У 2006 році Німеччина як господарка Чемпіонату світу з футболу показала себе з найкращого боку. Протягом чотирьох тижнів, коли в країні тривало футбольне свято, Німеччина більш ніж буквально сприймала власне гасло "Світ у гостях у друзів" і постала перед усіма космополітичною, дружньою та веселою. Багато шанувальників з-за кордону тоді здивовано запитували себе: "Невже це все ще німці?". Протягом того місяця сонце яскраво світило, Німеччина практично тонула в морі національних чорно-червоно-жовтих прапорів, і всюди панували ейфорія й безмежно гарний настрій, який передавався іншим.

Тож Чемпіонат світу з футболу 2006 року увійшов у німецьку історію як "літня казка" (Sommermärchen). Це було трохи романтизовано, адже пізніше з'ясувалося, що у процесі визначення країни-господарки не обійшлося без корупції з боку Німецького футбольного союзу. Тим не менше, 18 років потому у Німеччині, у червні-липні 2024 року, у Німеччині відбувається Чемпіонат Європи з футболу. "Чи може цей чемпіонат Європи стати для ФРН другою літньою казкою?" - це питання було найпопулярнішим перед його початком.

Німецька письменниця Даґрун Гінце (Dagrun Hintze), авторка книжки про футбол "Володіння м'ячом" ("Ballbesitz"), так відповіла на нього DW: "Це також дуже по-німецьки - завжди орієнтуватися на минуле, німецьке населення не надто прагне змін. Але останнє, що нам зараз потрібно - це ще одне захопливе сп'яніння і самолюбування, які були чудовими для 2006 року. Адже зараз інші часи, і це добре, і нам потрібно дивитися на речі реалістично. У 2024 році йдеться більше про те, як ми можемо знову об'єднати людей".

ЧЄ як покращувач настрою у поляризованій країні

У 2006 році не було ані пандемії коронавірусної хвороби, ані міграційної кризи, ані агресивної війни Росії проти України, ані політичного зсуву вправо з ультраправою партією "Альтернатива для Німеччини", яка посіла перше місце в усіх східних землях ФРН на нещодавніх виборах до Європарламенту. Чемпіонат Європи відбувається зараз в країні, соціальна згуртованість якої руйнується, населення якої дедалі більше поляризується, а невеликі його частини непримиренно протистоять одна одній.

Тобто в країні, яка раніше була трохи іншою. Тож футбольне свято проводиться саме вчасно - політолог та спортивний історик Юрґен Міттаґ (Jürgen Mittag) з Кельнського спортивного університету у розмові з DW констатує, що нині в Німеччині можна говорити про Чемпіонат Європи як про "маленьку літню казку".

"Настрій у Німеччині, безумовно, покращився, ніж він був до чемпіонату Європи. Для багатьох громадян, а також для гостей з-за кордону, Чемпіонат Європи досі був великим святом, яке люди святкували разом. Побоювання, наприклад, щодо питань безпеки, не справдилися. Можливо, населення самої Німеччини також стало трохи більш згуртованим", - каже Міттаґ.

Тренер Наґельсманн говорить наче німецький президент

Тренер німецької футбольної збірної Юліан Наґельсманн (Julian Nagelsmann) також прагнув посприяти цьому процесу об'єднання. У своїй пристрасній та емоційній промові 36-річний тренер, у стилі німецького канцлера або президента, закликав до тіснішої співпраці, заявивши, що національна збірна має бути прикладом для наслідування в суспільстві. "Якщо я допоможу своєму сусідові підстригти живопліт, він впорається швидше, ніж якщо робитиме це сам", - використав Нагельсманн порівняння з повсякденням, чим викликав бурхливі оплески також з боку німецьких політиків.

"Футбол перемістився в центр суспільних дебатів. Це означає, що навіть національний футбольний тренер може діяти за межами вузьких спортивних рамок і використовувати свою роль і становище з метою просування певних соціальних питань", - каже Міттаґ. На його переконання, футбол, як і спорт загалом, може багато чого досягти завдяки своїй мобілізаційній силі. "Але футбол принципово не є інструментом для того, щоб виправляти неправильний розвиток, рятувати політичні наміри або щоб спрямовувати країну в інший напрямок. Принаймні, не в довгостроковій перспективі", - застерігає політолог та історик.

Політичні заяви Кіліана Мбаппе

У короткостроковій перспективі, однак, це, здається, працює: зірка французького футболу Кіліан Мбаппе під час турніру виголосив чудову запальну промову стосовно останніх виборів у Франції і чітко окреслив свою позицію. "Екстремісти стукають у двері. Саме тому йдіть голосувати!", - звернувся він до молодих французьких виборців, згодом додавши: "Ми не повинні допустити, щоб наша країна потрапила до рук цих людей".

