Євгенія Веремейчик із донькою Варварою живе на околиці Вільнюса. Вона - дружина Василя Веремейчика, колишнього добровольця полку Калиновського. Цей полк об'єднує білоруських добровольців, що воюють у лавах ЗСУ. Півтора року тому Василя Веремейчика затримали у В'єтнамі, після чого екстрадували до Білорусі, де засудили до 13 років позбавлення волі.

"Василь - це такий окремий ворог для Олександра Григоровича (Лукашенка. - Ред.), тому що він - колишній військовий білоруської армії, якого, напевно, вважають зрадником", - говорить Євгенія. Вона зберігає численні листи чоловіка із СІЗО. Донедавна спілкування з ним було практично неможливим. Зараз ситуація змінилася.

Василь Веремейчик вступив до ЗСУ на самому початку повномасштабної війни РФ проти України. Він брав участь у боях за Бучу, воював у Херсонській, Луганській та Миколаївській областях. Після важкого поранення він завершив службу і переїхав до Литви - до родини. Однак литовська влада відмовила йому у дозволі на проживання. Спецслужби визнали його загрозою національній безпеці.

Причиною могло стати його минуле: Веремейчик закінчив білоруську військову академію і служив у збройних силах Білорусі - цього інколи достатньо для відмови у праві на проживання. У підсумку він був змушений виїхати в третю країну. В'єтнам виявився одним із небагатьох доступних варіантів, проте Веремейчика там затримали і спецрейсом доправили до Білорусі.

Сьогодні Євгенія сподівається лише на внесення чоловіка до обмінних списків і розраховує на посередництво США: "Зараз тривають переговори про закінчення війни. Є якісь драфти приблизного перемир'я. Сполучені Штати запропонували якийсь свій варіант. Мені боляче бачити, що в цих пропонованих схемах немає пункту щодо звільнення людей у Білорусі, які сидять за підтримку України. Ми бачимо, що завжди присутній пункт обміну полонених, військовополонених - всіх на всіх. Але це означає, що Росія з Україною проведуть обмін. І незрозуміло, що буде за цієї ситуації з білорусами, які сидять у своїй же державі, у Білорусі, за підтримку України".

"Це була нерівноправність"

Арешт Веремейчика став одним із найпомітніших прикладів проблем легалізації білоруських добровольців. Але він не єдиний колишній доброволець, який зіткнувся з проблемами легалізації, і не єдиний, хто опинився в ув'язненні в Білорусі.

Донедавна бійці полку Калиновського не мали чіткого правового статусу навіть в Україні. "Вони для України були ніхто і ніщо", - говорить у розмові з DW радник офісу Світлани Тихановської з парламентської співпраці та конституційної реформи Анатолій Лебедько.

За його словами, в Україні добровольці стикалися з дискримінацією практично скрізь - від банківської системи до соціальних виплат: "Це була просто нерівноправність. Українці лікувалися з паспортом України, сім'я отримує компенсацію, якщо людина загинула. А білоруси - як відомо, вже понад 80 осіб загинули - і їхні сім'ї не мали права скористатися цими матеріальними компенсаціями".

Ситуація вже почала змінюватися. Наприкінці 2025 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт, який гарантує іноземним добровольцям отримання посвідки на тимчасове проживання на термін дії контракту із ЗСУ та ще три місяці після його завершення. Проте деякі ветерани вважають ці зміни недостатніми.

Читайте також: Новий курс щодо Білорусі: чому Україна запровадила санкції проти Лукашенка

"Зміни поки що більше косметичні"

"Закони начебто змінюються, але поки що це більше косметичні зміни. Якщо говорити про ветеранів: коли ти підписуєш контракт, фактично все залишається, як було, - ти можеш перебувати в Україні тільки шість місяців, а потім роби, що хочеш. Водночас посвідка на тимчасове проживання оформляється досить довго, і ще питання, чи отримаєш ти її взагалі", - говорить Олександр Клочко, колишній учасник бойових дій у складі полку Калиновського. Сам Олександр нині мешкає в Литві і має там посвідку на проживання. Однак на рішення щодо легалізації він чекав майже рік.

Тим часом чинний військовослужбовець полку Калиновського Ян Мельников зазначає, що в Україні процедура поступово спрощується. За його словами, важливу роль зіграли законодавчі ініціативи, які розпочалися 2019 року: "Зміни почалися з 2019 року, коли народний депутат України Дмитро Білецький, який сьогодні є бригадним генералом, подав законопроєкт про легалізацію іноземних добровольців. Однією з головних реалізованих вимог стала відмова від необхідності отримувати довідку про несудимість, яку раніше треба було запитувати в наших країнах (Білорусі та Росії. - Ред.), де нас усіх вважають злочинцями, а декого - терористами. Тому зараз процедура дійсно стала простішою".

Читайте також: Чи є для добровольців із Білорусі місце в Україні після служби?

За його словами, багато труднощів пов'язані з бюрократією. Іноді співробітники Державної міграційної служби (ДМС) України відмовляють у видачі дозволів на проживання, якщо людина формально перебуває у країні незаконно. "Зараз скасовано вимогу легального перебування - тобто навіть якщо термін дії документів сплив, подаватися все одно можна. Зараз прострочений паспорт не є перешкодою для подачі, але не у всіх підрозділах ДМС про це знають", - говорить він.

"Головне - правовий статус добровольців"

У ЄС ситуація з легалізацією колишніх добровольців ЗСУ розвивається повільніше. "Ми чуємо хороші слова з вуст представників країн ЄС. Вони дякують тим, хто воює за Україну, кажуть, що ці люди захищають Європу, але поки що це всього лише слова", - зазначає Анатолій Лебедько. За його словами, найменше, що могли б зробити держави ЄС і НАТО для колишніх білоруських добровольців, - це взяти за основу і прийняти ті поправки, які вже узаконили в Україні.

Тим часом Олександр Клочко звертає увагу, що навіть у Литві добровольці з литовським паспортом поки що не отримали особливого статусу: "Головний момент - це присвоєння правового статусу білоруським добровольцям, і не лише білоруським, - іноземним добровольцям: литовцям, білорусам, представникам інших національностей, які воювали на боці України проти російської агресії. А цього, на жаль, немає".

Колишній командир полку Калиновського Павло Шурмей у розмові з DW припустив, що багато європейських країн не готові полегшити процедуру легалізації колишнім білоруським добровольцям, оскільки "можуть побоюватися появи у країні чужих людей із реальним воєнним досвідом". Він вважає, що поліпшення правового статусу білорусів, які воювали за Україну, має бути одним із пріоритетних завдань лідерів білоруської демократичної опозиції.

Читайте також: Білоруська опозиція і Україна: чому Зеленський змінив курс щодо Тихановської?