"Зернова угода" між Росією, Україною та Туреччиною не проіснувала і  року. У понеділок, 17 липня, за кілька годин до офіційного закінчення домовленостей прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив про її припинення. "Фактично чорноморські домовленості припинили свою дію сьогодні... На жаль, частина щодо Росії цих чорноморських домовленостей не виконана досі. Тому її дія припиняється", - пояснив Пєсков.

Росія раніше неодноразово заявляла про небажання продовжувати угоду, звинувачуючи Україну та країни Заходу у невиконанні домовленостей. За словами Пєскова, Москва негайно повернеться до "зернової угоди", як тільки будуть виконані домовленості щодо Росії.

Про те, що принесла угода, і які наслідки може мати її закінчення, - у матеріалі DW.

Що потрібно знати про "зернову угоду"

Потреба в угоді виникла через російське вторгнення в Україну в лютому 2022 року, окупацію її портів в Азовському та блокування в Чорному морі. Це позбавило Україну, одного зі світових лідерів із виробництва аграрної продукції, можливостей експортувати її морським шляхом, і призвело до різкого підвищення світових цін на продовольство, від чого найбільше постраждали бідні країни.

Хоча угоди укладалися в одному місці та в один день, йдеться про різні документи з різними учасниками та строками дії. Угода, з якої погрожує вийти Росія, Чорноморська зернова ініціатива, була укладена 22 липня 2022 року у Стамбулі. Її учасники – Росія, Україна та Туреччина за сприяння генсека ООН. Домовленість передбачає "експорт зерна, пов'язаних з ним харчових продуктів та добрив, включно з аміаком", із трьох українських портів - Одеси, Чорноморська та Південного. Для цього було створено Спільний координаційний центр у Стамбулі, який займається реєстрацією та оглядом суден та вантажів. Термін дії угоди – 120 днів із можливістю продовження, але останнім часом РФ продовжувала її лише на 60 днів.

Другий документ - меморандум про взаєморозуміння щодо експорту російської сільгосппродукції - підписали там же, у Стамбулі, того ж дня Росія та Секретаріат ООН. Термін дії – три роки. З цього меморандуму Росія, зважаючи на все, виходити не збирається. У тексті, серед іншого сказано, що Секретаріат ООН "продовжуватиме зусилля зі сприяння забезпеченню транспарентних і безперешкодних поставок продовольства і добрив, включно з сировиною для їхнього виробництва (у тому числі аміак), що надходять з Російської Федерації, на світові ринки". Уточнюється, що йдеться про "сприяння усуненню перешкод, які можуть виникнути у сферах фінансів, страхування та логістики".

Читайте також: Анкара заявила про продовження "зернової угоди", Кремль спростовує 

У чому Росія звинувачує Україну та Захід

Росія вимагає виконання п'яти умов, одна з них – запуск експортного аміакопроводу Тольятті-Одеса. Його було зупинено на початку російського вторгнення в Україну. У червні повідомлялося про вибух на цьому аміакопроводі на Харківщині, РФ звинуватила Україну в диверсії. Інші російські претензії стосуються введених через війну західних санкцій і насамперед - її меморандуму з ООН.

За даними російського МЗС, це - перепідключення "Россільгоспбанку" до міжнародної системи платежів SWIFT, відновлення поставок запчастин та техніки, транспортна логістика та страхування, а також розблокування "заморожених" активів російських компаній.

Читайте також: ООН готова поступитися РФ доступом до SWIFT для продовження "зернової угоди" - ЗМІ

Що дала "зернова угода" і куди йде зерно

"Зернова угода" дозволила Україні відновити експорт аграрної продукції морським шляхом. За даними ООН, за час дії угоди Україна експортувала 32,8 мільйона тонн зернових та олійних культур, в основному - кукурудзу та пшеницю. Це більш як половина загального обсягу сільгоспекспорту за минулий сезон (58 мільйонів тонн). Основним покупцем був Китай, на його частку припадає майже третина. Трохи менше половини (44 відсотки) експортувалася до країн з "високим рівнем доходів", більшість із них у Європі, а лідирували Іспанія, Італія та Нідерланди.

Країни з "високим середнім рівнем доходів", до яких ООН відносить КНР, експортували менше, але приблизно стільки ж, на другому місці – Туреччина. На п'ять найбідніших країн - Афганістан, Ефіопія, Сомалі, Судан і Ємен - припало 2,5 відсотка. Цю цифру часто повторює президент Володимир Путін. За його словами, у разі виходу із "зернової угоди" Росія готова постачати їм зерно безкоштовно.

Росія теж виграла від "зернової угоди" та меморандуму з ООН, отримавши винятки із західних санкцій для свого аграрного сектору, хоч і не в усьому.

Які наслідки припинення "зернової угоди"

Росія вже припиняла один раз на кілька днів зернову угоду восени 2022 року, звинувативши Україну у використанні транспортного коридору для запуску морських дронів на територію анексованого Криму. Угода відновилася після того, як Москва нібито отримала від Києва запевнення, що це не повториться.

Своєю чергою, Україна звинувачує Росію в навмисному затягуванні процедури оформлення вантажів у центрі в Стамбулі, що вже призвело до різкого скорочення потоку. Українські оглядачі вважають, що Росія зараз може дозволити собі вихід із угоди, зокрема й тому, що закінчує будівництво свого аміакопроводу до порту Тамань та розвиває нові маршрути експорту свого зерна, зокрема через Іран.

Україна теж розвиває альтернативні маршрути – Дунаєм і суходолом, але вони не можуть повністю компенсувати морський шлях. Це пов'язано з обмеженими транспортними можливостями у Євросоюзі, зокрема, його залізниці. Українські джерела оцінюють річну пропускну спроможність ЄС у 12 мільйонів тонн на рік, а Україна готова відвантажувати до семи мільйонів тонн на місяць.

У цьому сезоні експортний потенціал України оцінюють у понад 40 мільйонів тонн, деякі оцінки ще оптимістичніші. І це без урахування залишків минулого врожаю, які Україна поки що не могла вивезти. Одна з причин – обмеження, які запровадили на експорт із України п'ять країн Євросоюзу, серед яких Угорщина та Польща. Фермери в цих країнах протестували через падіння цін на їхню продукцію на тлі дешевшого зерна з України. Закінчення "зернової угоди" буде відчутним ударом по українській економіці й може призвести до зростання світових цін, від чого знову постраждають і бідніші країни.