Марін Ле Пен з французької ультраправої партії "Національне об'єднання" кипіла від гніву і заявляла, що французам вже досить повчань і порад про те, як їм слід голосувати. Врешті-решт, Мбаппе, який зробив політичну заяву і достукався до сотень тисяч людей через соціальні мережі, досягнув мети: попри прогнозовану перемогу, "Національне об'єднання" сенсаційно посіло лише третє місце у другому турі парламентських виборів у Франції. 

Протягом останніх 20 років великі спортивні події стають все більш політизованими, констатує спортивний історик Міттаґ. "Заяви Кіліана Мбаппе про вибори у Франції, серби, яких було покарано за демонстрацію у їхньому фан-блоці прапорів з Косово як невід'ємної частини Сербії, а також дебати навколо Демірала і його "вовчого" вітання (захисник збірної Туреччини Меріх Демірал у матчі проти Австрії показав жест ультраправого турецького угруповання "Сірі вовки", що викликало дипломатичний скандал і за що його на два матчі було дискваліфіковано. - Ред.) є прикладами зростання політизації і того факту, що політичні заяви і символи тепер використовуються дуже цілеспрямовано", - каже експерт.

АдН та її проблеми зі збірною

Інший символ, а точніше футболка, натомість стала подразником для німецьких правопопулістів з АдН: нова фіолетово-рожева виїзна форма збірної Німеччини є, на їхню думку, недостатньо "чоловічою" і символізувала "пропаганду мультикультурного розмаїття". Зрештою, ніби всупереч цій критиці, нове трико стало бестселером і найбільш продаваною виїзною формою в історії футболок Німецького футбольного союзу.

Окрім того, багато політиків АдН не хотіли вболівати за національну збірну через велику кількість гравців міграційного походження у ній. Головний кандидат на виборах до Європарламенту Максиміліан Кра (Maximilian Krah) назвав їх "найманцями" та "іноземним легіоном", а лідер АдН у Тюрингії Бйорн Геке (Björn Höcke) заявив, що "більше не може ідентифікувати себе з нашою національною командою". Під час партійного з'їзду в Ессені пропозицію призупинити його заради перегляду матчу з Данією підтримала лише незначна більшість делегатів. І щоб таким чином повболівати й за двох ключових гравців німецької збірної: Ілкая Ґюндоґана (İlkay Gündoğan), німецького капітана турецького походження, та Антоніо Рюдіґера (Antonio Rüdiger), ключового гравця захисту, який є темношкірим і сповідує іслам.

Німеччина - не ідеальна, але хіба це погано?

Але гарною новиною стало те, що левова частка німців підтримувала свою національну збірну - попри програш у чвертьфіналі проти Іспанії, а можливо, і завдяки йому. Як наголошує Даґрун Гінце, найголовніше у футболі - не перемога. "Головне - це історія: ми програємо разом, ми перемагаємо разом. І зараз ми програли разом, і не лише команда, але й вболівальники. Можливо, це також хороший урок, який ми можемо винести з того, що ми просто змогли знову згуртуватися навколо цієї команди і почали любити цих гравців і тренерський штаб".

Якщо не брати до уваги освистування німецькими уболівальниками іспанського захисника Марка Кукурельї у півфінальному матчі Іспанії проти Франції в Мюнхені (у попередньому раунді, у чвертьфінальній грі Німеччини проти Іспанії, у штрафному майданчику іспанців у руку Кукурельї влучив м'яч, але арбітр не поставив за цей епізод пенальті. - Ред.), Німеччина гарно себе показала на чемпіонаті: переповнені стадіони, фантастична атмосфера, й не лише у зонах для публічних переглядів матчів. Також на високому рівні були заходи безпеки: охорону правопорядку забезпечували 22 тисячі поліцейських, що є рекордною кількістю в історії німецької федеральної поліції. Завдяки цьому вдалося уникнути значних інцидентів. Іноземні вболівальники у Німеччині побачили країну, яка живе і дихає футболом, що стало різким контрастом з дуже стерильним Чемпіонатом світу в Катарі 2022 року. Утім, ложкою дьогтю стали непунктуальні потяги, вивіски лише німецькою мовою та повільний темп цифровізації.

"Тепер не лише ми, а й уся Європа знає, на якому рівні перебуває наша інфраструктура. Починаючи від Deutsche Bahn і закінчуючи місткістю готелів та організацією. Вболівальники тут побачили, що Німеччина явно не є країною, де все працює бездоганно, це просто неможливо заперечувати", - підсумовує письменниця Даґрун Гінце. "Я думаю, що за підсумками цього чемпіонату Європи у світі стали трохи більш людяно сприймати й нас, німців. Мовляв, у них не все так справно працює, як ми завжди думали, і це, можливо, також є дуже симпатичним", - продовжує вона.