадно висвітлює політичні реалії у США. Вважаю, що це добре і сприймається глядачем зрештою позитивно і жодним чином не шкодить реноме України. Крім того, я вважаю, що більшість глядачів оцінюють серіали не за тим, скільки в них правди чи вигадки, а за тим, наскільки вони розважають.